Економічний конфлікт
Економічний конфлікт можна визначити як протиборство суб ’єктів соціально-економічних відносин з приводу розподілу чи дефіциту економічних ресурсів, для подолання якого необхідно використовувати економічні, соціальні та політичні засоби.
Економічні конфлікти присутні деякими своїми елементами у більшості соціальних конфліктів.Предметом економічного конфлікту може бути об’єктивно існуюча або уявна проблема, тобто зіткнення через державну «присутність» в економіці та реалії вільної конкуренції; проблема обмеженості економічних ресурсів; проблема недосконалості ринкових механізмів тощо.
Об ’єктом економічного конфлікту в конкретній системі відносин завжди є певний дефіцитний ресурс, володіти яким прагнуть обидві сторони конфлікту: матеріальні ресурси, ринки збуту, споживачі, фінанси, сировина, інновації, заробітна плата тощо.
Раціоналізоване сучасне виробництво породжує конфлікти двох основних типів. По-перше, це конкуренція між виробниками товарів; по-друге, зіткнення між роботодавцями та найманими робітниками. Якщо робочу силу вважати товаром, то обидва ці види конфліктів є різновидами відносин у загальній ринковій системі.
Сторонами економічного конфлікту виступають певні соціальні групи, що ведуть боротьбу за економічні статуси та матеріальні ресурси, яким притаманні відмінні цінності та норми: власники і наймані працівники; представники ринкових структур та державного сектору; робітники виробничого та невиробничого секторів економіки тощо.
Спираючись на схему дослідження конфлікту А. Здравомислова, можна виділити такі глибинні причини конфліктів в економічній, сфері'. варіанти розподілу ресурсів, функціонування інститутів розподілу, а також протилежність економічних установок різного типу, прагнення вибрати між вигодою та додержанням умов договору між учасниками ринкових відносин.
У цілому дефіцит економічних ресурсів у суспільстві і зумовлені ним економічні конфлікти залежать від двох взаємопов’язаних груп проблем. Перша лежить у сфері виробництва, друга — у сфері розподілу.
Можливості розподілу ресурсів залежать від кількості матеріальних благ, створених суспільством протягом певного часу (валовий національний продукт), і кількості ресурсів на кожного члена суспільства (прибуток на душу населення). При цьому нестача ресурсів може бути зумовлена як низькою ефективністю суспільного виробництва, так і відносно високим (завищеним) рівнем потреб у соціумі.Основними лініями суперечностей, що розділяють конфліктуючі сторони в економічних конфліктах, є: 1) суперечності між підприємцями та іншими групами населення (високі доходи підприємців виглядають в очах інших людей як такі, що отримані нечесним шляхом; звернення ошуканих вкладників до судів та влади з вимогами притягнути до юридичної відповідальності власників банків та страхових компаній; численні конфлікти споживачів з приватними підприємцями через придбання неякісних товарів тощо); 2) суперечності між підприємцями та владними структурами, що регулюють підприємницьку діяльність; 3) суперечності між державою та соціальними групами, що перебувають на державному забезпеченні (студенти, пенсіонери, інваліди, непрацюючі батьки з дітьми та ін.); 4) суперечності між різними категоріями громадян та між регіонами країни, зумовлені бажанням перерозподілити ресурси на свою користь.
Економічні конфлікти набувають досить різноманітних форм. Найбільш поширені два напрями: перший — дії у межах соціальних інститутів, організаційних форм і процедур (проведення дискусій, звернення із запитами до владних структур, підписання декларацій, прийняття нормативних актів і т.п.); другий — масові акції з пред’явленням вимог з боку незадоволених соціальних груп, апеляції до громадської думки, висловлення протесту у формі зборів, мітингів, демонстрацій та пікетувань, а також голодувань, кампаній «громадянської непокори», страйків.
6.2.