Економічна та соціальна ефективність безвідходних і маловідходних технологій

Безвідходна технологія являє собою такий метод вироб­ництва продукції (процес, підприємство, група підприємств), при якому вся сировина і енергія використовуються найраціональні- ше і найкомплексніше в циклі «сировинні ресурси — виробницт­во — споживання — вторинні ресурси» і впливи на навколишнє середовище не порушують його нормальний стан.

Абсолютно безвідходне виробництво створити неможливо. Його не існує навіть у природі. Але людство має прямувати до мінімізації обсягів відходів, забезпечувати їх комплексну перероб­ку та безпечні для навколишнього середовища системи знешко­дження або зберігання. Проміжними етапами до безвідходного виробництва є маловідходні технології. Маловідходні технології (маловідходне виробництво) — це виробництво (процес, підпри­ємство, група підприємств), результати функціонування якого при впливі на навколишнє середовище не перевищують рівня, допустимого санітарно-гігієнічними нормами або гранично-до­пустимими концентраціями. При цьому за технологічними, еко­номічними, організаційними чи іншими чинниками частина си­ровини може переходити до відходів й прямувати до тривалого зберігання або захоронения.

Комплексні показники безвідходності розроблені у галузевих економічних дослідженнях. Так, у кольоровій металургії викори­стовується коефіцієнт комплексності, що визначається питомою вагою корисних речовин (%), які видобуваються з сировини, по відношенню до загальної маси речовини. Деякі технологічні про­цеси і виробництва мають коефіцієнт комплексності 80 %.

У вугільній промисловості використовується коефіцієнт без­відходності виробництва. Він розраховується як середнє арифме­тичне суми коефіцієнтів використання породи, яка видобувається в процесі гірничих робіт, води, яка попутно забирається при ви­добутку вугілля (сланцю), та використання пилегазових відходів. Виробництво вважається безвідходним, якщо коефіцієнт безвід­ходності перевищує 75 %.

Безвідходна модель виробництва є певною ідеальною конст­рукцією, але окремі виробництва вже успішно функціонують та впевнено почуваються на ринку (наприклад, переробка ніфелину на глиноземних заводах Росії та України). Однак забезпечення безвідходності (маловідходності) потребує додаткових організа­ційних, економічних і технологічних заходів.

Розробка та впровадження безвідходних і маловідходних тех­нологій і виробництв спирається на наступні принципи:

1. Принцип системності. Він враховує взаємозв’язки та взає­мозалежності виробничих, соціальних і природних процесів. Відповідно до цього принципу виробництво розглядається як елемент динамічної системи — всього виробничого комплексу території, на якій розташовано підприємство та на більш високо­му ієрархічному рівні — як складова єдиної еколого-економічної системи регіону, що має тісні взаємозв’язки природних, соціаль­них, управлінських, технологічних та інших властивостей.

2. Принцип комплексного використання ресурсів. Він перед­бачає максимально повне, комплексне використання природної мінеральної сировини чи горючої копалини. Кожній сировині властивий комплексний склад, тому найповніше використання усіх складових та усіх властивостей сировини відповідає прин­ципу комплексного використання ресурсів. Цей принцип тісно пов’язаний з інноваційною діяльністю, з впровадженням досяг­нень науково-технологічного прогресу. Так, понад 20 % золота у світі добувається з попутної та вторинної сировини.

3. Принцип циклічності матеріальних потоків. До найпрості­ших технологічних циклів можна віднести водо- та газозворотні цикли. Рівень циклічності є характеристикою рівня безвідходнос­ті виробництва. Ефективним напрямом формування циклів є комбінування та кооперація виробництв для забезпечення повтор­ного використання кінцевої продукції та переробки відходів.

4. Принцип обмеження впливу на навколишнє середовище.

обмеження (чи мінімізації) впливу на реципієнти навколишнього середовища є водночас й характеристикою наближення техноло­гії до світових стандартів якості виробництва, що сприяє по­ширенню технології та кінцевих продуктів на ринки розвину­тих держав.

5. Принцип раціональної організації виробництва. Визначаль­ними факторами реалізації цього принципу є комплексне, еконо­мічно обґрунтоване використання усіх компонентів сировини, зменшення енерго- та матеріаломісткості виробництва, пошук та впровадження екологічно сприятливих технологій. Кінцевою ме­тою буде, таким чином, оптимізація виробництва за технологіч­ними, економічними та організаційними параметрами.

Загальну оцінку маловідходності можна опосередковано здій­снювати через аналіз екологічності технологічних процесів. Кри­терій екологічності був запропонований В. Ремезом та А. Шубі- ним й апробований на дослідженні хімічних підприємств. Цей критерій визначається за формулою:

Загальний критерій екологічності технологічного процесу ви­значається як сума локальних критеріїв по кожному токсичному компоненту.