Класифікація конфліктів
Класифікація — науковий метод, що полягає в роз’єднанні всієї безлічі досліджуваних об’єктів і подальшому їх об’єднанні в групи на основі певних ознак. Наявність, відсутність або ступінь вираже- ності ознак виступає критерієм віднесення об’єкта до тієї або іншої класифікаційної групи.
Класифікація конфліктів необхідна для порівняльного вивчення їх істотних ознак, зв’язків, функцій, відносин, рівнів організації тощо; її основне завдання — з’ясувати ті системні ознаки, які вже об’єктивно існують у всій безлічі конфліктів. Основні види класифікації:- типологія — в її основі лежить істотна ознака конфлікту. Це найцінніший і найскладніший вид класифікації. У результаті типології виділяється ряд типів конфліктів. Сам тип виступає одиницею розчленовування безлічі конфліктів за вибраною підставою класифікації;
- систематика — приведення в систему уявлень про деяку сукупність конфліктів. Підставою для класифікації є менш істотна ознака конфлікту, ніж тип. Приватні систематики конфліктів створені, повна систематика конфліктів у конфліктології найближчим часом навряд чи досяжна. Проте у принципі створення повної систематики конфліктів можливе;
- таксономія — теорія класифікації і систематизації діяльності, що має звичну ієрархічну структуру, але в конфліктології таксономічних класифікацій конфліктів поки немає, хоча вони у принципі можливі.
Одна з істотних ознак конфлікту — характер і особливості сторін, що беруть участь у ньому. Від того, ким представлені конфліктуючі сторони, залежать характеристики видів соціальних конфліктів. Міжособистісні конфлікти є зіткненням інтересів двох людей або між особою і групою. Середні соціальні групи за кількісним складом займають проміжне положення між малими і великими. Якщо кількість учасників конфлікту перевищує декілька сотень людей, то це, як твердять А. Я. Анцупов і С. В. Баклановський, конфлікт між великими соціальними групами.
Міждержавні конфлікти є боротьбою між двома державами або коаліціями. Може також виникнути конфлікт між однією країною і групою країн.Найважливішою особливістю конфлікту є характер потреб людини, задоволення яких вона виборює. Згідно з теорією А. Маслоу, потреби можна згрупувати, виділивши ієрархічно зв’язані рівні. Це потреби', фізіологічні; соціальні; у безпеці і захищеності; у пошані; у самовираженні. У разі незадоволення (чи блокування) будь-якої з них людина спроможна піти на конфронтацію. Можна використати більш узагальнену градацію потреб — матеріальні, соціальні та духовні, згідно із цим будуть виникати відповідні конфлікти.
Досить узагальнену класифікацію конфліктів пропонує російський конфліктолог С. М. Ємельянов (табл.).
Таблиця
Класифікація конфліктів
| Підстава класифікації | Види конфліктів | Загальна характеристика |
| Сфери прояву конфликту | Економічні | В основі лежать економічні протиріччя |
| Ідеологічні | В основі лежать протиріччя у поглядах | |
| Соціально-побутові | В основі лежать протиріччя соціальної сфери | |
| Сімейно-побутові | В основі лежать суперечності сімейних відносин | |
| Ступінь тривалості і напруженості конфлікту | Бурхливі швидкоплинні | Виникають на основі індивідуальних психологічних особливостей особи, відрізняються агресивністю і крайньою ворожістю конфліктуючих |
| Гострі тривалі | Виникають за наявності глибоких суперечностей | |
| Слабовиражені і млявоплинні | Пов’язані з не дуже гострими суперечностями або пасивністю однієї зі сторін | |
| Слабовиражені і швидкоплинні | Пов’язані з поверховими причинами, мають епізодичний характер | |
| Суб’єкти конфліктної взаємодії | Внутрішньоособові | Пов’язані із зіткненням протилежно спрямованих мотивів особи |
| Міжособові | Суб’єктами конфлікту виступають дві особи | |
| Конфлікти «особа — група» | Суб’єкти конфлікту: з одного боку — особа, а з другого — група (мікрогрупа) | |
| Міжгрупові | Суб’єктами конфлікту виступають малі соціальні групи або мікрогрупи |
Продовження
| Підстава класифікації | Види конфліктів | Загальна характеристика |
| Соціальні наслідки | Конструктивні | В основі лежать об’єктивні суперечності. Сприяють розвитку організації або іншої соціальної системи |
| Деструктивні | В основі, як правило, лежать суб’єктивні причини. Створюють соціальне напруження і ведуть до руйнування соціальної системи | |
| Предмет конфлікту | Реалістичні (наочні) | Мають чіткий предмет |
| Нереалістичні (безпредметні) | Не мають предмета або мають предмет, який є життєво важливим для одного чи обох суб’єктів конфлікту |
Залежно від типу протиріччя конфлікти можна поділити на такі, що виниклі як результат антагоністичних протиріч і унаслідок неантагоністичних протиріч. Важливою характеристикою конфлікту є гострота протидії сторін, що беруть участь у ньому. У західній кон- фліктології ця характеристика називається інтенсивністю конфлікту. За цією підставою виділяють конфлікти низької, середньої і високої інтенсивності. Конфлікт низької інтенсивності — суперечка між опонентами. Конфлікт щонайвищої ефективності завершується фізичним знищенням однієї із сторін. Американські конфліктологи (наприклад, Р. Даль) класифікують соціальні конфлікти за кількістю сторін, що беруть участь у конфлікті (односторонні й багатосторонні), та за їх наслідками.
Залежно від сфери життєдіяльності людини, в якій відбуваються конфлікти, їх поділяють на економічні, політичні, виробничі, трудові, сімейні, побутові тощо. Істотною кількісною характеристикою конфліктів, що часто приводить до якісних відмінностей, є їх тривалість. Конфлікт має конструктивні і деструктивні функції, і залежно від співвідношення позитивних і негативних елементів у конфліктах їх поділяють на конструктивні, що мають позитивні і негативні наслідки одночасно, і деструктивні.
Крім загальних класифікацій існують окремі типології: наприклад, пов’язані з причинно-мотиваційними зв’язками. Так, Н. В. Гришина виокремлює виробничі конфлікти як реакцію: на перешкоду до досягнення основних цілей трудової діяльності; на перешкоду до досягнення вторинних цілей, які мають особистий характер; на поведінку, що не відповідає загальноприйнятим нормам відносин; на поведінку людей у спільній трудовій діяльності, що не відповідає їх очікуванням; особисті конфлікти, що виникають через особисті особливості членів колективу.