Форми здійснення народовладдя

Актуальною проблемою конституційного права є народовладдя чи демократія. У буквальному розумінні народовладдя є демократія (гр. demokratia, від demos — народ і kratos — влада). Поняття демократії в суспільних науках визначається по-різному.

У державному апараті слід розрізняти органи первинного і вторинно­го представництва народу. Державні органи первинного представництва утворюються шляхом їх виборів, за допомогою яких влада делегується органам держави безпосередньо народом. В Україні такими органами є Верховна Рада України і Президент України. Інші державні органи, які ними формуються, є органами вторинного, опосередкованого пред­ставництва народу. Якщо безпосереднє народовладдя позитивно ви­різняється широтою залучення народу до вирішення державних справ, то представницькі органи мають свої особливості. Як головні форми здійснення народовладдя Конституція України закріплює вибори (ст.ст. 70, 71) і референдуми (ст. ст. 72, 73, 74). Але прояви народовладдя, що є характерними для конституційного ладу України, не обмежуються загальнодержавними і місцевими виборами та референдумами. Став­лячи питання про поєднання безпосередньої та представницької форм здійснення народовладдя треба виходити з урахування вельми різно­манітних проявів як прямої, так і представницької демократії. Народ як верховний носій влади в державі реалізує владу як безпосередньо — через референдум, вибори та інші форми прямої демократії, так і через своїх представників в органах державної влади і місцевого самоврядування.

Отже, народовладдя в Україні здійснюється у двох основних формах: безпосередній і представницькій. Безпосереня форма має декілька різ­новидів. Представницька форма характеризуєься також різними видами представництіва.

Демократія в Україні будується на основних її принципах. Принци­пами демократії в Україні є головні ідеї, які лежать в основі її побудови і складають її головний зміст. Конституційними принципами демократії в Україні є: а) принцип безпосереднього народовладдя (безпосередньої демократії); б) принцип народного представництва (представницької демократії); в) принцип виборності; г) принцип поділу влад; ґ) прин­цип децентралізації державної влади; д) принципи рівності і свободи;

е) принцип політичної багатоманітності; є) принцип мажоритаризму;

ж) принцип права меншості тощо.

Принцип безпосереднього народовладдя — це головна ідея безпосе­редньої демократії в Україні, що реалізується у вигляді виборів, референ­думів, народних ініціатив, обговорень тощо. Принцип представниць­кої демократії означає, що народ делегує владні повноваження своїм представникам в органах влади і органах місцевого самоврядування та головам рад. Відповідно, принцип виборності є ще одним принципом демократії. Ці принципи безпосередньо закріплено в тексті Конституції України: «Народ здійснює владу безпосередньо і через органи держав­ної влади та органи місцевого самоврядування» (ч. 2 ст. 5); «Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії» (ст. 69).

Одним з найважливіших конституційних принципів демократії є принцип поділу державної влади. Поділ влади — це система організації і функціонування державної влади, в якій функції законодавчої, ви­конавчої і судової влади здійснюються різнили державними органами. Ідея поділу влади як самостійне вчення була обґрунтована в середині XVIII ст. Ш. Монтеск’є. Основна мета поділу влади полягає в тому, щоб уникнути зосередження влади в одних руках і зловживання владою. Необхідно, щоб органи законодавчої, виконавчої і судової гілок влади могли взаємно стримувати один одного. Жодна гілка влади не може мати ні формального, ні фактичного верховенства над іншими. Основне призначення законодавчої влади — виявити право і сформулювати його у вигляді законів, які б були загальнообов’язковими. Виконавча влада у вільній державі призначена для виконання законів, що встановлюють­ся законодавчою владою. Задача суддів в тому, щоб рішення і вироки завжди були лише точним застосуванням закону. Принцип поділу влади закріплено в статті 6 Конституції України. У функціонуванні державної влади на основі принципу поділу влади важливе значення має збалан­сованість повноважень органів. Система стримувань і противаг — це інтегрована сукупність повноважень гілок державної влади в системі поділу влади, яка дозволяє їм урівноважувати і обмежувати одна одну.

Принцип децентралізації державної влади в конституціях зазвичай закріплюється як принцип визнання і гарантування місцевого самовря­дування. Місцеве самоврядування гарантується статтею 7 Конституції України. Докладно інститут місцевого самоврядування визначається в розділі XI «Місцеве самоврядування» Конституції України.

Важливими конституційними принципами демократії є принципи рівності і свободи. В конституційному праві принцип рівності означає визнання того, що всі люди є рівними у правах від природи, а громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Конституція України проголошує: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гід­ності та правах» (ч. 1 ст. 21) і закріплює: «Громадяни мають рівні права і свободи та є рівними перед законом» (ч. 1 ст. 24). Конституційний принцип свободи торкається свободи особи. У широкому значенні свобода особи — це можливість діяти на власний розсуд. У конститу­ційно-правовому значенні свобода особи — це суб’єктивна можливість людини і громадянина здійснювати чи не здійснювати конкретні дії, що ґрунтується на їх конституційних правах і свободах. Вона не може бути абсолютною, а обмежується свободою інших людей. Держава встанов­лює певні вимоги, яким повинна відповідати діяльність кожної особи. В Конституції України крім проголошення усіх людей вільними цей принцип закріплено формулюванням: «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути при­мушений робити те, що не передбачено законодавством» (ч. 1 ст. 19). У конституційній теорії принцип свободи розглядається як загальний принцип конституційного статусу особи і деталізується в конституційно закріплених правах і свободах людини і громадянина, до найважливіших з яких належать політичні свободи — свобода об’єднань, свобода слова, свобода зборів, мітингів, походів і демонстрацій тощо.

Ще одним конституційним принципом демократії є принцип полі­тичної багатоманітності, або політичного плюралізму (від лат. ріигаїіз — множинний), який означає багатоманітність політичних сил у суспіль­стві. Принцип політичного плюралізму визначається також як принцип багатопартійності. Політичні партії, громадські організації, політичні рухи, відображаючи ті чи ті соціальні інтереси і сповідуючи певну ідео­логію, відповідно до неї розробляють свої програми, стратегію і тактику політичних дій. У Конституції України принцип політичного плюраліз­му закріплено у загальній формі: «Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності» (ч. 1 ст. 15), через гарантування державою свободи політичної діяльності: «Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Кон­ституцією і законами України» (ч. 4 ст. 15), проголошення права грома­дян на свободу об’єднання: «Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів» (ч. 1 ст. 36).

Конституційний принцип мажоритаризму (від фр. Маргіїе — біль­шість) означає правління за демократії більшості і передбачає, що по­літичні рішення, особливо ті, що мають суспільне значення, прийма­ються більшістю або з її згоди. Конституції і закони чітко визначають, яка саме більшість — проста, абсолютна чи кваліфікована необхідна для обрання на виборах або прийняття представницьким органом тих чи тих рішень. Безпосередньо в тексті Конституції України встановлено тільки вимоги щодо більшості у Верховній Раді України, необхідної для прийняття нею рішень.

Правління більшості передбачає ще один принцип демократії — принцип права меншості, який означає дотримання та охорону інтер­есів меншості, що відокремилася в результаті виборів, референдуму чи в представницькому органі. Парламентська опозиція є одним із най­важливіших інститутів демократії. Вона сприяє забезпеченню балансу сил у парламенті, системі державної влади, суспільстві в цілому. Взаємна конкуренція правлячої більшості та парламентської опозиції зменшує зростання небезпечної поляризації сил, що є в суспільстві і в парламен­ті. У Конституції України немає положень ні про право меншості, ні про парламентську опозицію. Певний час (з 1 січня 2006 по 30 вересня 2010 р.) у зв’язку з переходом до парламентарно-президентської форми правління, формування Кабінету Міністрів України Верховною Радою України зросла роль парламентської опозиції та потреба у законодав­чому врегулюванні її організації та діяльності. Однак, перехід до пре­зидентсько-парламентської форми республіканського правління знову зневілював принцип опозиції.

Отже, в Україні визнаються та закріплені у Конституції дві основні форми народовладдя — це пряма демократія, яка проявляється у вигляді виборів, референдумів та інших форм та представницька демократія — шляхом представлення інтересів громадян України як у колегіальних представницьких органах таких як Верховна Рада України та органах місцевого самоврядування, так і обрані Президента України.

Підсумовуючи сказане слід зробити такі висновки. Конституційний лад — це система соціальних, економічних і політико-правових від­носин, які встановлюються й охороняються конституцією та іншими конституційно-правовими актами держави, закріплює спосіб організації держави і суспільства, де визнаються та гарантуються права і свободи людини і громадянина, а держава підкорюється праву і, перш за все, демократичній Конституції. За своєю суттю конституційний лад є пев­ний тип конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем роз­витку суспільства, держави і права. За своїм змістом конституційний лад опосередковує насамперед передбачені і гарантовані Конституцією державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадя­нина, систему безпосереднього народовладдя, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути консти­туційно-правових відносин в Україні. За формою конституційний лад є системою основних організаційних і правових форм суспільних від­носин, передбачених Конституцією, тобто основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших суб’єктів конституційно- правових відносин.

Норми конституції України які присвяченні конституційному ладу України містять елементи програмного характеру щодо розвитку держа­ви, суспільства та їх окремих інститутів і на підставі їх положень отри­мують розвиток всі інші норми Конституції України.

За своїми функціями принципи і норми, що регулюють основи кон­ституційного ладу, об’єднуються у початкові і головні інститути, склада­ють загальний інститут конституційного ладу, закріплені у Конституції України входять в систему галузі конституційного права, є визначаль­ними для всіх інших інститутів та відіграють ціленаправлену роль для всього державно-правового регулювання.

Гуманістичні і демократичні засади конституційного ладу є фун­даментальними положеннями, що закріпленні в Конституції України визначають порядок, який ґрунтується на реальній і всебічній повазі до особи, людини та громадянина, забезпеченні прав і свобод особи, їх гарантуванні.

Народний суверенітет в Україні включає в себе суверенітет Українсько­го народу, національний і державний суверенітет. В Україні визнаються та закріплені у Конституції дві основні форми народовладдя — це пряма демократія, яка проявляється у вигляді виборів, референдумів та інших форм та представницька демократія, що здійснюється шляхом представ­лення інтересів громадян України, як у колегіальних представницьких органах (Верховна Рада України та органах місцевого самоврядування та при обрані Президента України і сільських, селищних та міських голів).