5. Висновки

Перехідний період від 20-х до 30-х років виявився вирішальним. Багатозначні логіки, які припускали наявність інших значень, крім істинності та хибності, з’явилися саме тоді (Тарський, Лукашевич та ін.).

Еволюція великих наукових теорій завжди приводить до оновлення філософської проблематики. Так сталося, наприклад, із поняттями неперервного і перервного: квантова механіка поставила під сумнів неперервності і спрямувала науку до синтезу «неперервного-перервного». Нерівності Гайзенберга розвіяли мрію про абсолютний детермінізм (Лаплас). Субстанція набула тенденцію розсіюватись. Таким чином, квантова механіка, сучасна теорія мікрофізики тощо привели вчених до усвідомлення необхідності переосмислити самі принципи наукового пізнання. Ці метаморфози, в кінцевому підсумку, спричинилися до безпрецедентної кризи основ, кризи, про яку йтиметься в Другій частині цієї книжки (с. 250 і далі). /132/