Особливості поводження зі співрозмовниками різних психологічних типів

Кожен із нас потрапляв у ситуацію непорозуміння при спілкуванні, Незалежно від того, якою була тема розмови, з ким саме ми розмовля­ли та до якого психологічного типу належав співрозмовник.

Звідси більшість конфліктів. Отже, щоб не припускатися подібних помилок у спілкуванні, корисно знати психологічні типи характеру наших співрозмовників. Швидко оцінивши і визначивши тип, ми вже не ризикуємо образити людину чи самому вскочити в халепу.

Менші за кількістю класи людей, на відміну від культурних спіль­нот, розглядаються у психологічних типологіях. На загальному рівні їх можна поділити на мотиваційні, безпосередньо пов’язані з організаці­єю діяльності людини, та когнітивні, тобто такі, що описують особли­вості її мислення.

Дж. Д. Белл виділяє шість мотиваційних типів особистості: 1) той, що командує; 2) той, що атакує; 3) той, що уникає; 4) той, хто дого­джає; 5) той, хто виконує; 6) той, хто досягає [2].

1. Особистість, яка командує, має контролювати кожну ситуацію, з якою стикається, домінувати у кожній групі, в якій бере участь, жити упорядкованим, систематичним життям. Вона не любить невизначено­сті, бачить світ у чітких категоріях, підходить до кожної ситуації дог- матично та вперто. Прикладом такого мотиваційного типу може слу­гувати французький президент Шарль де Голль;

2. Особистості, яка атакує, треба звільнитися від відповідальності або залежності від інших. Вона завдає ударів іншим і уникає обов’язків, руйнує плани, але не висуває рішень, любить дебатувати. Її риси — саркастичність, цинізм та зневажливе ставлення до життя. Найяскравішим прикладом того, хто атакує, є Адольф Гітлер;.

3. Особистість, яка уникає, прагне не наражатися на поразки.

4. Особистість, яка догоджає, прагне зробити так, щоб інші любили та підтримували її. Вона хоче, щоб її поважали і вважали щедрою та доброю. Воліє виконувати завдання, які передбачають роботу з людь­ми на товариській, компанійській основі.

5. Особистість, яка виконує, прагне досягти визнання та отримати престиж. Задля цього маніпулює іншими та хоче справити враження, намагається бути респектабельною, змінює свої цінності, аби посісти найвигіднішу позицію. Така людина шукає завдань, які можуть підви­щити її імідж та престиж.

6. Особистості, яка досягає, потрібно максимально використати і розширити свій потенціал, домогтися найвищих рівнів компетенції, самовиразитися. Вона концентрується на проблемі, на меті, не є егоїс­том, оскільки їй не бракує впевненості, щоб працювати над складни­ми, проте реалістичними завданнями. Присвячує себе речам, у які ві­рить, а не тим, які просто забезпечують їй матеріальне благополуччя чи престиж. Такими були Лінкольн та Рузвельт.

Вельми спорідненими з мотиваційними типами особистості є її ко- гнітивні типи, що ще раз підтверджує найтісніший зв’язок організації поведінки особистості та особливостей її мислення.

Л. Фрізен виділяє сім когнітивних типів особистості, які він також називає сімома різними формами мислення [3].

До першого належать «люди, що сприймають». Це креативні, тво­рчі індивіди з сильними здібностями до асоціації та усталеними пог­лядами. Вони вміють давати чіткі «чорно-білі» відповіді на складні запитання. У розмові спираються на факти — якими вони їх бачать. їхній комунікації не вистачає вірогідностей та уявлень, які дають можливість мислити незалежно. їхні співрозмовники мають сприй­мати все, що вони говорять. їхні розповіді зрозумілі, часто включа­ють якісь моральні уроки, приправлені гумором, і засвідчують їхню відкритість.

Представники цієї групи прагнуть бути піонером у справах, вирі­шують одночасно кілька завдань.

До іншого типу належать «люди, що служать». Це практичні, емо­ційно стабільні індивіди. Вони відчувають, що у їхньому житті не буде ні великих злетів, ні провалів; вони компенсують нестабільність ін­ших. У житті таких людей всьому є місце і все на своїх місцях. Вони створюють домашню атмосферу, оточуючі залюбки товаришують з ними. Більше, ніж інші, вони хочуть бути ознайомленими із загальним планом дій, фокусуються на практичних питаннях, що звужує їхній ін­терес до наступних кроків.

Це люди, які самі починають і самі закінчують справу, і роблять все відразу правильно. Інколи навіть жертвують кінцевими строками на користь якості виконання. Вони не запрошують інших зробити ро­боту за них. Звичайно, вони хочуть догодити іншим, навіть за рахунок тих справ, які мають виконати самі; вони дуже лояльні до колег. Але це не означає, що такі люди служитимуть іншим. З точки зору комуні­кації вони незадовільно спілкуються. Делегування обов’язків та публі­чна діяльність для них — справа не з простих.

«Люди, що вчать», третій когнітивний тип, схожі на «людей, що служать» у тому сенсі, що люблять порядок, але не практичний, а ін­телектуальний. Вони стають справжніми ученими (хоча й інші психо­логічні типи також можуть перейматися науковими дослідженнями). Такі люди часто ставлять запитання «чому?» Вони мають знати, яким чином одне поняття впливає на інші. Палко прагнуть створити уніфі­ковану, всеосяжну ментальну структуру референції (посилань), таку, з якої можна робити точні висновки та передбачення.

«Люди, що вчать», як і «ті, що служать», можуть змусити себе ви­користовувати свої сили до останніх меж.

Четвертий когнітивний тип, «люди, що співчувають», обдаровані «шостим чуттям», яке ідентифікує їх з іншими. Вони відчувають те, що відчувають й інші, їм болить, коли болить іншим. Такі люди гос­тро переживають нещирість. Вони можуть діяти від імені слабких, жертв. їм важко захищатися, навіть якщо їх звинувачують безпідста­вно. Часто говорять непрямо — розлого пояснюють, розповідають невеликі історії, а потім розчаровуються, коли слухачі не розуміють їх підказку.

«Люди, що співчувають» гостро відчувають порушення гармонії, вони розвивають у собі непорушні основи правди. Свідомість стає провідником їхньої поведінки. Навчання може розширити їхній досвід. Вони можуть бути хорошими правниками, музикантами, інженерами, медсестрами або психологами.

«Люди, що спонукають» не будуть читати певний матеріал, якщо не вбачатимуть у ньому практичної цінності. Вони вчаться з досвіду, споглядаючи, що працює, а що ні. До кола їх читання входить істо­рія, біографії та література про подорожі, оскільки все це містить уроки з життя. Такі абстрактні речі, як математика, філософія чи тео­логія, залишать їх холодними. Це природні лідери. Вони підштовху­ють всіх, хто їх оточує, до максимального використання їхнього по­тенціалу, хоча самі можуть відкладати на потім зміни на краще у своїй особистості.

«Люди, що спонукають» можуть бути дуже неакуратними. Та вод­ночас своєю дисциплінованістю, власним прикладом можуть вести за собою, але не командувати. Соціальну групу, до якої вони належать, бачать крізь призму індивідів — швидко знаходять потенційно силь­них особистостей, вимагають уваги кожного при спілкуванні, поміча­ють персональне зростання особистостей. Робота є для них майже грою — вони виконують її у спосіб, який їх максимально задовольняє.

«Люди, що жертвують» — дуже складний тип. Вони навіть можуть говорити про себе у третій особі або у множині. Без сумніву, обдаро­вані багатьма талантами, але звужують свою активність до реалізації лише частини потенціалу.

Представники цього психологічного типу прагнуть використову­вати можливості усюди, де їх бачать. Легко можуть працювати від 16 до 20 годин на добу. Люблять пригоди та виклики, у захваті від дете­ктивів, таємниць, ігор та головоломок, якщо знають, що можуть пе­ремогти.

Загалом, це цілеспрямовані люди, які люблять змагання в усіх сфе­рах життя, досягати вершин. Вони високопрофесійні і бояться лише несподіванок, через які можуть втратити контроль над ситуацією. Во­ни просто ненавидять програвати спори, навіть вимагають від опонен­та відкрито визнати, що вони перемогли. їхнє мислення побудоване у поняттях інвестицій та дивідендів. Відчувають незручність бути зо­бов’язаними перед кимось, оскільки прагнуть зберегти незалежність та контроль над ситуацією. Однак здатні на самопожертву, коли все інше не спрацювало. Готові розпочати все спочатку, щоб бути вільними від провини.

При звуженні потенціалу «люди, що жертвують» можуть бути орі­єнтовані на слугування, сприйняття чи навчання. Різниця між «тим, що жертвує» та іншими трьома психологічними типами в тому, що «ті, що жертвують» можуть перемогти страх поразки.

Останній когнітивний тип, що виділяється у даній класифікації, — це «люди, що сприяють». Цей тип вказаний останнім, бо його предста­вники можуть легко розпізнати себе у будь-якому іншому когнітивно- му типі. Якщо ви не можете розпізнати себе серед інших представни­ків класифікації, то, мабуть, належите до «людей, які сприяють». Це природжені дипломати, звичайно з великим колом знайомих (зважте — знайомих, а не друзів, бо вони збалансовують свій інтимний світ). Спілкуються з людьми, які їх оточують, адаптуючи їх одне до одного, сприяючи їм, зближуючи їх.

«Ті, що сприяють» — природжені експериментатори, які налаго­джують будь-яку діяльність.

Окрім того, що такі люди природжені дипломати, вони ще й впра­вні менеджери. Можуть бути дуже впертими, якщо примушувати їх стати на чийсь бік у конфлікті. Тому віддають перевагу бути «другою особою» в керівництві.

Окрім вище перерахованих психологічних типів, виділяють три концепції особистості: психологічну, соціально-психологічну, фізіоло­гічну.

1. Психологічна відома ще з давніх часів, коли були відкриті чоти­ри психологічні типи: сангвінік, холерик, меланхолік і флегматик. На цих типах формується характер, темпераментні здібності, сукупність переважаючих мотивів діяльності особи і особливості процесу психо­логічної реакції.

2. Соціально-психологічна передбачає два типи людей:

а) інтровертивний (замкнений, спрямований на себе, самоспогля- дальний) — максимально розвинений індивідуаліст;

б) екстравертивний (відкритий, доброзичливий, товариський, спря­мований на оточуюче середовище) — яскраво виражений колективіст.

3. Соціальна концепція. Відомо, що в кожному середовищі склада­ється і формується чітко виражений тип людини, який можна виокре­мити за характером дій на такі:

Перший — виконавець. Фактично діє механічно, — що скажуть, те й зробить. Особистої ініціативи не виявляє. Як правило, у разі вису­нення на керівну посаду стає формалістом, відповідно накладаючи ві­дбиток і на стиль управління, і на взаємини з підлеглими. За психоло­гічним типом це найчастіше холерик або меланхолік.

Другий — соціальна активна особистість. Людина живе активним громадським життям, ініціативна, з широким колом суспільних інте­ресів. На жаль, можна в цьому соціальному типові зустріти два різно­види. Перший — справжній активіст і суспільно активна особистість, другий — зовні показний, формальний, мітингово-поверховий, дина- логічний. Другий різновид — найнебезпечніший, тому, що на початку важко розгледіти його справжню сутність, побачити, що все зовні — показне. Такі люди були й залишаються найзапеклішими ворогами че­сних і працьовитих. Це можуть бути як сангвініки, так і холерики.

Третій — винахідлива особистість. Людина творча, з високо роз­виненим почуттям нового першовідкривача. За натурою це може бути замкнена особа, а точніше постійно зосереджена, в пошуках, яка має широкий світогляд в галузі вузької спеціалізації. Лише найгеніальніші з них не замикаються у колі своїх інтересів. Переважно це люди санг­вінічного типу.

Четвертий і п ’ятий типи — творчі особистості, близькі за діяль­ністю до третього типу людей, хоча відрізняються тим, що не обов’язково щось самостійно відкривають чи пропонують, а до вже ві­домого й відкритого можуть додати елемент новизни саме завдяки творчому підходу до справи.

3.