Глобальні конфлікти цивілізації

Сучасні цивілізації — це асиметричні, гетерогенні, побудовані на нерівностях суспільства, їх культури мозаїчні, містять непохитні символи, тексти, суперечливі та зашифровані ідеологемами.

Сучасний світ епохи глобалізації зазнає змін, що спричинені новітніми технологіями, а також пов’язаними з глобалізацією супе­речливими тенденціями інтеграції та диференціації (фрагментації), коли межі між локальним і глобальним, центром і периферією, вну- трішньонаціональним та інтернаціональним стають дедалі неви­разнішими.

Сучасна світова політика перетворилася на арену загостреної боротьби глобального і внутрішньополітичного начал. З одного боку, соціально-політичний конфлікт, стираючи кордони, єднає і роз’єднує народи, а з другого — знижує роль національних держав, сприяє більшій їх залежності від світової спільноти. За таких умов соціально- політичний конфлікт, поєднуючи зусилля багатьох країн, вимагає вироблення інтегрованих позицій, нових контурів сучасного розумін­ня сили і безпеки на світовій арені, орієнтацію держав на правові норми й регулятори зовнішньополітичних зв’язків, на гуманізацію й демократизацію світової політики, на пошук раціональних шляхів інституціоналізації та політико-правового врегулювання полів соціально-політичної напруженості.

Саме в цьому контексті особливого змісту набуває головна про­блема сучасності — проблема безпеки і виживання цивілізації в умовах сучасного світового порядку, у центрі якого тема міжнарод­ного конфлікту.

Міжнародний політичний конфлікт, як і будь-який внутрішній, — це зіткнення протилежних інтересів, цінностей, цілей, поглядів та пов’язаних із їх реалізацією дій. У міжнародних конфліктах голо­вними суб’єктами стають переважно держави. Ix причини, джерела приховуються не у взаємодії індивідів та груп, громадян чи інститутів певного суспільства, а в суперечностях, що виникають між інтереса­ми різних, існуючих окремо одна від одної, соціально-політичних і національних спільнот людей.

Суб ’єктами міжнародного політичного конфлікту виступають окремі держави, групи держав, що об’єднані в союзи, коаліції, або ж організації, які їх представляють. Виходячи із цього, виділяють різно­види конфліктів', міждержавні конфлікти (обидві протиборчі сторони представлені державами або їх коаліціями); національно-визвольні війни (одна із сторін представлена державою): антиколоніальні, війни народів проти расизму, а також проти урядів, які діють всупереч принципам демократії; внутрішні інтернаціоналізовані конфлікти (держава виступає помічницею однієї зі сторін у внутрішньому кон­флікті на території іншої держави).

Специфіка міжнародних конфліктів визначається такими момен­тами: їх суб’єктами виступають держави або коаліції; в основі цих конфліктів лежить зіткнення національно-державних інтересів кон­фліктуючих сторін; міждержавний конфлікт є продовженням політи­ки держав-учасниць; сучасні міждержавні конфлікти водночас і ло­кально, і глобально впливають на міжнародні відносини; міждержав­ний конфлікт у наш час несе небезпеку масової загибелі людей у країнах-учасницях і в усьому світі.

У міжнародно-правовій доктрині й практиці до особливої катего­рії конфліктів відносять національно-визвольні війни. У практиці OOH ця категорія міжнародних конфліктів включала: війни колоніальних країн і народів, під якими розуміють війни народів несамоврядованих, а також підмандатних і підопічних територій, що перебувають під колоніальним пануванням; війни народів, які борються проти расист­ського гноблення; війни, що ведуться народами проти урядів, які ді­ють усупереч принципам рівноправ’я і самовизначення.

Специфікою міждержавного конфлікту є те, що здебільшого він реалізується у вигляді війни. У війнах в основі лежать глибинні еконо­мічні причини, гострі політичні, ідеологічні протиріччя між державами, тоді як у збройних конфліктах, які ще не стали війнами, основою стають територіальні, релігійні, етнічні, класові спірні питання. Війни — масш- табніші за воєнні конфлікти. На відміну від воєнного конфлікту, війна є станом усього суспільства, яке бере в ній участь. Війна, як правило, дуже позначається на розвитку міжнародного становища і держав.

Процеси глобалізації породили безліч проблем, здатних загострити старі і спричинити нові соціальні суперечності. Найгострішими з них стали глобальний соціальний та економічний диспаритет між розви­нутими й наздоганяючими країнами, демографічні проблеми, загроза екологічної катастрофи. Глобальною небезпекою став міжнародний тероризм, зокрема із застосуванням зброї масового ураження. Транс­формування сфер суспільства призвело до кризи традиційних норм, цінностей, моралі, до дезорієнтації людини у мінливому світі. Однак відкрите нав’язування Заходом своєї моделі цивілізації усій решті сві­ту викликає активний спротив, особливо в ісламських країнах.