Анатомія конфлікту

У І ст. до н. е. римський ритор Квінтиліан сформулював сім запитань, на які треба відповісти, щоб отримати більш- менш повне уявлення про подію чи явище. Це запитання: хто? що? де? чим? навіщо? як? коли? Застосовуючи такий підхід до аналізу конфлікту, ми маємо дати відповідь на запитання: 1) Хто є учасниками конфлікту? 2) Що вони не поділили, які питання є спірними? 3) Де відбувається конфлікт, у якому се­редовищі та за яких обставин він став можливим? 4) Чим, якими засобами користуються сторони у своєму протибор­стві, які ресурси вони можуть залучити? 5) Навіщо цей кон­флікт учасникам, які мотиви, інтереси й цілі учасників?

6) Як почався конфлікт? Як він розвивається? Які його функції?

7) Коли відбулося загострення конфлікту, який час найспри­ятливіший для атаки, а який - для початку переговорів?

Розглянемо виділені складники конфлікту докладніше.

Учасники конфлікту. Дуже важливо не обмежитись оче­видними учасниками і продекларованими суперечностями, а ви­явити всі залучені до конфлікту сторони. Переконатися, що від вашого погляду не сховалися ті, хто, залишаючись у тіні, є справжніми ініціаторами конфлікту й зацікавленими особа­ми (підбурювачі, пособники та організатори конфлікту). Зафік­сувати офіційні стосунки конфліктантів (наприклад, началь­ник - підлеглий, лікар - пацієнт) і те, як ці стосунки впливають на конфлікт. Дослідити, чи існують інші, не вирішені раніше, проблеми між учасниками, які можуть впливати на конфлікт. У процесі конфлікту основні учасники часто прагнуть залучити собі на допомогу інших людей. Слід з’ясувати, наскільки успіш­ні ці спроби, та зафіксувати ролі інших учасників (союзник, ви­падкова жертва, нейтральний спостерігач, посередник тощо). Іноді для розуміння конфлікту важливими є соціально-демо­графічні (вік, стать, належність до певного прошарку суспіль­ства), психологічні (рівень домагань, самооцінка, егоцентризм, ригідність, упертість, агресивність, неврівноваженість, тип орі­єнтованості у часовій перспективі) та моральні (грубість, зверх­ність, пихатість, заздрість — або принциповість, правдивість, щирість) параметри особи.

Спірні питання. Розглядаючи спірні питання, аналізують предмет розбіжностей і домагання сторін конфлікту. Кожна зі сторін має своє бачення конфліктної ситуації та шляхів її подо­лання. Це бачення в чомусь збігається, а в чомусь діаметрально відрізняється. Тому сторони можуть мати різні уявлення щодо того, які питання є головними. Іноді глибинні відмінності у ба­ченні ситуації не усвідомлюються сторонами, що веде до не­адекватної оцінки дій іншої сторони. У процесі спілкування сторони можуть перейти від дискусій щодо предмета конфлік­ту до оцінки моральних і людських якостей супротивника, і внаслідок цього розбіжності між сторонами збільшуються.

Простір та обставини конфлікту. Конфлікт розгор­тається в певному просторі, що створює для учасників мож­ливості маневрування, маскування, зміни дистанції взаємо­дії, сковування або ускладнення дій супротивника, прихова­ної концентрації сил для удару по вразливому місцю опонента з метою змінити баланс сил на свою користь. Обставини кон­флікту впливають на його перебіг і можуть або сприяти ескала­ції, або стримувати її. Простір конфлікту - це не тільки об­межений фізичний простір, у якому розгортається конфлікт, а й весь простір можливостей, за які люди вступають у бороть­бу. Це боротьба за статус і вплив, за владу й привілеї, за воло­діння людськими, фінансовими, інформаційними та природни­ми ресурсами. Люди схильні захищати те, що, як їм здається, їм належить («свою територію»). Наприклад, члени групи сприй­мають як свою прерогативу підтримання «неписаних правил» групи, можливість залучення до своєї групи нових членів або усунення з неї тих, хто порушив групові норми.

Мотиви, інтереси й цілі учасників. На активність учас­ників конфлікту й на характер їхніх дій можуть впливати рівень домагань учасників, привабливість об’єкта конфлікту, суб’єк­тивна ймовірність досягнення перемоги для кожної зі сторін, можливості впливу на інші сторони. Водночас важливими мо­тивами сторін можуть бути: «довести свою правоту», «домог­тися справедливості», «зберегти обличчя», «покарати іншу сторону» тощо.

Рис. 2.5. Уявлення першої сторони про простір взаємних результатів з другою стороною [155, с. 36]

Перед тим як інтереси однієї сторони зіштовхуються з ін­тересами іншої, ці інтереси трансформуються у домагання, тобто у прагнення чогось досягнути. На думку Дж. Рубіна та співавторів, конфлікт починається з того моменту, коли одна зі сторін починає вважати, що домагання іншої несумісні з її влас­ними. Ця несумісність залежить від того, якою мірою альтер­нативи, що існують, могли б задовольнити домагання як однієї сторони, так і іншої. Чим менше ці альтернативи відповідають домаганням сторін, тим серйознішим буде конфлікт.

З’ясувати, що розуміють під несумісністю домагань, нам допоможе схема. На рис. 2.5 зображено, як одна сторона уявляє спільний з іншою простір досягнення результатів.

Горизонтальна вісь позначає рівень чи комбінацію рівнів цінності для однієї сторони, вертикальна вісь свідчить про рів­ні цінності для іншої. Пунктирні лінії позначають очікувані до­магання. Лінія «Р» позначає домагання першої сторони; лінія «О» - домагання другої сторони, якими їх бачить перша. Точки на полі символізують різні альтернативи, що можуть бути на­слідком поведінки першої сторони, поведінки другої чи їх спільних дій. Точки «А» та «В» — альтернативи, що приносять користь тільки одній (А) або тільки іншій стороні (В). «С» - альтернатива, що до певної міри задовольняє обидві сторони, форма компромісу, a «D» - надзвичайно вигідна для обох сторін інтегративна альтернатива, що задовольняє домагання обох сторін.

Засоби. Тактика сторін та ресурси, які вони залучають.

Перебіг та функції конфлікту. Перебіг - це коротка іс­торія конфлікту з виокремленням таких подій, як виникнення передконфліктної ситуації, початок конфлікту, подальші дії та завдана іншій стороні шкода, застосовані конфліктантами стратегії, динаміка ставлення до супротивника і зміни (або не­змінність) вимог, залучення до участі в конфлікті нових учасни­ків тощо. Аналіз перебігу конфлікту дає змогу виявити ті ситу­ації, які сприяють загостренню боротьби, і ті, що сприяють її ослабленню.

Часові виміри. Успіх у боротьбі часто зумовлений умінням вибрати найсприятливіший момент для дій. Давні греки нази­вали такий оптимальний момент кайрос і зображували його у вигляді бігуна з довгою чуприною спереду й лисою потили­цею. Коли бігун наближається, його можна в певний момент схопити за чуприну; коли він пробіг, за голу потилицю його не вхопиш. Так само у конфлікті є моменти, вигідні для: зміни так­тики, здійснення маневру або початку атаки на супротивника, для переходу від протиборства до переговорів, для завершення конфлікту. Затягування з відвертим обговоренням спірних пи­тань у разі, коли вони мають суттєве значення для сторін, зде­більшого призводить до погіршення ситуації.

Один із простих методів з’ясування складників конфлікту полягає у відповіді на низку запитань, що стосуються конфлікту.

Учасники конфлікту

■ Хто є основними сторонами конфлікту?

■ Яким чином приймаються рішення всередині кожної групи?

■ Чи довіряють учасники один одному?

■ Яка «ціна» перемоги або поразки в конфлікті для кожної зі сторін?

■ Хто ще залучений до конфлікту? Яка роль цих учасників?

■ Хто репрезентує позиції основних учасників на пере­говорах?

■ Які повноваження мають представники сторін? Чи до­статні ці повноваження для самостійного прийняття від­повідальних рішень?

Спірні питання

■ Які питання є спірними?

■ Які вимоги кожної зі сторін?

■ Які причини конфлікту?

■ Чи можливе досягнення згоди на основі прецеденту?

■ Чи вносять другорядні учасники нові інтереси й вимоги, розширюючи предмет конфлікту?

■ Часткове вирішення яких питань могло б задовольнити учасників конфлікту?

■ Чи є між учасниками згода щодо того, які питання є клю­човими?

Простір та обставини конфлікту

■ Де розпочалися ворожі дії? Як місце конфлікту впливає на баланс сил?

■ Як зовнішні обставини впливають на вибір тактики учас­никами?

■ Чи обговорюють учасники спірні питання безпосередньо?

■ Чи може один з учасників конфлікту суттєво ускладнити дії інших? Як саме він може це зробити?

■ Чи маскують учасники свої дії щодо іншої сторони?

■ Які ресурси впливу на зацікавлених осіб мають учасники?

■ Чи має місце прихована концентрація сил, обхідні ма­неври?

Мотиви, інтереси й цілі учасників

■ Які ще інтереси є у сторін?

■ Чи розуміє кожна зі сторін основні інтереси іншої сторони?

■ Чи є у сторін спільні інтереси?

■ Чи зумовлені суперечності з окремих питань відміннос­тями в ідеологічних позиціях сторін?

■ Чи існують вимоги, які сприймаються як виклик «усьому святому» або глибоким переконанням іншої сторони?

Засоби

■ Якої тактики дотримується кожна зі сторін?

■ Які ресурси впливу на зацікавлених осіб мають учас­ники?

■ Чи млі місце прихована концентрація сил, обхідні ма­неври, спроби заплямувати іншу сторону?

Перебіг конфлікту

■ 3 чого почався конфлікт?

■ Чи відбувається ескалація конфлікту?

■ Якої стратегії дотримується кожна зі сторін?

■ Чи змінюють сторони свої позиції в процесі розгортання конфлікту?

■ Чи були спроби примирення?

■ Що гальмує досягнення домовленості?

■ Чи адекватно оцінюють сторони власні можливості й мож­ливості іншої сторони досягти задоволення своїх інте­ресів?

Часові виміри

■ Коли почався конфлікт?

■ Хто більше втрачає від затягування конфлікту?

■ Чи може затягування конфлікту вплинути на баланс сил?

■ Хто виграє і хто програє за умов продовження конфлікту?

■ Який момент може бути сприятливим для початку пере­говорів?

Цікавим у теоретичному аспекті й важливим у практично­му плані є питання про рівні конфлікту.

Рис. 2.6. Врегулювання суперечки на основі норм (Р. Берт, 2000)

ти, виходячи з чинних правових та етичних норм (рис. 2.6).

За Р. Бертом, розв’язання при­хованого конфлікту ґрунтується на врахуванні інтересів сторін, глибин­ного - на ідентичності, фундамен­тального - на т. зв. фундаментально­му процесі.

Здебільшого конфлікт розгорта­ється одночасно на декількох рівнях

Рис. 2.7. Рівні конфлікту (Р. Берт, 2000)

(рис. 2.7), хоча можливий випадок, коли суперечка не свідчить про відмінності в інтересах і цінностях. На думку Р. Берта, за­лагодження конфлікту відбувається на кожному рівні у влас­тивій йому формі. Суперечки залагоджуються, приховані кон­флікти розв’язуються, глибинні конфлікти розчиняються, а фун­даментальні конфлікти полегшуються.

2.3.