ПОЗИТИВНА ВЗАЄМОДІЯ: КОМЕНСАЛІЗМ, ПРОТОКООПЕРАЦІЯ, МУТУАЛІЗМ

Життя організмів характеризується не лише боротьбою, але й і багать­ма формами взаємовигідного існування, яке склалося в процесі еволюції. Це, як зазначено вище, коменсалізм, протокооперація і мутуалізм.

Позитивні взаємодії популяцій розглянемо в тій послідовності, в якій вони формувалися в процесі еволюції: коменсалізм (перевагу чи ко­ристь має одна популяція), протокооперація (користь одержують обидві популяції) і мутуалізм (користь одержують обидві популяції, причому вони повністю залежать одна від одної).

Коменсалізм полягає передусім в односторонньому наданні притулку одним видом іншому. Характерним є те, що вид, який одержав для себе певну користь, не завдає помітної шкоди своєму доброзичливому гос­подарю. Так поводить себе, наприклад, мальок ставриди під куполом медузи чи в мантійній порожнині каракатиці. Чимало коменсалів при­звичаїлись жити в чужих норах, гніздах, дуплах, а також у мурашниках і термітниках, використовуючи середовище тварин-партнерів зі ста­більним і сприятливим мікрокліматом.

Значно поширене прикріплення одних рослин до поверхні інших, причому перші використовують їх як опору (рослини-епіфіти). До епіфітів, зокрема, належать лишайники, які прикріпляються до кори дерев. У водяних угрупованнях рослини і тварини покриті плівкою з мікро­організмів. Окремі види водяних тварин народжуються на поверхні інших, наприклад, на клешнях раків живуть п’явкоподібні черви, рибки- прилипки влаштовуються на тілі акул; деякі креветки живуть в спле­тіннях отруйних щупалець актиній.

Протокооперація (взаємокорисне об’єднання двох популяцій, зв’яз­ки яких необлігатні (необов’язкові)). Питанням протокооперації бага­то уваги приділяв В.Оллі, який вважав, що початкові стадії кооперації трапляються в природі повсюди. Класичний приклад протокооперації — взаємодія крабів і кишковопорожнинних, які, сидячи на спині краба, маскують його, оберігаючи таким чином від ворогів.

Рис. 4.39. Мутуалізм між Lactobacillus arabinosus 17-5 і Streptococcus faecalis R, що вирощують на синтетичному середовищі, позбавленому фенілаланіну і фолієвої кислоти:

1 — 5. faecalis (штам, що потребує фолієвої кислоти);

2 — L. arabinosus (потребує фенілаланіну); З — обидва види при спільному культивуванні.

краб, ні кишковопорожнинні не перебу­вають у повній залежності один від од­ного.

Вважають, що на останньому етапі еволюції, який триває і сьогодні, роз­вивається залежність однієї популяції від іншої. Таку категорію взаємодії на­зивають мутуалізмом. У цих умовах зв’язок популяцій сприятливий для ро­сту і виживання обох популяцій, при­чому в природі жодна з них не може існувати без іншої (рис.4.39). Му­туалізм ще називають облігатним (обо­в’язковим) симбіозом. Типові приклади мутуалізму трапляються лише у тому

випадку, коли якийсь гетеротроф стає повністю залежним від автотрофа сто­совно корму, а існування останнього ав­тотрофа залежить від мінерального обміну, захисту й інших важливих функцій гетеротрофа. Такими є сим­біотичні стосунки бобових рослин з азотофіксуючими бактеріями, які зна­ходяться в бульбочках, прикріплених до коріння рослин. Рослини постачають бактерії “збалансованою їжею”, а бактерії живлять рослини азотом.

Поширеними є також мікоризні зв’язки, побудовані на взаємних стосунках вищої рослини і гриба. Гіфи гриба утворюють не лише чох­ли на дрібних всмоктуючих корінчиках рослини, але й глибоко прони­кають у тканину і навіть клітини коріння. Частина гіфів розгалужуєть­ся в ґрунті чи мертвому відпаді. Все це сплетіння гіфів гриба є склад­ною системою, яка поглинає неорганічні поживні речовини, щоби пере­дати їх рослині, яка, в свою чергу, віддає певну частину поживи грибам.

4.4.7.