Хоча образ людини розпливається і являє в наші дні досить-таки невизначену сутність, проте поняття людини і суб’єкта не зникли зовсім із філософської сцени.

Тоді як Мішель Фуко бачить у суб’єкті головну тему своїх досліджень, Юрґен Габермас оголошує провідними поняттями комунікацію та взаєморозуміння. Прагматик Рорті реабілітує «ми» та інтерсуб’єктивність. Філософський краєвид оновлюється темами, іноді близькими до гуманізму.

І, нарешті, здобуває нове визнання герменевтика — зусиллями Рикера та Ґадамера. Прагнучи врятувати смисл і людину, вона посідає сьогодні центральне, вельми значуще місце в сучасних перемінах.