Перша половина XX сторіччя являє собою період значних потрясінь у галузі математики та природничих наук.
Ґедель поклав край пошукам вірогідних основ у математиці1, пошукам, що становили одну з найголовніших проблем, починаючи з кінця минулого сторіччя.
У фізиці відбувся розрив, настільки ж вирішальний, наскільки нелегкий, з провідними ідеями минулих століть.
Макс Планк (1858 — 1947 pp.) — німецький фізик, що розвинув концепцію, згідно з якою обмін енергією відбувається не в безперервний спосіб, Альберт Айнштайн (1879 — 1955 pp.) — німецький фізик (з 1940 р. натуралізований американський підданий), який здійснив у історії науки справжній переворот своїми спеціальною та загальною теоріями відносності, Вернер Гайзенберг (1901 — 1976 pp.), що відкрив принцип невизначеності, Ервін Шредингер (1887 — 1961 pp.) — австрійський фізик, який розвинув квантову механіку, Нільс Бор (1885 — 1962 pp.) — датський фізик, творець першої квантової теорії атома і поняття доповнюваності, Поль Дірак (1902 — 1984 pp.) — англійський фізик, що об’єднав квантові теорії і ввів туди релятивізм, Луї де Бройль (1892 — 1987 pp.), який заклав основи квантової механіки, та ін. — скільки славетних імен, що позначили своїм генієм золотий вік фізики! 1905 рік, коли Айнштайн створює, з одного боку, спеціальну теорію відносності, а з другого — відкриває фотон, став поворотним для історії ідей у фізиці. Призначені для розв’язання суперечностей, які виникли в XIX сторіччі в теоріях механіки та електромагнетизму, Айнштайнові пропозиції здійснили справжню революцію в усій фізиці, спричинивши в процесі відкриття найглибших основ структури матерії та законів, що нею правлять, палкі дискусії щодо природи реального, дискусії, які й сьогодні далекі від того, щоб затихнути 2.1 Твердження, на думку деяких епістемологів, дещо ризиковане.
2 Слід зазначити, що «спеціальна теорія відносності» лишалася непоміченою аж до 1912 р. /95/
Поставлені перед фактом таких потрясінь, епістемологи та вчені люди стали дошукуватися змісту таких понять, як наукова діяльність і наукові концепції: серед них назвемо Гастона Башляра, Жоржа Канґілема, Карла Попера, Бертрана Расела, було й багато інших.
Еще по теме Перша половина XX сторіччя являє собою період значних потрясінь у галузі математики та природничих наук.:
-
Антропология -
Безопасность жизнедеятельности -
Биология -
Бухгалтерский учет -
География -
Деловое общение -
Журналистика и СМИ -
Информатика, вычислительная техника и управление -
История -
Конфликтология -
Медицина -
Науки о земле -
Политология -
Право ЕС -
Право РФ -
Право України -
Психология -
Религиоведение -
Технические науки -
Физика -
Филология -
Философия -
Финансы -
Экология -
Экономика -
Юриспруденция и право -