Соціальні «ролі» учасників конфлікту
Аналізуючи функції суб’єктів протиборства, дуже важливо виокремити в структурі конфлікту соціально-рольові позиції, які посідають учасники сторін-опонентів, а також позначити ту роль-функцію, яка призначена «третій стороні», що прагне врегулювати конфлікт.
Суб’єкт, що спричиняє конфліктну ситуацію, виконує роль ініціатора конфлікту, яка в подальшому може збігатися з найбільш активною його стороною. Цю роль не слід апріорі сприймати лише негативно, адже окремі конфлікти (інноваційні, науково-когнітивні, правові) мають у перспективі значний конструктивний потенціал.
Соціальну роль підбурювача конфлікту відіграє особа, організація чи держава, яка підштовхує інших суб’єктів до протистояння. За моральною оцінкою, підбурювач — це провокатор, як спричинщик початку зіткнення він прагне замаскувати свою дійсну роль у конфлікті, намагаючись представити себе на другорядних позиціях, що природно ускладнює його виявлення. Подібна особа, як правило, сама не бере участі в конфлікті, але її мета і прагнення полягають у тому, щоб за будь-яких умов спричинити суперечку, зіткнення між опонентами, які мають суперечливі цілі.
Організатор — це особа (чи група), яка планує і координує розвиток конфліктної ситуації, формулює конфліктні цілі та передбачає різні шляхи досягнення мети, вибудовує структуру і функції протидіючої сторони, враховує її ресурси, забезпечення і охорону учасників тощо. Організатор як самостійна фігура конфліктного процесу може уособлювати собою суб’єкта конфлікту (сторону), але частіше — це головна фігура тієї «системи», що являє собою сторона конфлікту; він несе головну відповідальність за наслідки (переможні чи програшні) конфліктної боротьби.
У структурі конфліктуючих сторін практично завжди є такий елемент, як «групи підтримки» — сили, що складаються з окремих індивідів, соціальних груп чи верств, етносів, засобів масової інформації, держав, міжнародних організацій (залежно від сфери конфлікту).
Стратегія і тактика груп підтримки породили в конфлікті роль посібника — це особа, група чи інституція, що опосередковано сприяє розвитку конфліктної ситуації й наростанню протидії суб’єктів; вона здійснює матеріальну, інтелектуальну, технічну допомогу, моральну або іншу підтримку одній зі сторін, надаючи деякі посередницькі послуги на її користь. Посібники прямо несуть певну міру відповідальності за посилення та ескалацію конфліктів.З допомогою кримінологічної термінології щодо організованих кримінальних груп конфліктологи виокремили роль подільника — пересічного співучасника конфліктних дій, який зазвичай є простим виконавцем окремих функцій-завдань; таких співучасників кожна конфліктуюча сторона може мати достатньо, згідно з її масштабом. Виходячи з теорії «рольових» ігор, у конфліктній взаємодії сторін можна виокремити деякі епізодичні ролі, які певним чином справляють вплив на перебіг і результат конфлікту, — це «таємні координатори», консультанти, невинні жертви, свідки тощо.
Серед соціальних ролей, що розкривать сутність відповідальної функції «третьої сторони» у конфлікті, слід назвати посередників та суддів — основних примирителів ворогуючих опонентів. Вони також беруть участь у конфлікті, але з іншою метою — розібратися у мотивах того, що відбувається, потім припинити (або послабити) протиборство сторін і розв’язати конфліктне протиріччя. Фактично соціальне завдання «третьої сторони» конфлікту, що не втручається без- посереньо у протиборство, зупинити його дієвими засобами та запобігти втратам і руйнації.
Посередництво — соціально важлива роль у конфлікті, що спирається на регламентовані процедури і технології медіаторінгу. 77осеред«мк-медіатор є суто нейтральною особою, котру запрошують одна (чи обидві) сторони і яка, застосовуючи ефективні регулятивні засоби, налагоджує діалог між опонентами та шляхом ведення переговорів допомагає їм досягнути компромісної згоди чи консенсусу.
Соціальна роль судді у конфлікті розкривається через функції арбітра, третейського судді, поважної людини — аксакала, який у своїх миротворчих діях спирається на традицію, звичай, ціннісний ідеал, і також на правову норму (суддя — як фахівець, що здійснює функції правосуддя в юридичному конфлікті). У будь-якій конфліктній ситуації третейські судді вирішують головне завдання — припинити конфлікт у справедливий, правовий спосіб і надати належну оцінку його наслідкам (якщо необхідно, юридичними чи морально- ціннісними засобами).
Нарешті, слід ураховувати, що учасникам «удаваного» конфлікту і «помилкового» конфлікту властива імітація тих чи інших соціальних ролей, що спричинюється конфліктною інтригою, або латентними емоційними амбіціями суб’єктів через загострення особистих чи корпоративних інтересів; тож більшість учасників подібних протистоянь фактично вимушені удавати свої ролі, бо їх дії не мають суттєво визначеного характеру.