Відповідальність за екозлочини

Екологічні злочини караються відповідно до вимог Кримі­нального кодексу України. Вимоги закону передбачають устано­влення чіткого причинного зв’язку між скоєним порушенням і погіршенням навколишнього природного середовища.

До екологічних злочинів належать: екоцид, забруднення на­вколишнього природного середовища (води, повітря, ґрунту), знищення і пошкодження рослинного й тваринного світу, зни­щення критичних місць проживання, незаконне мисливство та за­готівля водяних рослин і тварин, порушення правил охорони нав­колишнього природного середовища під час виконання робіт, по­рушення правил обороту екологічно небезпечних речовин та від­ходів, незаконне обертання сильнодіючих або отруйних речовин, порушення правил охорони та використання надр, порушення ре­жиму особливо охоронних природних територій і природних об’єктів, порушення правил безпеки під час обертання мікробіо­логічних або інших біологічних агентів чи токсинів, незаконне обертання радіоактивних матеріалів, приховування інформації про обставини, що створюють небезпеку для життя чи здоров’я людей, тощо.

Суспільна небезпека екоциду (масове знищення рослинного і тваринного світу, отруєння повітря, води, ґрунтів, а також інші

дії, здатні спричинити екологічну катастрофу) полягає в загрозі або заподіянні значної шкоди навколишньому природному сере­довищу, збереженню генофонду, тваринного й рослинного світу. Екологічна катастрофа виявляється в істотному порушенні еко­логічної рівноваги в природі, руйнуванні стійкого видового скла­ду живих організмів, повному знищенні або суттєвому зменшенні їх чисельності, порушенні циклів сезонних змін біологічного кру­гообігу речовин та біологічних процесів.

Забруднення, виснаження поверхневих чи підземних вод, джерел питної води або зміна її природних властивостей можуть завдати істотної шкоди тваринному чи рослинному світу, рибним запасам, лісовому або сільському господарству.

Порушення правил викиду забруднювальних речовин в ат­мосферу, експлуатації очисних споруд чи інших об’єктів спричи­нюють забруднення або зміну природних властивостей повітря, що може завдавати істотної шкоди здоров’ю людини та функціо­нуванню біоценозів.

Забруднення морського середовища внесенням у нього шкід­ливих речовин і матеріалів погіршують його якість і обмежують використання. У результаті знищуються або виснажуються запа­си живих ресурсів моря. До морського середовища належать внут­рішні морські води (12 морських миль), берегові лінії внутрішніх морських вод, прибережна смуга та живі морські ресурси.

Порушення правил користування морським середовищем може полягати, наприклад, у затопленні речовин і матеріалів із судна без відповідного дозволу, затопленні ядерного палива з військових суден, скиданні нафтопродуктів або інших забрудню­вальних речовин, зливанні у море хімічних речовин з відстійни­ків. Забруднення морського середовища може відбуватися також 198

під час будівництва різних споруд, транспортування нафти, про­ведення військових випробувань, у разі аварії на суднах тощо.

Шкідливий вплив на ґрунти чинить забруднення їх відхода­ми господарської діяльності, що супроводжується засоленням, заболоченням, підтопленням, спустелюванням, посухами, переу­щільненням, ерозією, знищенням родючого шару, зараженням збудниками бактеріальних, паразитарних та інфекційних захво­рювань. Деградація ґрунтів може бути небезпечною для здоров’я людей, спричинювати катастрофи, руйнувати історико-культурні пам’ятки та природні ландшафти, забруднювати сільськогоспо­дарську продукцію і водойми, призводити до загибелі людей, тварин і водних біоценозів.

Знищення або пошкодження лісів відбувається внаслідок пожеж. Забруднення лісу здійснюється у процесі господарської діяльності шляхом викидів, скидів шкідливих речовин, промис­лових і комунально-побутових відходів та облаштування звалищ. Знищення критичних місць проживання організмів, занесених до Червоної книги України, відбувається внаслідок господарської діяльності (будівництво нафто- і газопроводів, ліній електропере­дач, каналів, гребель, проведення вибухових і геологорозвіду­вальних робіт, випасання свійських тварин, туризм, масовий від­починок тощо).

Незаконний вилов риби, морських звірів та інших тварин або промисел морських рослин з використанням самохідних тра­нспортних засобів, електроструму, хімічних та вибухових речо­вин може відбуватися як у відкритих водоймах, так і на території заповідників, у місцях нересту риб чи на шляхах їх міграції, а та­кож у місцях екологічного лиха.

Порушення правил охорони навколишнього природного се­редовища полягає у використанні непередбачених правилами ме­тодик, відмови від виконання відповідних робіт або в бездіяльнос­ті при необхідних обов’язках. Це може бути, зокрема, ігноруван­ня інформації, відмова від проведення екологічної експертизи та будівництва очисних споруд, незаконне будівництво споруд на континентальному шельфі, порушення правил будівництва, екс­плуатації й ліквідації побудованих споруд тощо.

Виробництво заборонених небезпечних відходів, транспор­тування, зберігання, захоронення і використання радіоактивних, бактеріологічних і хімічних речовин та відходів з порушенням установлених правил можуть завдати шкоди здоров’ю людини та навколишньому середовищу, спричинити отруєння або заражен­ня довкілля, масову загибель людей і тварин.

Незаконне виготовлення, перероблення, зберігання, транс­портування та збут сильнодіючих або отруйних речовин чи облад­нання для їх виготовлення або перероблення мають підвищену громадську небезпеку. Це стало причиною введення спеціального закону про заборону на всі види діяльності, пов’язані з оборотом цих речовин.

Збиток унаслідок порушення правил охорони і використан­ня надр під час будівництва та експлуатації гірничо-видобувних підприємств і підземних споруд, самовільної забудови площ за­лягання корисних копалин призводять до втрат останніх, погір­шення стану ґрунтів, зростання втрат на видобуток корисних ко­палин тощо.

Порушення режиму особливо охоронних природних терито­рій (заповідники, заказники, природні й національні та дендроло­гічні парки, ботанічні сади, курорти, лікувально-оздоровчі місце­вості та ін.) призводить до пошкодження і знищення цих природ­них комплексів та об’єктів, що взяті під охорону держави. При цьому також втрачаються пам’ятки історії та культури.

Недотримання правил безпеки під час обертання мікробіо­логічних чи інших біологічних речовин або токсинів та радіацій­них матеріалів становлять особливу небезпеку для людей та до­вкілля. Небезпечними для людей є віруси, бактерії, токсини, а та­кож різні мікроорганізми, здатні спричинювати інфекційні захво­рювання, втрату працездатності й загибель. Для тварин особливо небезпечними є збудники ящура, віспи овець та ін., для рослин - бактерії мікроскопічних грибів та генетично змінені мікроорганіз­ми. Порушення правил безпеки під час будівництва та експлуата­ції об’єктів атомної енергетики спричинюють радіоактивне зара­ження місцевості, захворювання і смерть людей та тварин.

За скоєні екологічні злочини порушники несуть правову ві­дповідальність. Екологічне законодавство передбачає три рівні 200

покарання: порушення; порушення, що завдали значних збитків; порушення, що спричинили смерть людей (тяжкі наслідки). За­лежно від величини заподіяних збитків це можуть бути штрафи, заборона обіймати певні посади на встановлений термін, виправ­ні роботи та позбавлення волі на визначений законом термін.

Обов’язковість виконання природоохоронних законів забез­печується вільними засобами - від штрафів до адміністративних і юридичних покарань правопорушників. Винні в екологічному правопорушенні обов’язково мусять нести еколого-правову від­повідальність.

Еколого-правова відповідальність - це юридична відповідаль­ність за екологічне правопорушення, тобто виконання затвердже­них законом про охорону природи обов’язків. Еколого-правова відповідальність може бути кількох видів: активна, пасивна, адмі­ністративна, кримінальна, майнова.

Активна (позитивна) відповідальність - це виконання ви­мог щодо охорони природи шляхом запровадження безвідходних і маловідходних технологій, виділення значних коштів на будів­ництво очисних споруд, різних установок і пристроїв, що змен­шують забруднення НПС і захищають здоров’я людей. Позитив­на відповідальність передбачає здійснення позитивних дій з боку відповідальних осіб, окремих громадян у галузі раціонального ПК, екологічної безпеки. Цей вид юридичної відповідальності може бути організаційним, організаційно-майновим чи майно­вим, пов’язаним з відшкодуванням збитків за відведені під будів­ництво землі, виконанням рекультиваційних заходів під час гео­логорозвідувальних робіт, відшкодування втрат, пов’язаних з гід­ротехнічним будівництвом, спорудженням військових об’єктів. Позитивна еколого-правова відповідальність застосовується дер­жавою не тільки для відшкодування збитків від антропогенного впливу (ліквідація наслідків різних аварій, компенсація населен­ню, евакуаційні роботи, наприклад, після аварії на ЧАЕС), але й усунення наслідків стихійних катастроф.

Пасивна форма юридичної відповідальності - це коли орга­нізації утримуються від виконання певних дій, які можуть приз­вести до екологічної шкоди, погіршення здоров’я людей.

Слід зазначити, що ефективність покарання за екологічні порушення штрафами в нас у зв’язку з інфляцією нині дуже низька, а переглядати законодавство відповідні органи просто не встигають.

Встановленню юридичної відповідальності за екологічні правопорушення передує складна і тривала робота: визначаються конкретні предмети правопорушення, об’єкти зазіхання (земельні ресурси, надра, води, повітря, ліси, флора, фауна, заповідні тери­торії), об’єкти екологічної охорони (здоров’я та життя людей), суб’єкти правопорушення, їх відношення до скоєного екологіч­ного злочину тощо.

Майнова відповідальність передбачає покладання обов’язків на підприємства, організації, установи та громадян відшкодувати збитки, заподіяні природі або екологічним правам людини, а та­кож шкоду, завдану в результаті протиправної поведінки. Ця від­повідальність застосовується самостійно або спільно з іншими видами юридичної відповідальності - адміністративною, кримі­нальною.

Екологічним законодавством передбачається три основних види відшкодування збитків:

- завданих у результаті правомірних дій, спрямованих на погіршення екологічних умов;

- завданих внаслідок порушення екологічного законодавства;

- компенсація збитків державою за «чужу» вину.

Ці види відшкодувань конкретизовані й закріплені у відпо­відних законодавствах (земельному, водному, лісовому, фауніс­тичному, радіаційної безпеки), де визначено правила розрахунків відшкодувань, конкретні ціни об’єктів, суми штрафів (виведені в мінімальних розмірах оплат праці).

Чинним законодавством України передбачено ряд правових норм, що визначають кримінальні покарання за бездіяльність у галузі охорони природного середовища, приховування або нав­мисне перекручення службовою особою відомостей про екологіч­ний стан, зокрема радіаційну ситуацію, про забруднення земель, природних вод, атмосфери, продуктів харчування. У нашій дер­202

жаві встановлено офіційно, що узагальнена комплексна інформація про екологічну, радіаційну обстановку щодо стану здоров’я насе­лення має обнародуватися на території України за поданням Мі­ністерства екології та природних ресурсів і МОЗ України.

Суворі покарання встановлено за дії, які спричинили заги­бель людей та інші тяжкі наслідки (позбавлення волі до 10 років), за розкрадання радіоактивних матеріалів (від 3 до 10 років з кон­фіскацією майна або без неї). Екологічним законодавством зат­верджено нові розміри штрафів за вирубування лісу, спричинен­ня пожеж, захоплення чи самовільний продаж/купівлю земельної ділянки, незаконні полювання, рибну ловлю, забруднення водойм, пошкодження пам’яток природи тощо. У разі випадків, що запо­діюють істотної шкоди здоров’ю людей або живим ресурсам мо­ря, зонам відпочинку тощо, відповідні службові особи караються позбавленням волі на строк до 5 років чи штрафом у розмірі, вста­новленому чинним законодавством (у мінімальних зарплатах).

Земля — не вечна благодать... Когда далекого потомка Ты пустишь по миру с котомкой, Ей будет нечего подать...

В. Федоров