<<
>>

Сфери застосування посередництва

Можна назвати такі розвинуті напрями посередницт­ва: сімейна медіація (стосунки між подружжям, батьками і ді­тьми, процес розлучення і поділ майна), шкільна медіація, ме­діація в громаді (розв’язання сусідських спорів, хуліган­ство і бійки, пошкодження власності, спори щодо собак, спо­ри між квартировласниками і наймачами, спори родичів щодо дітей), медіація комерційних спорів, посередництво у цивіль­них і кримінальних справах, у трудових конфліктах, управлін­ня конфліктами на робочому місці, посередництво у конфлік­тах між владними структурами і громадою (екологічні кон­флікти, конфлікти, пов’язані з «ущільнюючою» забудовою), посередництво в політичних конфліктах, міжнародне посеред­ництво.

Сімейна медіація здійснюється спеціалістами, які успішно освоїли програму медіації і стажувалися у досвідченого фахівця. Відомо, що чимало конфліктів виникає після розлучення бать­ків через те, що колишня дружина (або чоловік) перешкоджає спілкуванню батька (або матері) з дітьми. Резолюція Асамблеї Ради Європи № 1291 (2002) «Про міжнародне викрадення дітей одним з батьків» із занепокоєнням відзначає ріст викраден­ня дітей одним із батьків у випадках, коли в багатонаціональній сім’ї виникає конфлікт, і рекомендує розвивати сімейне посе­редництво як засіб запобігання викраденню дітей. Також знач­на кількість конфліктів між батьками і дітьми може були зала­годжена шляхом медіації.

Шкільне посередництво здійснюється школярами, які на­вчені проведенню примирних процедур з учнями. Вони на влас­ному прикладі мають демонструвати можливість вирішення конфліктів без сварки і бійки. Учні вчаться навичкам активного слухання та розв’язання проблем, кращому розумінню того, що таке свобода вибору, почуття відповідальності, вдосконалюють лідерські навички, вчаться контролювати емоції. Результатом посередництва має стати поліпшення атмосфери в навчально­му закладі, запобігання насиллю і травмам.

Шкільне посеред­ництво може існувати лише за підтримки й участі адміністрації школи, шкільного психолога, класних керівників, учителів. В Україні в окремих школах Києва, Луганська, Одеси діють про­грами шкільного посередництва.

У США в 1984 р. було організовано Національну асоціа­цію за метод посередництва в освіті (National Association for Mediation in Education). NAME об’єднала в районних юридич­них центрах педагогів і посередників для розробки методів викладання посередництва і вирішення конфліктів. Для аме­риканських шкіл актуальною є проблема зменшення насиль­ства в школах. Ріст насильства серед учнів змусив деякі освітні округи витрачати великі суми на забезпечення безпеки, вста­новлюючи в школах прилади для виявлення зброї і наймаю­чи на постійну службу поліцейських. Хоча такі заходи і змен­шують кількість випадків жорстокого поводження в школах, але вони не викорінюють саму причину насильства. Неефек­тивність дисциплінарних методів боротьби з порушеннями змусила шукати нових шляхів і зумовила зацікавленість ке­рівництва шкіл у впровадженні програм шкільної медіації.

Медіація в громаді. Перші програми медіації у громадах було запроваджено в США, починаючи з 1960-х рр., у штатах Філадельфія, Колумбія та Огайо за ініціативи місцевих про­курорів і суддів із метою пришвидшити та поліпшити роз­гляд незначних правопорушень. Наприкінці 60-х - на початку 70-х рр. такі події, як Вотергейт та в’єтнамська війна, зумо­вили, на думку американських дослідників, громадський по­пит на менш формальну систему правосуддя, яка втілювала б прагнення громадян до справедливості. Це сприяло розвитку медіації. Сьогодні програми медіації фінансуються з різних джерел, зокрема місцевими адміністраціями, урядами шта­тів, приватними фондами, церквами, федеральним урядом. Найчастіше до медіації звертаються у випадках порушення гро­мадського спокою та дрібних правопорушень. Особливістю ме­діації в громаді є залучення волонтерів для допомоги центрам медіації.

Посередництво у цивільних і кримінальних справах.

Ідея полягає в тому, що сторони конфлікту - порушник зако­ну і потерпілий - з дозволу уповноважених державних орга­нів намагаються вирішити свій конфлікт поза рамками кар­ної юстиції, вдаючись до посередництва третіх осіб. У разі успіху програми примирення сторони підписують угоду, за якою винна сторона компенсує завдану шкоду у формі, що прийнятна для потерпілої сторони: вибачення, сплата грошо­вої суми, полагодження ушкодженого майна, виконання робіт на благо суспільства тощо. Юридичні наслідки таких проце­дур різняться залежно від системи кримінального правосуд­дя. Щонайменше, суд може врахувати виконання угоди по­рушником як пом’якшувальну обставину. Посередництво між жертвою і правопорушником проводять такі структури, як по­ліція, органи правосуддя для неповнолітніх, прокуратура, суд або незалежна громадська організація. Основна увага приділя­ється програмам роботи з підлітками та тими, хто вперше вчинив правопорушення. Вважається, що посередництво сприяє швид­кому і реальному відшкодуванню втрат, яких зазнала жертва, і водночас дає шанс правопорушникові уникнути «тавра зло­чинця» і взяти на себе відповідальність за свої вчинки. У 1992 р. Європейський комітет з проблем злочинності запропонував заснувати експертний Комітет з посередництва в криміналь­них справах, який би оцінив досвід у цій сфері і роль медіації

стосовно традиційної системи карного судочинства. У верес­ні 1999 р. Комітет міністрів Ради Європи прийняв Рекоменда­ції № R (99) 19, присвячені посередництву в кримінальних справах. У цих рекомендаціях встановлено такі основні прин­ципи:

1. Посередництво в кримінальних справах має проводити­ся тільки в тих випадках, коли всі сторони добровільно дійшли згоди з цього приводу. Сторони мають право від­мовитися від цієї процедури на будь-якому етапі її про­ведення.

2. Будь-які обговорення в процесі зустрічі мають конфі­денційний характер і не можуть бути використані пізні­ше (за винятком випадків, коли на це отримано дозвіл сторін).

3.

Посередництво в кримінальних справах має бути по­всюдно доступною послугою.

4. Посередництво у кримінальних справах має бути доступ­не на будь-якій стадії здійснення правосуддя.

5. Посредництво є незалежним, автономним заходом у ме­жах кримінальної юстиції.

Посередництво в трудових спорах. Участь посередни­ка на певному етапі колективного трудового спору передбачено законодавством майже всіх країн Європи, а також законодав­ством США, Росії та Японії. В Україні діє Закон про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), де пе­редбачено можливість залучення незалежного посередника до роботи в примирній комісії. Національна служба посередни­цтва і примирення (НСПП) має список трудових посередників і арбітрів - це особи, які пройшли відповідне навчання та ма­ють досвід участі у залагоджуванні колективного трудового спору.

Існують також індивідуальні трудові спори, тобто спори щодо правомірності звільнення працівника, переведення на іншу роботу, різних форм дисциплінарних покарань (догана, стяг­нення тощо). На Заході фірми, які дбають про свою репутацію в суспільстві, часто надають перевагу посередництву над судо­вою процедурою у разі виникнення таких спорів.

Управління конфліктом на робочому місці. Йдеться про конфлікти, які знижують продуктивність праці, підвищують

плинність кадрів, можуть спричинити збільшення захворюва­ності серед працівників. Конфлікти на робочому місці мають два вектори: а) між керівництвом і підлеглими; б) між колега­ми. За оцінкою економістів, в організаціях, де мають місце конфлікти на робочому місці, працівники частіше хворіють і частіше звільняються за власним бажанням, що завдає збит­ків організації через необхідність витрачати кошти на підго­товку нових працівників та збитків через недосвідченість но­вих працівників.

Управління конфліктом на робочому місці полягає у поліп­шенні організаційної атмосфери для профілактики конфліктів і створенні структур, які допомагають вирішити конфлікт на початковій фазі, не допустити його переростання у деструк­тивний.

Посередництво в політичних конфліктах. Ідеться про посередництво між парламентськими фракціями, політичними партіями, урядом і антиурядовими рухами, зокрема «партиза­нами». Наприклад, у Північній Ірландії посередництво прем’єр- міністра Великої Британії Томаса Блера у тривалому конфлікті між католиками і протестантами дало змогу в 2007 р. сформу­вати спільний уряд. Брак відповідних традицій - одна з причин тривалості політичних криз і конфліктів в Україні.

• Міжнародне посередництво. Коли третя сторона бере участь у переговорному процесі, то залежно від ступеня її ак­тивності розрізняють такі форми, як «посередництво», «добрі послуги» і «спостереження за плином переговорів». Гаазька конвенція 1907 р. про мирне вирішення міжнародних зіткнень не розрізняє посередництво і надання «добрих послуг». Водночас для надання «добрих послуг» достатньо згоди однієї сторони, тоді як посередництво вимагає згоди обох. «Добрі послуги» можуть обмежуватися наданням місця для переговорів або пе­редачею повідомлень від однієї сторони конфлікту до іншої. Посередництво передбачає участь не тільки в організації пере­говорів, а й у переговорах. Спостерігач за переговорами ще менше залучений у процес урегулювання. Водночас його при­сутність на переговорах часто стримує сторони від проявів від­верто ворожих дій. На практиці ж різниця між названими фор­мами участі третьої сторони у врегулюванні конфлікту є умов­ною. Іноді з якихось причин сторони погоджуються на «добрі послуги» чи «спостереження за плином переговорів», тоді як

третя сторона здійснює повноцінне посередництво. Посеред­ництво можуть здійснювати держави, міжурядові та міжнарод­ні організації (Червоний Хрест, «Лікарі без кордонів»). У між­народному посередництві розрізняють формальне й нефор­мальне, офіційне й неофіційне, постійне й тимчасове, багато­стороннє й одностороннє, персональне й деперсоналізоване, а також посередництво приватних осіб.

Якщо за посередником офіційно закріплено статус посе­редника, який визнається всіма сторонами, - це формальне посередництво. Коли посередником є держава або міжурядо­ва організація - це офіційне посередництво. Постійне посе­редництво здійснюється протягом усього періоду врегулю­вання конфлікту. Тимчасовий посередник може прикріплю­ватися до постійного на певному етапі або залучатися для надання конкретної допомоги сторонам конфлікту. Якщо по­середництво здійснюється однією особою - це одностороннє посередництво. За персонального ж посередник грає само­стійну і значну роль в урегулюванні конфлікту.

6.4.

<< | >>
Источник: Гірник А. М.. Основи конфліктології. - Вид. дім «Києво-Могилянська академія»,2010. - 222 с.. 2010

Еще по теме Сфери застосування посередництва: