Збитки від забруднення довкілля, їх види та методи нарахування

Ріст можливостей промислового, сільськогосподарсь­кого виробництва та невиробничої сфери ускладнює взаємовід­носини суспільства та природи, в результаті виникає необхідність збереження та покращання системи життєзабезпечення в глоба­льному та регіональному форматі.

Оцінка впливу людини на природне середовище провадиться, щоб стабілізувати, а ще краще — зменшити негативні дії на до­вкілля, навчитися регулювати, контролювати, прогнозувати їх.

Збитки можуть виникнути внаслідок знищення елементів природ­ного середовища, його забруднення викидами, стоками, відходами, виснаженням природних комплексів, нераціональним використан­ням природних ресурсів, порушенням екологічних зв’язків у сере­довищі існування живих організмів, в тому числі людини.

Збитки можуть проявлятися через деградацію водних комплек­сів, атмосфери, флори, фауни, грунтів, ландшафтів, погіршення здоров’я людей та скорочення тривалості їхнього життя.

Усі процеси забруднення важко врахувати і визначити вели­чину завданих збитків. Економічній оцінці підлягає лише та час­тина, яку ми бачимо і можемо оцінити, а тому обчислені втрати завжди менші за реальні, вони становлять не більше 35—40 % дійсних втрат.

Оцінка негативного впливу на природу базується на двох ос­новних альтернативних підходах. Перший враховує фактичну (по можливості — повну) оцінку завданого збитку, другий — попе­редні витрати на запобігання можливих збитків. Перший тип оці­нок визначає фактичні збитки чи витрати, спрямовані на ліквіда­цію негативних наслідків дії на навколишнє середовище, дру­гий — на потенційні збитки внаслідок негативного впливу. Цей останній іноді називають можливим (або очікуваним). Робота над ліквідацією заздалегідь передбачених збитків прогнозує впро­вадження різного виду захисних заходів щодо недопущення збитків.

Оцінюючи збитки, потрібно відрізняти:

1) видатки на запобігання забруднення (або інші негативні явища);

2) видатки на відшкодування збитків;

3) видатки на відновлення забрудненого середовища.

Видатки на відвернення й запобігання забрудненню реципієн­тів (населення, об’єктів комунально-побутового господарства, сільськогосподарських, лісових угідь, води, повітря, елементів основних фондів промисловості, транспорту тощо) визначаються для кожного об’єкта окремими, властивими тільки їм, формулами та спеціально опрацьованими методами. При забрудненні водо­ймищ їх визначають розміром видатків, необхідних для доведен­ня води до такого стану, коли нею можна користуватися для тех­нічних і комунально-побутових потреб.

При забрудненні повітря аналогічні витрати виникають на за­стосування системи очищення повітря, кондиціонерів та ін.

Для зменшення шумового забруднення враховують видатки на впровадження шумозахисних засобів, створення шумозахис­них конструкцій.

Для запобігання забрудненню витрачаються кошти на збір, виділення й поховання відходів. Усі названі витрати знижують економічні збитки і не повинні належати до категорії збитків під­приємств.

Дослідження, проведені у США, показали, що в структурі економічних збитків від забруднення повітря перше місце посі­дає здоров’я населення (37,9 %), друге — комунальне й побутове господарство (31,7%), третє — транспорт і промисловість (29,8 %). Сільське господарство — на останньому місці (0,6 %).

Оцінка збитків здійснюється у вартісному виразі за певний період часу. Збитки можуть бути несуттєвими, коли вони не пе­ревищують поріг чутливості екологічної системи та її стійкості, а також суттєвими, коли згаданий поріг перевищується.

Економічні збитки розраховують у п’яти видах:

1) фактичні збитки, тобто втрати або негативні зміни, що ви­никають від забруднення навколишнього природного середовища і можуть бути оцінені у вартісній формі у звітному періоді;

2) можливі, які спостерігатимуться в перспективі через мож­ливе забруднення навколишнього середовища, тобто мають умов­но-теоретичний характер;

3) відвернені, що становлять різницю між фактичними і мож­ливими збитками;

4) ліквідовані — та частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки здійсненню природозахисних заходів;

5) потенційні — збитки, що можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення навколишнього природ­ного середовища.

Загальний економічний збиток від впливу на природні комп­лекси господарської діяльності виражається формулою:

де /= 1, 2, 3,... п — число видів діяльності, які призводять до збитків;

j = 1, 2, 3,... т — число природних комплексів, на які впливає господарська діяльність;

3_ij — збитки від /-го виду впливів нау-й природний комплекс;

K₇ — коефіцієнт, що враховує стан природного комплексу.

Економічні збитки, завдані природному середовищу, можна роз­раховувати як суму видатків на відновлення В_в, відтворення B_bw, оздоровлення природних комплексів B₀ та відшкодування збитків потерпілим від шкідливого впливу господарської діяльності B₃:

На розмір збитків від забруднення навколишнього середовища впливає кількість людей, котрі можуть постраждати від забруднен­ня навколишнього середовища; види та інтенсивність впливу забруд­нень на природне середовище; опосередкований вплив забруднень

на довкілля та людей; зворотність наслідків та можливість їх лікві­дації; час появи наслідків забруднення; можливість реалізації про­філактичних заходів з ліквідації шкідливого впливу забруднень.

Відшкодування збитків від забруднення середовища існування внаслідок перевищення підприємствами установлених нормати­вів шкідливих викидів вираховуються, виходячи із рівня збитків в економічній системі та соціальній сфері (при забрудненні атмо­сфери повітря та водних джерел) в розмірі затрат держави на від­новлення попередньої (існуючого до порушення законодавства) якості атмосферного повітря та водних джерел. В необхідних ви­падках враховуються також збитки реципієнтів в період до лікві­дації допущеного забруднення, втрати рибного господарства та інших водоспоживачів та водокористувачів.

Таблиця 7.14

ЕКОНОМІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ ЗБИТКИ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Згідно із Законом України «Про охорону навколишнього се­редовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розмірів стягнення і незалежно від плати за забруднен­ня природних ресурсів.

Збитки від забруднення водних ресурсів. Об’єми скидів забруд­нювальних речовин та їх концентрація визначаються на підставі

даних обстеження об’єктів та аналізу журналів обліку водоспожи­вання, водовідведення, роботи каналізаційних насосних станцій тощо з урахуванням вимог дозволів на спецводокористування та затверджених норм гранично допустимих скидів (ГДС). Визначені при цьому показники включаються в розрахункові формули.

Середню концентрацію забруднювальних речовин у стічних водах за період порушення водоохоронного законодавства визна­чають з усієї сукупності відібраних і підданих хімічному аналізу проб стічної води і обчислюють за формулою:

де C_c — середня концентрація, що приймається як розрахункова при визначенні збитків, г/м³;

Сі, Сг,..., С_л — концентрація забруднювальних речовин у ві­дібраних пробах за період порушення водоохоронного законо­давства, г/м³;

п — кількість проб.

За відсутності даних про кількість нафти чи інших забрудню­вальних речовин їх масу визначають за формулою:

де М,—маса нафти (нафтопродуктів), яка потрапила у воду, т;

M_p — маса нафти (нафтопродуктів), розлитої на їм² поверхні води, т;

M_p — маса нафти на їм² поверхні води, що має природне по­ходження;

5 — площа розливу нафти, м²;

10’⁶ ~ коефіцієнт, який враховує розмірність величин;

Ср_ коефіцієнт розчиненої у воді нафти на глибині п, г/м³: Сф.к. — фонова концентрація розчиненої у воді нафти, г/м, V — об’єм забрудненої води, м³, що визначається за форму­лою V = S∙n, де п — глибина поширення нафти у воді, м.

Збитки від наднормативних скидів визначаються за формулою: де V — інтенсивність скидання оборотних вод, м³/год;

T — тривалість наднормативного скиду, год;

— середня фактична концентрація забруднювальних ре­човин у зворотних водах, г/м³;

15 5-242

225

Сд — дозволена для скиду концентрація забруднювальних ре­човин, які відсутні в переліку допустимих, а фактична концент­рація їх перевищує ГДК для водного об’єкта, що приймає зворот­ні води, в розрахунковій формулі приймається рівною ГДК;

0,003 — базова ставка відшкодування збитків, в частках не­оподатковуваного мінімуму доходів громадян, НМД/кг (розрахо­вана як середня вартість знешкодження різних забруднювальних речовин в частках неоподатковуваного мінімуму доходів за оди­ницю маси речовини);

A₁ — показник відносної небезпечності речовини, визначаєть­ся співвідношенням 1/Сгдк, де Сгдк — гранично допустима кон­центрація цієї речовини згідно з СанПіН №4630-88 або Узагаль­неним переліком ГДК шкідливих речовин для води рибогоспо­дарських водойм.

У разі скиду речовин, для яких не встановлено рівні ГДК або орієнтовно-безпечні рівні впливу (ОБРВ), показник відносної не­безпечності приймається рівним 100, а при ГДК — «відсут­ність»— 100 тис.

Для завислих речовин показник відносної небезпечності прий­мається рівним 0,3, а для підприємств, що експлуатують комуна­льні системи каналізації, — 0,1.

п — величина неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в одиницях національної валюти;

K— коефіцієнт, що враховує категорію водного об’єкта: морські та поверхневі водні об’єкти комунально-побутового водокористу­вання — 1,0; поверхневі водні об’єкти господарсько-питного водо­користування — 1,4; поверхневі та морські водні об’єкти рибогос­подарського водокористування II категорії — 1,6,1 категорії—2,0;

IO³ — коефіцієнт, що враховує розмірність величин.

Збитки за наднормативні скиди комунальними каналізаціями відшкодовуються у разі порушення технологічних режимів роботи очисних споруд, передбачених проектом у розмірі, який не повинен перевищувати 50% прибутку за послуги каналізації за час пору­шення природоохоронного законодавства (крім аварійних скидів).

Збитки від самовільних, аварійних та санкціонованих виму­шених скидів зворотних вод (крім скидів із водних транспортних засобів) визначаються за формулою:

де позначення аналогічні тим, що використані у попередній фор­мулі.

Збитки від аварійних скидів комунальними каналізаціями від­шкодовуються у розмірі, що не повинен перевищувати 50 % річ­ного прибутку за послуги каналізації.

Збитки від скидів зворотних вод із водних транспортних засо­бів визначаються за формулою:

де W— об’єм скинутих зворотних вод, м³;

Сф — фактична концентрація забруднювальної речовини в зворотних водах, г/м³.

У разі відсутності даних про витрати скинутих із судна госпо­дарсько-фекальних вод та їх концентрацію, об’ємним накопиченням їх для судна І категорії (судна довжиною більше 65 м необмеженого району плавання, незалежно від чисельності екіпажу) приймається 50 л, а для всіх інших категорій — 25 л на одну особу за добу при БСК20-350 мг/л і вміст твердих завислих речовин 350 мг/л.

Збитки від аварійних та інших скидів речовин у чистому вигля­ді (нафтопродуктів, фенолів тощо) визначаються за формулою:

де M — маса скинутої забруднювальної речовини, кг.

Збитки від забруднення водного об’єкта сміттям розрахову­ються за формулою:

де 3_c— збитки від забруднення сміттям, в одиницях національної валюти;

M — маса сміття, що зібране судном-сміттєзбірником, визна­чена як добуток множення забрудненої площі S, на середню масу IF_cp сміття, з 1 м² (зібраного в трьох різних місцях забрудненої акваторії на однаковій відстані від її центра — AΠ^λ∣, ΔW^z₂, ΔW3) за формулою:

Де

5 — площа водної поверхні, забрудненої сміттям, м²;

K_x — коефіцієнт, що характеризує ступінь забруднення поверх­ні води сміттям;

0,17 — вартість перевезення та утилізації сміття, в НМД- одиницях;

A₁ — показник небезпечності сміття, визначається з відно­шення: 1/ГДК найбільш небезпечної забруднювальної речовини, яку було виявлено в складі скинутого сміття;

T — час роботи спецсуден на збиранні сміття, год;

0,1 — вартість 1 години роботи спецсудна в НМД-одиницях.

Загальну суму збитків при одночасному забрудненні водного об’єкта кількома забруднювальними речовинами (але однією юридичною чи фізичною особою) визначають додаванням до найбільшої з усіх розрахованих суми збитків для інших забруд­нювальних речовин, помноженої на коефіцієнт 0,15.

У разі залпового скиду, що призвів до забруднення водного об’єкта в контрольному отворі до 50 і більше ГДК, розраховану суму збитків помножують на коефіцієнт 10.

Якщо було вжито заходів щодо ліквідації наслідків забруд­нення, то сума збитків зменшується залежно від кількості зібра­ної забруднювальної речовини та часу, витраченого на ліквідацію наслідків забруднення. Зменшену суму збитків розраховують за формулою:

де 3₃ — зменшена сума збитків, в одиницях національної валюти;

3∏._c. — початкова сума збитків, в одиницях національної валю­ти;

— маса зібраної забруднювальної речовини за кожний відрізок часу збирання, т;

M — маса скинутої забруднювальної речовини, т;

K₃₁ — коефіцієнт зменшення збитків згідно зі строками лікві­дації наслідків забруднення.

Строк ліквідації наслідків забруднення вод розраховується для кожного відрізку часу як різниця між:

• часом в момент початку скиду (якщо його встановлено) і часом на момент закінчення ліквідації наслідків забруднення вод, Т;

• часом в момент виявлення скиду (якщо час початку скиду не з’ясовано) і часом на момент закінчення ліквідації наслідків за­бруднення вод, Т_в.

Якщо одночасно відбувається скид і збір забруднювальних речовин, строк визначається як час роботи технічних засобів.

Величину збитків внаслідок забруднення поверхневих вод, те­риторіальних і внутрішніх морських вод та підземних горизонтів води визначають за формулою:

де Нб, — базовий норматив скидання і-ої забруднюючої речовини в межах ліміту, грн/т;

М_л|- — маса річного скиду і-ої забруднювальної речовини в межах ліміту, т;

K_n — коефіцієнт кратності плати за понадлімітні скиди забруд­нювальних речовин;

M_ni — маса понадлімітного річного скиду і-ої забруднюваль­ної речовини;

K_t — регіональний (басейновий) коефіцієнт, що враховує те­риторіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства;

Кінд—коефіцієнт індексації;

п — кількість видів забруднювальної речовини.

Базові нормативи плати за скидання і-ої забруднювальної речо­вини у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти (Не,) встановлюються на підставі гранич­но допустимої їх концентрації, відносної агресивності та оцінки економічного збитку від шкідливої дії і затверджуються Мініс­терством охорони навколишнього природного середовища Украї­ни за погодженням з Міністерством фінансів України.

Значення показника M_ro приймається рівним річному обсягу ски­ду і-ої забруднювальної речовини в межах ліміту, а показник M_ro — річному обсягу понадлімітного скиду (фактичний скид мінус ліміт).

Регіональні басейнові коефіцієнти K_t, які враховують територі­альні соціально-економічні особливості, а також екологічні умови функціонування водного господарства, наведено в табл. 7.15.

Збитки, які завдаються лісовому господарству. Оцінка еко­номічного збитку, що завдається лісовому господарству забруд­ненням навколишнього середовища, приводиться до базового пе­ріоду за формулою:

де K_t — капітальні вкладення на створення захисних насаджень, грн/га;

C_t — експлуатаційні витрати на вирощування насаджень, грн/га;

E_np — нормативний коефіцієнт різночасових витрат (0,03); t — базовий період, до якого приводяться витрати Лго року; T — період функціонування захисних насаджень, років; t₀ — рік закладки (посадки) лісових насаджень.

Таблиця 7.15

ВЕЛИЧИНА КОЕФІЦІЄНТА K_t

За базовий період приймається рік створення захисних наса­джень, проведення рубок догляду і здійснення інших лісогоспо­дарських заходів. Усі технологічні витрати обчислюються: на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 га захисних насаджень, на виробництво 1 ц продукції рослинництва.

Госпрозрахункова величина економічного збитку від знижен­ня продуктивності деревостанів, що виникає у сфері промислової діяльності лісових підприємств, визначається за формулою:

:,

І*

Економічний збиток, що виникає при використанні відходів лісозаготівель, можна буде визначити за попередньою фор­мулою.

Величина економічного збитку 3_e від зниження природозахис­них і оздоровчих послуг лісу в загальному випадку має вигляд:

де B_h — витрати на підтримку нормативного стану лісу, що за­безпечують визначений рівень використання його природозахис­них і оздоровчих послуг, які виникають внаслідок забруднення;

B_b — витрати на відновлення (компенсацію) екологічних ко­рисностей лісу в інших галузях народного господарства.

Збитки, які завдаються земельним ресурсам. Обсяг еконо­мічних збитків від забруднення земельних ресурсів визначається за формулою:

Ця формула використовується для підрахунків економічних збитків за використання землі під побутові, органічні відходи; якщо ж відходи пов’язані з небезпечними речовинами, Міністер­ство охорони навколишнього природного середовища України використовує методику визначення економічних збитків з ураху-

232

ванням якості грунтів, токсичності речовини та глибини її просо­чування у ґрунт.

Основою розрахунків величини збитків від забруднення земе­льних ресурсів є грошова оцінка конкретної земельної ділянки, яка на підставі Закону України «Про плату за землю» визначаєть­ся та уточнюється Держкомземом України. Витрати на здійснен­ня заходів щодо зниження чи ліквідації забруднення земельних ресурсів зростають залежно від глибини просочування забруд­нювальної речовини у співвідношенні 10:3, тобто зі збільшенням глибини в 10 разів витрати для ліквідації забруднення зростають утричі.

Всю складність впливу забруднювальних речовин на земель­ні ресурси зведено до чотирьох груп небезпечності, основою для яких є показники гранично допустимих рівнів (ГДР) та орі­єнтовно допустимих концентрацій (ОДК) хімічних речовин у грунті, мг/кг.

Отже, розмір відшкодування збитків (Р_вз.) визначається за фор­мулою:

де А — питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення зе­мельної ділянки, визначені як 0,5 Г_д;

Г_д — грошова оцінка земельної ділянки до забруднення, грн;

K₃ — коефіцієнт, що характеризує вміст забруднювальної ре­човини (м³) в об’ємі забрудненої землі (м³) залежно від глибини просочування;

K_h— коефіцієнт небезпечності забруднювальних речовин ;

— показник (шкала) еколого-господарського значення земель.

Коефіцієнт забруднення землі (K₃) визначається за формулою: де O_3p — об’єм забруднювальної речовини, м³;

T₃ — товща земельного шару, що є розмірною одиницею для розрахунку витрат на ліквідацію забруднення залежно від глиби­ни просочування та визначається як 0,2 м (орний шар);

П_д — площа забрудненої земельної ділянки, м²;

I_n — індекс поправки до витрат на ліквідацію забруднення за­лежно від глибини просочування забруднювальної речовини.

Якщо Кз < 1, він не враховується.

234

S — площа сільськогосподарських і лісових угідь, га;

Ф — вартість основних промислово-виробничих фондів, млн грн; 3∕^p — питомі збитки промисловості, грн. на 1 млн грн фондів.

Таблиця 7.16

ВЕЛИЧИНА КОЕФІЦІЄНТА К₍

Таблиця 7.17

ВЕЛИЧИНА КОЕФІЦІЄНТА K₂

(у залежності від висоти викиду)

Таблиця 7,18

ПИТОМІ ЗБИТКИ ВІД ВИКИДУ 1 T ЗАБРУДНЮВАЧА

В АТМОСФЕРУ

Таблиця 7.19

ПИТОМІ ЗБИТКИ, ЗАВДАННІ ЗДОРОВ’Ю НАСЕЛЕННЯ

ТА КОМУНАЛЬНОМУ ГОСПОДАРСТВУ (НА 1 ОСОБУ) ЗАЛЕЖНО ВІД КОНЦЕНТРАЦІЇ ПИЛУ Й СІРЧАНОГО АНГІДРИДУ В ПРИЗЕМНОМУ ШАРІ АТМОСФЕРИ, грн

Таблиця 7.20

ПИТОМІ ЗБИТКИ СІЛЬСЬКОМУ І ЛІСОВОМУ ГОСПОДАРСТВУ (НА 1 ГА) ТА ПРОМИСЛОВОСТІ (НА 1 МЛН ГРН ФОНДІВ) ЗАЛЕЖНО ВІД КОНЦЕНТРАЦІЇ ПИЛУ

Стягнення платежів за викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря не звільняє об’єкти від відшкодування збит­ків за наднормативні викиди.

Наднормативними вважаються:

викиди забруднювальних речовин, які перевищують рівень гранично допустимих або тимчасово погоджених викидів забруд­нювальних речовин в атмосферне повітря, встановлених дозво­лами на викид, які оформлені відповідно до діючих вимог;

викиди забруднювальних речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, у тому числі й за окремими інгредієнтами;

викиди забруднювальних речовин в атмосферу, що здійсню­ються з перевищеннями граничних нормативів утворення їх для окремих типів технологічного та іншого обладнання.

Наднормативні викиди можуть відбуватися за рахунок неефек­тивної роботи газоочисних установок, роботи технологічного об­ладнання при несправних газоочисних установках або невикори­станні їх, порушення технологічних режимів, невиконання у встановлені терміни заходів щодо досягнення нормативів ГДВ, аварійних викидів забруднювальних речовин в атмосферу, які не передбачені технологічними регламентами виробництв, викорис­тання непроектних сировини і палива в технологічних процесах, інших видів порушень.

Розрахунки маси наднормативних викидів у тоннах здійсню­ють визначенням різниці між фактичними і дозволеними потуж­ностями викидів з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду за формулою:

Час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визна­чається з моменту виявлення порушення до моменту його усу­нення, підтвердженого даними контрольної перевірки з ураху­ванням фактично відпрацьованого часу. При невиконанні у встановлені строки заходів щодо досягнення нормативу ГДВ розрахунки наднормативних викидів здійснюються як різниця між фактичною потужністю викиду, яка підтверджується резуль­татами інструментальних вимірювань, і величиною нормативу викиду після впровадження заходу з урахуванням часу, що минув після планового його закінчення.

Розрахунки потужності викидів за джерелами або речови­нами, щодо яких немає дозволу на викид, ведуть на основі по­тужності фактичного викиду, визначеної інструментальними вимірюваннями. При цьому час роботи джерела в режимі над­нормативного викиду визначається з моменту виявлення по­рушення до моменту оформлення дозволу на викид. Розрахуй- ки потужності наднормативних викидів в результаті аварійних і залпових викидів, не передбачених технологічними регламе­нтами виробництв, здійснюють розрахунковим методом на ос­нові матеріальних балансів, даних технологічних регламентів тощо.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря ведеться на основі розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням обсягів наднормативних викидів і регулювальних коефіцієнтів. Розмір компенсації збитків в одиницях національної валюти ви­значається формулою:

де ГДК, — середньодобова гранично допустима концентрація або орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБРВ) і-ї забруднювальної речовини, мг/м³.

Для речовин, щодо яких відсутня величина середньодобової ГДК, при визначенні показника відносної небезпечності береться величина максимальної разової ГДК забруднювальної речовини в атмосферному повітрі. Для речовин з ГДК більше 1 в чисельнику вводиться корекційний коефіцієнт 10. Для речовин, щодо яких відсутні величини ГДК і ОБРВ, показник відносної небезпечності А, приймається рівним 500.

Коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосфери на­селеного пункту і-ю забруднювальною речовиною, визначають за формулою: