ВСТУП

Криза основ, невизначеність і непевність, сумнів — усі ці порушення рівноваги, притаманні нашим культурам, — аж ніяк не означають, що творіння зупинилося у своєму розвитку, а наукові дослідження увійшли у фазу стагнації.

Наш час, навпаки, — це час винаходів. Хоч і не існує вже ані системи, ані школи, думка залишається живою, і теорії шумують: вони відкривають нові дороги і пропонують перспективні напрямки.

В той час, як особливо бурхливо розвивається епістемологія природничих наук і нелегкі до зрозуміння книжки — зокрема твори Ф. Жакоба або 1 Пригожина — знаходять широкого читача, науки по людину збагачуються новими поглядами й підходами: вони досліджують простір постмодернізму, описуючи стратегію влади (Крозьє), моду (Липовецькций), розмноження інформацій і знаків, де все стає видимістю (Бодріяр). І хоча період найбільшого розквіту наук про людину (період шістдесятих років і «структуралізму») сьогодні вже далеко від нас, проте рефлексія «взяла новий розгін.

Змінюється також філософія. В теоретичній порожнечі, яка виникла два десятиріччя тому після краху марксизму-ленінізму (ми тут говоримо про марксизм-ленінізм, а не про думку Маркса) та напрямку, який брав свій початок від Геґеля, їй, безперечно, треба винайти нові поняття та інструменти аналізу. Так виникають концепції суб’єкта і влади (Фуко), комунікації (Габермас), деконструкції (Дерида), з якими народжуються тенденції й течії, які важко чітко означити, але які дозволяють ліпше зрозуміти наш світ, що втратив усі орієнтири і пливе без компаса. Етика (Левінас, Йонас, Габермас та ін.) живе й вирує полемікою.

Політична філософія також відкриває новаторські напрямки. Це теорія справедливості (Ролз) і дослідження демократії (Лефор). Що ж до сучасних обріїв естетики (Адорно та ін.), то вони /259/ віддзеркалюють кризу смислу, властивого нашим культурам. І, нарешті, філософія релігії часто нагадує про знамениті слова, приписувані Мальро, згідно з якими XXI сторіччя буде містичним або його взагалі не буде. І справді, іноді ми спостерігаємо, то там, то там, пробудження в надрах думки релігійної ідеї.