Особливості міжнародного політичного конфлікту

Міжнародний політичний конфлікт, як і будь-який внутрішній конфлікт, є зіткненням протилежних інтересів, цілей, цінностей, пог­лядів і пов’язаних з їх реалізацією дій. Але його відмінність від внут­рішньодержавного полягає в конкретній природі, змісті, специфіці суб’єктів, особливостях механізму виникнення й розвитку, технології регулювання та вирішення.

Міжнародним конфліктом є конфлікт, який виникає за участі двох чи декількох міжнародних акторів та має міжнародно-політичні нас­лідки; об’єкт конфлікту при цьому виходить за межі юрисдикції будь- якого з його учасників.

Міжнародному конфлікту властиві наступні особливості:

— учасниками можуть бути як держави, так й інші міжнародні ак­тори, спроможні переслідувати політичні цілі;

— міжнародний конфлікт може розпочатися як внутрішній, але йо­го ескалація здатна виводити об’єкт конфлікту за межі юрисдикції йо­го учасників, внаслідок чого він призводить до міжнародних наслідків;

— розвиток міжнародного конфлікту відбувається в специфічних умовах анархії міжнародної системи, яка зменшує ефективність між­народно-правових інструментів його вирішення;

— міжнародний конфлікт може набувати різних форм, і часто по­няття, які асоціюються з конфліктом, позначають лише один із можли­вих шляхів його вирішення (наприклад, ультиматум).

Справді, за своєю природою міжнародний конфлікт є зовнішнім для даної країни. Його причина, джерело полягають не у взаємодіях

індивідів чи груп, громадян чи інститутів даного суспільства, а в протиріччях, що виникли між інтересами різних, існуючих окремо одне від одного соціально-політичних і національних спільнот людей.

Суб’єктами міжнародного політичного конфлікту є окремі держа­ви, групи держав, об’єднаних у союзи, коаліції, або які представляють їх організації (ООН) чи громадські-політичні організації на зразок Со­ціалістичного Інтернаціоналу, профспілкових альянсів або навіть ідео­логічно-політичних і релігійних рухів.

Міжнародний конфлікт як форма політичних відносин є певним розривом в їхньому розвитку. Саме по собі зіткнення інтересів дер­жав на міжнародній арені в умовах усталеної системи міждержавних відносин є наслідком нерівномірності в їх розвитку, а отже, і змін співвідношення сил між ними. Бурхливе соціально-економічне зрос­тання тієї чи іншої держави не вписується у раніше встановлені ро­льові функції, вимагає виходу за їх межі. Але система відносин, що склалася, не дозволяє вирішити це питання без завдання шкоди інте­ресам інших держав, що прагнуть до консервації свого місця і ролі на міжнародній арені. У такій ситуації й виникають конфронтаційні інтереси.

Отже, міжнародний конфлікт, поряд з деструктивною функцією створення міжнародної напруженості, несе в собі і щось позитивне, виконуючи роль сигналізатора, що свідчить про зміну співвідношення сил на міжнародній арені, іншими словами, виконує комунікативно- інформаційну функцію. Міжнародний конфлікт ніби доводить до ві­дома світової спільноти необхідність перегляду сформованої системи відносин на двосторонньому, регіональному або глобальному рівнях, не ігноруючи протиріччя, а, навпаки, вирішуючи його на ранніх фазах розвитку конфлікту.

Оскільки в основі міжнародного конфлікту лежать протиріччя в ін­тересах різних держав чи їх об’єднань, то функціональним його приз­наченням є вирішення цього протиріччя. Хоча не завжди наслідком є повномасштабна реалізація національно-державних інтересів однієї із сторін конфлікту, у його процесі вдається досягти прийнятного балан­су інтересів учасників, хоча й з деякими застереженнями. Справа в то­му, що в деяких випадках, особливо у фазі збройної боротьби, йдеться не про баланс, а, скоріше, придушення інтересів однієї із сторін, але в такому випадку міжнародний конфлікт не вирішується, а лише пере­ходить у латентну фазу, що може спричинити його загострення при першій сприятливій можливості.

У міжнародному політичному конфлікті протистоять не приватні інтереси та цілі, а загальнодержавні. У першу чергу інтереси, пов’язані із забезпеченням безпеки і суверенітету (незалежності) держави, захи­стом її території, економічного, соціокультурного та інформаційного просторів. Звичайно, конфлікти можуть виникати і з приводу приват­них інтересів за умови втручання у нього міжнародних суб’єктів. Од­нак для населення окремої країни, будь-якої його частини такі інте­реси є загальними. Таке розуміння дозволяє при вивченні як внутрішніх, так і міжнародних політичних конфліктів зробити певні висновки.

По-перше, міжнародним політичним конфліктом може називатися не тільки конфлікт між державами, а й конфлікт між будь-якими соці­альними угрупуваннями, які мають певну владу та є учасниками між­народних відносин.

По-друге, аналіз та вивчення міжнародного політичного конфлікту повинен полягати у визначенні як його функцій, змісту, розвитку та вирішення, так і значення для внутрішньополітичної й міжнародної політики, оскільки саме політична ситуація може суттєво впливати на розвиток та вирішення конфліктної ситуації.

По-третє, в результаті вивчення міжнародного політичного конф­лікту з’являється можливість ґрунтовного налізу та порівняння ре­зультатів отриманих різними науковими школами, які застосовують різну методологію до вивчення такого явища, як міжнародний та вну­трішньополітичний конфлікти.

Все це вказує на те, що як у теоретичному, так і в практичному аспектах неможливо розірвати взаємозв’язок внутрішнього та міжна­родного політичних конфліктів. Отже, щоб зрозуміти основні причи­ни міжнародних політичних конфліктів та їх основні наслідки, необ­хідно детальніше проаналізувати конфлікт на внутрішньополітич­ному рівні.

2.