Об’єкт конфліктології

Об’єкт конфліктології, на який спрямовано комплексний аналіз науки, у широкому сенсі збігається з об’єктом соціальних наук — це суспільство, але у так званому нестабільному стані — «соціум кон­фліктний».

Якщо визнати конфлікти майже невичерпним об’єктом пізнання, то межі предмета цієї науки досить важко позначити. У загальному визначенні предметом конфліктології можна вважати сутність, детермінанти, закономірності виникнення, динаміки розвитку і за­кінчення конфліктів. Нині вчені-конфліктологи звертаються до ана­лізу принципів взаємодії у конфлікті та законів його розвитку, до всебічної характеристик сторін — суб’єктів конфлікту, до розробки методик перед конфліктного прогнозування і пошуку ефективних за­собів управління конфліктними ситуаціями.

Розуміння та поширене тлумачення предмета науки розвивається разом із конфліктологією. Проблемна структура предмета конфлік­тології досить чітко сформульована А. Анцуповим та А. Шипіловим, які виокремили ті традиційні питання, що певною мірою започатку­вали предметні парадигми сучасної конфліктології: сутність соціаль-

ного конфлікту; типологія, класифікація та види конфліктів; генезис конфлікту; еволюція конфліктів; функції конфліктів; структура («ана­томія») конфлікту; сфери протікання конфліктів; діагностика конфлік­ту; детермінація конфліктів; динаміка конфлікту; інформація у кон­флікті; управління конфліктом, механізми та засоби його врегулюван­ня (розв’язання; попередження конфліктів). Коло цих і більш конкрет­них проблем становить предметний зміст науки та є основою побу­дови програм навчальних дисциплін з конфліктології.

Незважаючи на те, що конфліктологія є молодою науковою дисци­пліною, можна з упевненістю виокремити в її змісті такі рівні знання:

- загальнотеоретичний і методологічний, де висвітлюються діа­лектичні закони розвитку природи і суспільства, пояснюється при­рода виникнення конфліктів у суперечливому бутті соціуму, опрацьо­вуються підходи і методи їх ґрунтовного дослідження, тощо;

- теоретико-праксеологічний, на якому розробляються концепції, що з’ясовують особливості та виокремлюють типи конфліктів різних рівнів (індивідуальний, груповий, інституційний, системний) та га­лузей суспільного життя (економіка, політика, право, соціум, культу­ра, духовність, держава, релігія, мораль, етнічні відносини, родина, група, установа тощо);

- емпірико-прикладний — дослідницьке підґрунтя конфліктології, що складається з системи емпіричних підходів, що містять фіксацію фактів конфліктних ситуацій, розробку діагностики соціального на­пруження, експерименти, тестування, моделювання і тренінги, соціо­логічні моніторинги, аналіз моделей конфліктної поведінки, методи ведення переговорів і досягнення компромісу, технології конфліктно­го медіаторінгу та інші соціальні технології з попередження чи розв’язання конфліктів.

1.2.