Абіотичні та біотичні фактори

Саме вони визначають можливість існування всіх груп ор­ганізмів у тому чи іншому середовищі, впливаючи на географічне поширення рослин, тварин та мікроорганізмів. Вони важливі для розмноження істот та мають велике значення для загального рів­ня життєдіяльності організмів.

За своїм значенням абіотичні фактори поділяються в екосис­темах на дві групи:

1) ресурси (фактори, що використовуються живими організ­мами та розподіляються між ними), наприклад вода, поживні ре­човини;

2) умови існування (неподільні абіотичні фактори, що не вит­рачаються в процесі життєдіяльності і однаковою мірою вплива­ють на всі живі організми в даній екосистемі, наприклад темпера­тура, рН ґрунту).

Основні закономірності дії абіотичних факторів на живу матерію:

Правило К. Фрідріха (1927 р.) - закон голоцену: жива речо­вина реалізує свої функції тільки в єдності з факторами середо­вища існування.

Закон толерантності', усі види живих організмів пристосо­вані до життя лише в межах певної амплітуди ресурсів та умов існування.

Закон мінімуму Лібіха: фактор, що лімітував життєдіяль­ність, є пусковим механізмом для сполоху життя.

Абіотичні фактори поділяють на три групи:

1) кліматичні - температура, режим освітленості, повіт­ря тощо;

2) едафічні - ресурси та умови, що пов’язані з ґрунтом: тип ґрунту, фізико-хімічні особливості, склад ґрунтового розчину тощо;

3) фактори, що діють у товщі води та мають значення для водних екосистем.

За В.Р. Вільямсом (1939 р.), для живих організмів однаково важливі чотири фактори - світло, тепло, вода, їжа.

За К.А. Куркіним (1972 р.), можна виділити такі групи факторів:

- незмінні - стабільно діють у даній екосистемі та протягом тривалого часу не змінюють свого значення;

- змінні (осциляторно-імпульсні) - з багаторазовими коли­ваннями значення даного фактора протягом одного вегетаційного сезону;

- флуктуаційні - коливаються упродовж років;

- багаторічно-циклічні з періодичністю дії, що складає цик­ли тривалістю десятки та сотні років.

Доцільний підхід щодо класифікації середовища був запро­понований М. Бігоном (1985 р.), який зауважив, що для живих організмів важливі два параметри - ті, що сприяють накопиченню біомаси, та ті, що сприяють розмноженню. Виходячи з цього, усі середовища життя можна розділити на чотири головні категорії:

1) сприятливі для накопичення біомаси та розмноження;

2) сприятливі для накопичення біомаси та несприятливі для розмноження;

3) сприятливі для розмноження та несприятливі для накопи­чення біомаси;

4) однаково несприятливі як для розмноження, так і для на­копичення біомаси.

З погляду життєдіяльності організмів найбільш важливим є доступність території, температурний режим, сонячна радіація, забезпеченість вологою та газовий склад атмосфери.

Відомо, що будь-яке середовище містить певну кількість як абіотичних, так і біотичних компонентів. Як зазначалося раніше, біотичні фактори - це форми взаємодії типу «хазяїн - паразит». Жити та формувати біопродукцію кожній живій істоті доводиться в умовах того чи іншого біоценозу в тісній взаємодії з іншими організмами.

Кожний живий організм не тільки відчуває певний вплив на себе з боку своїх співмешканців у ценозі, але й сам впливає на них. Такі впливи можуть бути позитивними, нейтральними та не­гативними. Це відповідно приводить до виникнення між організ­мами ряду специфічних форм взаємодії.

Основні з них такі:

Нейтралізм - при сумісному проживанні організми не здійс­нюють один на одного ні позитивного, ні негативного впливу.

Конкуренція - два види організмів або особин одного виду використовують один і той самий подільний ресурс або намага­ються витіснити один одного.

Паразитизм та хижацтво - один з видів використовує ор­ганізми іншого виду як трофічний ресурс.

Мутуалізм або співробітництво - при сумісному прожи­ванні організми сприяють розвитку один одного.

Аменсалізм - взаємозв’язок між організмами має односто­ронній характер: для одного партнера він сприятливий, а для ін­шого - байдужий.

Одним із найпоширеніших механізмів ценотичного контро­лю продуктивності є конкуренція. Форми конкурентних взає­мозв’язків надзвичайно різноманітні. Види рослин та тварин кон­курують за їжу, оптимальні умови існування, простір, світло, во­ду, мінеральні речовини тощо.

2.1.3.