Передконфліктна стадія конфлікту
Будь-якому конфлікту реально передує деякий збіг обставин, в яких перебувають потенційні сторони протиборства, а також самі люди зі своїми потребами, інтересами і мотивами — можливі суб’єкти конфліктної поведінки.
Так створюється передконфліктна стадія. Її вихідна, початкова фаза — конфліктна ситуація.Під конфліктною ситуацією слід розуміти такий збіг обставин, людських інтересів, який об’єктивно створює підстави для реального протиборства між соціальними суб’єктами; це ситуація, в якій виявилася та усвідомлена сторонами несумісність дій однієї сторони з нормами й очікуваннями другої. Вона виявляє опонентів і причинну обумовленість конфлікту.
Конфліктна ситуація — стан досить рухомий, нестійкий, який легко може трансформуватися при зміні поглядів, опонентів, відносин «об’єкт — опонент», при підміні об’єкта конфлікту, появі умов, що утруднюють або виключають взаємодію опонентів, тощо.
Показником, відбиттям конфліктної ситуації є соціальне напруження — такий стан соціальної системи, змістом якого є процес виникнення та розвитку суперечності відносин, інтересів, дій людей, соціальних груп та інститутів, суспільства в цілому, який характеризується підсиленням протилежних тенденцій, потреб і цілей соціальних спільнот та індивідів, супроводжується зростанням незадоволення, негативною психологічною спрямованістю, дестабілізацією соціальних зв’язків. Необхідна умова визрівання соціального напруження — виникнення соціальних суперечностей.
Конфліктна ситуація передбачає наявність:
- предмета конфлікту, тобто реально існуючої або уявної проблеми, яка є основою конфлікту;
- об’єкта конфлікту, тобто матеріальних, соціальних або духовних цінностей, до володіння якими прагнуть конфліктуючі сторони;
- певного мікро- і макросередовища, в якому діятимуть учасники конфлікту;
- учасників конфлікту.
Здійснити вимір ступеня (рівня) напруженості у суспільстві або конкретній територіальній чи професійній спільноті дозволяє система показників соціального напруження.
До неї входять показники, які характеризують сферу суб’єктивного: думка людей відносно тих або інших подій, дій, їх оцінки ступеня задоволення своїх життєво важливих потреб, очікувань, вирішення проблем, які зачіпають їх інтереси, рівень довіри до уряду та його керівників; оцінки дотримання прав людини, стану охорони громадського порядку та особистої безпеки, екологічної ситуації, стану міжнаціональних відносин, можливості виникнення конфлікту, альтернатив розвитку подій у майбутньому тощо.Обов’язково повинні враховуватися показники стану сфери суспільного буття, умов життя людей', відомості про наявність, частоту і масштаби самих конфліктів, про мітинги, демонстрації та інші масові соціально активні дії, про міграційні та еміграційні потоки, динаміку цін, товарообігу, купівельну спроможність різних категорій населення, про структуру і динаміку злочинності, дані медичної статистики тощо.
Стадії соціального напруження як процесу різняться просторово- часовими параметрами і формами вираження. Виділяють три стадії. Перша стадія характеризується прихованим, таким, що не має явних зовнішніх ознак, наростанням незадоволення. їй притаманна неорганізована, головним чином вербальна форма вираження незадоволення, зростання занепокоєння у зв’язку з порушеннями звичного способу життя, без скільки-небудь ясного усвідомлення масами причин і масштабів змін, що відбуваються.
Друга стадія — загострення напруження. Її відмінною рисою є чітке усвідомлення більшістю населення ненормальності існуючого становища і наявності у суспільстві соціального напруження.
Третя стадія характеризується зниженням соціального напруження, поступовим зникненням ознак, характерних для цього стану суспільного життя.
Виникнення об’єктивної проблемної ситуації як основи майбутнього конфлікту — перший етап латентної стадії. Об’єктивні суперечливі ситуації, що виникають у діяльності людей, створюють потенційну можливість виникнення конфліктів, яка переходить у реальність тільки у сполученні із суб’єктивними факторами.
Одна з умов такого переходу — усвідомлення суб’єктом об’єктивної проблемної ситуації (усвідомлення причин конфлікту).Усвідомлення суб’єктом об’єктивної проблемної ситуації і своїх інтересів у ній — другий етап латентної стадії конфлікту. Сприйняття реальності як проблемної, розуміння необхідності здійснити якісь дії для вирішення суперечності є суттю даного етапу. Наявність перешкоди для реалізації інтересів сприяє тому, що проблемна ситуація сприймається суб’єктивно.
Суб’єктивність сприйняття породжується не лише природою психики, але і соціальними відмінностями учасників комунікації, зокрема, їх цінностями, соціальними настановами, ідеалами та інтересами. Індивідуальність усвідомлення породжується також відмін- ностіми у знаннях, потребах тощо. Усвідомлення причин конфлікту може бути адекватним (правильним) і неадекватним (викривленим).
Спроба розв’язати конфліктну ситуацію безконфліктними способами — третій етап латентного періоду конфлікту. Йдеться про переконання, роз’яснення, прохання, інформування сторони, яка протистоїть. Інколи учасник взаємодії відступає, не бажаючи переростання проблемної ситуації в конфлікт. Такі дії полягають у тому, що одна зі сторін з метою захисту своїх інтересів здійснює певні конкретні дії, але в такій формі, що не передбачає конфлікту з другою стороною. При взаємному розумінні інтересів обох сторін і відповідних практичних дій саме на цьому етапі виникає реальна можливість не дати проблемній ситуації перерости в реальний конфлікт. У будь- якому випадку на даному етапі сторони аргументують свої інтереси та фіксують позиції.
Якщо суперечності, які намітилися, на передконфліктній стадії вирішити не вдалося, соціальне напруження зростає. У цьому випадку рано чи пізно виникає відкритий конфлікт.
4.2.