§ 7. Вплив емоційного стану людини на виникнення конфліктних ситуацій
Для запобігання виникненню конфліктних ситуацій кожній людині вкрай важливо вміти своєчасно помітити вплив стресогенних чинників, швидко й ефективно розрядити психічну напруженість, зняти негативний емоційний стан і втому, знайти внутрішню стабільність, знизити болісні відчуття.
Не менш важливою є здатність миттєво здійснювати вольову мобілізацію.Усі найімовірніші негативні емоційні стани, що виникають у людини під впливом конфліктних ситуацій, можна представити у вигляді чотирьох типів: стрес, афект, фрустрація і криза. => Стрес (англ.: напруга) - це стан емоційної напруженості, який супроводжується збудженням і потребує адаптації.
→ Афект (лат.: діяти згідно відчуттям) - це надмірне нервово-психічне збудження, яке раптово виникає у гострій конфліктній ситуації і має прояви у короткочасній дезорганізації свідомості та крайній активізації імпульсивних дій.
=> Фрустрація (лат.: катастрофа, марне очікування) - це стан психічної напруженості, який виникає у людини в умовах сильної вмотивованості до досягнення мети за наявності умов, які перешкоджають цьому досягненню.
=> Криза - це такий стан психічної напруженості, який характеризується неможливістю вирішення ситуації конкретною людиною і викликає перебудову всієї психологічної структури особистості, прийняття нових цінностей, мотивів, нового «образу Я».
Наслідками сильного стресу є: втрата сну й апетиту; нав’язливі спогади; страшні сни про пережиту подію; погіршення настрою при нагадуванні про подію; втрата спроможності переживати сильні почуття й емоції; часткове ослаблення пам’яті; прагнення уникати думки і почуттів, пов’язаних з пережитою ситуацією, що психотравмує; почуття «укороченого майбутнього», утрата життєвих перспектив; складності в концентрації уваги; дратівливість, конфліктність. Усе це - нормальна відповідна реакція людини на сильні стресові впливи.
Вона має, частіше за все, тимчасовий характер, у залежності від сили психологічної травми і її суб’єктивного значення для людини. Подібні хвилювання можуть призвести до погіршення загального психологічного самопочуття працівника, до ускладнення взаємовідносин із близькими, керівництвом і колегами. Знаючи це, людині важливо вміти пильно спостерігати за собою, витримати визначений період часу і не піддаватися бажанню вступити у конфлікти, навіть якщо здається, що люди її не розуміють. Варто уникати ситуацій, що травмують, і думок, які нагадують пережиту подію. Рано чи пізно період гострого реагування проходить, особливо, якщо звернутися до кваліфікованого психолога або медика.Іноді батьки говорять своїм дітям слова: «Забудь слово «хочу», «Я» - остання літера в алфавіті». Батьки намагаються навчити дитину боротися з бажаннями. І справа не лише в тому, що витрачається багато грошей на дитячі забаганки, важливіше, що батьки захищають свою дитину від розчарувань життя, тому що спокус багато, а способів досягти бажаного мало. А той, хто не бажає - той не розчаровується.
Не передбачили батьки лише одного: бажання - це складова волі. Є мета - є воля до її досягнення. Немає мети - немає волі. Мабуть відомий вислів російського письменника А. П. Чехова: «Вы спрашиваете, чего должен желать русский человек? Вот вам мой ответ: желать» підходить і для нашого співвітчизника.
Коли бажання, навіть старанно пригнічені, «дають про себе знати », тоді й говорять про фрустрацію. Часті фрустрації призводять до розвитку агресивності, невпевненості в собі, озлобленості. Якщо людина не отримує бажаного - вона починає відчувати внутрішню напругу (фрустрацію). Але частіше особа програмує себе на фрустрацію, ставлячи перед собою нереальні, заскладні цілі й установки. Наприклад:
«Мене повинні любити, цінити і поважати всі, хто мене знає». Дійсно, дуже приємно, коли тебе люблять і цінують, але головна помилка криється в налаштувавнні: «повинні — всі — одночасно».
Перебуваючи у залежності від свого бажання, ми робимо залежними й інших від нас, ми намагаємося підкорити всіх інших, забуваючи, що всяка дія передбачає протидію.«Я повинен все робити якнайкраще». Жодна людина не може бути у кожній професійній діяльності найкращою. Установка «повинен» має тільки негативні наслідки: людина знаходиться у постійному нервовому напруженні, уникає контактів, починаються психосоматичні ускладнення і, як результат - постійні помилки, пов’язані з непотрібним, невиправданим ризиком, невпевненістю у своїх діях, навіть у самих елементарних, постійним порівнянням себе з іншими людьми. Таких людей частіше помічають за їх хворобливо-тривожною метушливістю, їх пригнічує побоювання невдач. Але якщо людина чекає невдач, вона тим самим притягує їх. Цей страх невдачі діє на такі здібності як талант, комунікабельність та соціальну поведінку.
«Я повинен уникати всіх труднощів і конфліктів». Деяких людей труднощі так пригнічують, що вони намагаються завжди обминати «гострі кути». Щоб вирішити проблему, її треба проаналізувати, а людина, що боїться проблем - не може навіть про них думати. Конфлікти є важливим елементом партнерства (якщо конфліктувати чесно), вони проясняють ситуацію, дають змогу знайти компроміс. Великою помилкою для уникання конфліктів є «гучне мовчання» - це ще гірше за конфлікт, тому що не дає змоги вирішити ситуацію. Невпевненість у собі призводить до соціальних страхів: зніяковілість, сором’язливість, страх перед публікою. Ці якості негативно впливають на нашу поведінку й ускладнюють спілкування.
Запобіганню небажаних станів, а також для загальної корекції характеру особистості допомагають прийоми психологічної саморегуляції.
1. Перше і найголовніше правило стверджує, що перебуваючи в гострій стресовій ситуації, не варто приймати ніяких рішень.
2. Прислухайтесь до поради предків: порахуйте до десяти.
3. Зверніть увагу на дихання. Повільно вдихніть повітря носом і на деякий час затримайте дихання. Видих здійснюйте поступово, також через ніс, зосередьтеся на відчуттях, пов’язаних із вашим диханням.
4. Якщо є можливість, вийдіть із приміщення в будь-яке інше місце, де ви зможете бути на самоті.
5. Скористайтесь нагодою змочити чоло, скроні, руки холодною водою.
6. Повільно дивіться навколо себе, навіть якщо приміщення добре вам знайоме. Переводячи погляд з одного предмету на інший, подумки описуйте їх зовнішній вигляд.
7. Подивіться у вікно на небо. Зосередьтеся на тому, що бачите. Коли ви в останній раз ось так дивились на небо?
8. Налийте воду в склянку (в крайньому разі в долоні), повільно, ніби зосереджено випийте її. Концентруйте свою увагу на відчуттях, як вода тече.
Серед різноманітних засобів попередження конфліктів не треба забувати про притаманне людині почуття гумору. Наявність цього почуття свідчить про духовне здоров’є людини, її оптимістичні погляди. Іноді відкрита посмішка може примирити, поєднати ворожі сторони, зняти емоційну напругу.
3. Фрейд відмічав, що гумор дозволяє згладити суперечності, попередити невдоволення. Б. Шоу вважав, що іноді треба розсмішити людину, щоб відволікти її від бажання вас повісити. Але використовуючи гумор потрібно пам’ятати про відчуття міри, сміхом можна підвищити активність, емоційний стан, але не можна перетворювати всю роботу на сміх.