Науковий метод на різних рівнях наукового пізнання
У попередній темі, розглядаючи форми наукового знання, ми виділили два основні рівні наукового знання. Продовжимо тут їхній аналіз, однак, вже в контексті переважно науково-дослідної діяльності, і будемо тепер говорити про емпіричний і теоретичний рівні наукового пізнання (або як синонім - наукового дослідження).
Як ми вже відзначали, наукові знання являють собою складну систему, що розвивається, в якій в міру еволюції виникають все нові форми організації. Вони можуть впливати на раніше сформовані форми і рівні знання і трансформувати їх. У цьому процесі постійно виникають нові прийоми і способи емпіричного і теоретичного дослідження, змінюється стратегія наукового пошуку. Проте в філософії науки “теоретичне” і “емпіричне” залишаються основними категоріями, за допомогою яких класифікують не тільки різноманіття форм наукового знання, про що йшла мова в попередній темі, але і методів науково- дослідної діяльності.
Виділивши емпіричне і теоретичне пізнання як два особливих типи дослідницької діяльності, можна сказати, що їхній предмет різний, тобто теорія і емпіричне дослідження мають справу з різними “зрізами” однієї й тієї ж дійсності. Емпіричне дослідження вивчає явища та їхні кореляції; у цих кореляціях, у відношеннях між явищами, воно може вловити прояв закону. Але в “чистому” вигляді, на рівні сутності, явище дається тільки в результаті теоретичного дослідження.
Варто підкреслити, що збільшення кількості спостережень, вимірювань і експериментів саме по собі не робить емпіричну залежність безсумнівним фактом, тому що, наприклад, індукція, як ми далі переконаємось у цій темі, завжди має справу з незакінченим, неповним дослідом. Скільки б ми не проводили спостережень і експериментів і скільки б не узагальнювали їхні дані, просте індуктивне узагальнення дослідних результатів не веде до теоретичного знання. Теорія не будується шляхом індуктивного узагальнення досвіду.
Ця обставина у всій її глибині була усвідомлена в науці порівняно пізно, коли вона досягла досить високих щаблів теоретизації.Отже, емпіричний і теоретичний рівні пізнання відрізняються за предметом, засобами і методами дослідження. Однак виділення і самостійний розгляд кожного з них являє собою абстракцію. В реальності ці два шари пізнання, як відзначалося раніше, завжди взаємодіють. Іншими словами, в реальній науковій практиці емпіричний і теоретичний рівні дослідження взаємозалежні, межа між ними досить умовна і рухлива. Емпіричне дослідження, виявляючи за допомогою спостережень, вимірювань і експериментів нові дані, стимулює теоретичне пізнання (яке їх узагальнює і пояснює), ставить перед ним нові, більш складні завдання. З іншого боку, теоретичне пізнання, розвиваючи і конкретизуючи на базі емпірії новий власний зміст, відкриває нові, ширші обрії для емпіричного пізнання, орієнтує і направляє його в пошуках нових фактів, сприяє вдосконаленню його методів і засобів і под.
У філософії і методології науки має місце досить продуктивна традиція - не протиставляти форми наукового знання науковим методам. Про неприпустимість такого протиставлення вже йшла мова в підрозділі 2.3.
4.2.