Джерела соціальних конфліктів

Історичний досвід дозволяє визначити певний перелік проблем, вирішення яких призводить до конфліктних ситуацій, що в подаль­шому переростають у конфлікт. А. Здравомислов виділяє чотири головні витоки конфліктів: багатство, влада, престиж та гідність\ тобто ті цінності та інтереси, які мають значення у будь-якому сус­пільстві і надають сенс діям конкретних осіб, що беруть участь у конфліктах.

Для сучасного українського суспільства, в якому швидко відбувся перехід до ринкових відносин, така соціальна цінність, як багатство, набула особливого значення. Відбувається переорієнтація масової свідомості від розуміння себе «бідним, як всі» до можливості усвідо­мити себе людиною багатою і тому незалежною, вільною. Володіння конкретним багатством у вигляді грошей капіталу, власності, цінних паперів тощо надає людині відчуття власної виключності, привілейо­ваності, можливості передати своїм дітям не лише прізвище, але й певну спадщину, забезпечити їхнє майбутнє. Але отримати багатство не так просто, бо ресурсів у суспільстві завжди менше, ніж бажаючих ними володіти. Тому навколо багатства та власності розгортаються дуже жорстокі конфлікти, які значною мірою схожі на війни.

Друге джерело конфліктів — влада. Як і у випадку з багатством, приналежність до влади створює у людини відчуття виключності, обраності. Конфлікти в політиці охоплюють дуже широкі верстви населення, але вони, як правило, маскуються лозунгами національ­них інтересів та щастя для всіх. Будь-яка партія або політик потребу­ють підтримки з боку широких верств населення. Тому всі їх дії по­винні хоча б зовні виглядати пристойно, бути привабливими в очах суспільної думки. Перед тими, у чиїх руках влада зосереджена у

¹ Здравомыслов, А. Г. Социология конфликта [Текст] / А. Г. Здравомыслов. - M., 1996.-С. 88-92.

певний момент, стоїть завдання показати, що інші структури та сили не гідні перебувати у влади, бо вони не відповідають інтересам на­роду.

Третє джерело — престиж. Він завжди пов’язаний з популярніс­тю, відомістю особи, можливістю впливати на прийняття рішень та ін. Але дуже рідко престиж може бути завойований без підтримки багатства та влади. Тому певною мірою він може розглядатись як вторинне джерело конфліктів. У той же час і влада, і багатство аку­мулюються в престижі, бо жодне з цих джерел не може зберегти свого впливу без підтримки з боку суспільної думки.

У боротьбі за багатство, владу, престиж людині не варто забувати про межі свого вибору, про те, що відділяє добро від зла, людське від нелюд­ського. Тобто йдеться про таке джерело, як людська гідність. Людина без гідності втрачає перш за все право на самоповагу, підриває свою громадянську та професійну честь. За таких умов вона не може розра­ховувати на отримання престижу в очах людей і, як наслідок, ставляться під сумнів її можливості щодо утримання багатства та влади.

3.2.