Джерела і еволюція поняття "техніка"
У широкому розумінні під технікою зазвичай мають на увазі світ артефактів, тобто світ штучного, “другу природу” за термінологією К. Маркса. З поняттям “техніка” пов'язують також і відповідну до цього світу артефактів діяльність, яка відноситься не тільки до виробництва артефактів, але може також приводити і до формування специфічного (технічного і технологічного) знання про них, про ці артефакти.
Знаменитий німецький філософ Мартін Хайдеггер (1889 - 1976) надав йому ще одного сенсу: особливого ставлення до світу як до матеріалу, джерела речовини і енергії, що зриває завіси природних таємниць, перетворює буття лише на форму і умову людського існування [2].У вузькому розумінні з технікою пов'язують світ засобів-артефактів (насамперед машин і механізмів), що полегшують, вдосконалюють життя людини і суспільства. Відповідну до цього світу (і таку, що бере участь в його створенні) діяльність називають інженерією, проектуванням, конструюванням. Проектуючи і конструюючи машини, інженер тепер має на увазі зовсім необов'язково тільки механічні або електричні машини.
Джерела поняття “техніка” ідуть у глиб століть. Давньогрецьке слово "techne" розумілося досить широко: від уміння ремісника до майстерності в галузі високого мистецтва. До галузі techne відносили землеробство і полювання, мореплавство і лікування, ткацьку і зброярську справу, театральне мистецтво і под. Грецькі мислителі намагалися визначити місце techne серед інших видів пізнання і людської діяльності. Зокрема, Аристотель розглядав це поняття у своєму трактаті "Нікомахова етика", звертаючи увагу на відмінність techne та інших видів знання: empeireia (досвідне знання) і episteme (знання теоретичне).
Знання в широкому сенсі слова означає звертання до незвіданого, раніше невідомому. Techne являє собою галузь знання, безпосередньо пов'язану з людською діяльністю.
Знання про те, що раніше не існувало і не може існувати саме по собі, що виникає в результаті людської діяльності, народжується свідомістю людини, її працею і служить її цілям, належить до галузі технічного знання.Технічне знання являє собою ніби з’єднувальну ланку між досвідним знанням і знанням теоретичним. У ньому поєднуються експериментальні дані, чітко сформульовані завдання, досить обґрунтовані міркування. Особливість технічного знання - у його спрямованості на виробництво і конструювання. У цьому зв'язку доречно навести уривок з широко відомої книги І. Пригожина та І. Стенгерс “Порядок з хаосу”: «Насколько можно судить, со времён Платона и Аристотеля надлежащие ограничения были установлены и мысль оказалась направленной в русло социально приемлемого. В частности, было проведено различие между теоретическим мышлением и технологической деятельностью. Такие используемые нами и ныне слова, как "машина", "механический", "инженер", имеют сходное значение. Они относятся не к рациональному знанию, а к умению и целесообразности. Идея состояла не в том, чтобы изучать происходящие в природе процессы с целью их более эффективного использования, а в том, чтобы обхитрить природу, обмануть её с помощью различных "машинных махинаций", т. е. включить в работу чудеса и эффекты, чуждые "естественному порядку" вещей. Области практических действий и рационального понимания природы были, таким образом, жёстко разграничены. Архимеда почитали как инженера. Считалось, что его математические работы по изучению условий равновесия машин неприменимы к миру природы (по крайней мере, в рамках традиционной физики)» [3].
У XVII ст., в епоху наукових революцій і змін у виробництві в країнах Західної Європи, латинське technica ars (мистецтво вмілого виробництва) переходить у французьку мову як термін technique, а потім і у німецьку як technik. Термін стає все більш спеціальним. У Новий час він означає сукупність всіх тих засобів, процедур і дій, які належать до митецького виробництва всякого роду, але, насамперед, виробництва знарядь праці і машин.
Таким чином, з розвитком техніки значно змінюється і сам зміст цього поняття.Видатний німецький філософ Карл Ясперс (1883 - 1969) уявляє картину розвитку техніки і зміну змісту цього поняття таким чином: «Техника как умение применять орудия труда существует с тех пор, как существуют люди. Техника на основе знания простых физических законов издавна действовала в области ремесла, применения оружия, при использовании колеса, лопаты, плуга, лодки, силы животных, паруса и огня - мы обнаруживаем эту технику во все времена, доступные нашей исторической памяти. В великих культурах древности, особенно в западном мире, высокоразвитая механика позволяла перевозить огромные тяжести, воздвигать здания, строить дороги и корабли, конструировать осадные и оборонительные машины.
Однако, эта техника оставалась в рамках того, что было сравнительно соразмерно человеку, доступно его образованию. То, что делалось, производилось мускульной силой человека с привлечением силы животных, силы натяжения, огня, ветра и воды и не выходило за пределы естественной среды человека. Всё изменилось с конца XVIII в. Неверно, что в развитии техники никогда не было скачка. Именно тогда произошел скачок[37], охватив всю техническую сторону человеческой жизни в целом. После того, как веками делались попытки в этом направлении и в мечтах людей формировалось техницистское, технократическое мировоззрение, для которого - сначала медленно и фрагментарно - создавались научные предпосылки, в XIX в. была осуществлена их реализация, превзошедшая все самые пылкие мечты. Мы спрашиваем, в чём же состояло это новое? Его нельзя свести к какому-либо одному принципиальному положению.
Самый убедительный ответ гласит: были открыты машины - машины, автоматически производящие продукты потребления. То, что раньше делал ремесленник, теперь делает машина. Она прядёт, ткёт, пилит, стругает, отжимает, отливает; она производит весь предмет целиком. Если раньше сто рабочих, затрачивая большие усилия, выдували несколько тысяч бутылок в день, то теперь машина, обслуживаемая несколькими рабочими, изготовляет в день 20 тысяч бутылок.
Возникла необходимость изобрести такие механизмы, силою которых работали бы машины, производящие продукты. Поворотным пунктом стало открытие парового двигателя (1776 г.); вслед за этим появился универсальный двигатель - электромотор (динамомашина в 1867 г.). Полученная из угля и силы воды энергия направлялась повсюду, где в ней нуждались. Древней технике, единственно определяющей в течение тысячелетий состояние техники, противостоит теперь современная энергетика. Прежняя механика располагала лишь ограниченной мощью в виде мускульной силы человека или животного, силы ветра или воды,
приводящей в движение мельницы. Новым было теперь то, что в распоряжении человека оказалась в тысячу раз большая сила, которую, как сначала казалось, можно увеличивать до бесконечности.
Подобное развитие техники стало возможным только на основе естественных наук на их современном уровне. Они дали нужное знание и открыли возможности, немыслимые в рамках прежней техники. Необходимой предпосылкой новой технической реальности стали в первую очередь электричество и химия. То, что скрыто от человеческого взора и открывается только исследователю, дало в распоряжение человека едва ли не безграничную энергию, посредством которой он теперь оперирует на нашей планете» [4].
Сучасне сприйняття терміна "техніка" багато в чому пов'язане з його класичним розумінням, однак науково-технічний прогрес вніс серйозні зміни і розширив предметне поле цього поняття. Сьогодні вплив техніки поширюється на органічну і неорганічну природу. В галузі органічної природи - це техніка сільського господарства, а також і біотехнологія, що дозволяє включати в предметне поле техніки всю біологію. В галузі неорганічної матерії - це будівельна техніка, електротехніка, теплотехніка, фізико-хімічна техніка, енергетична техніка і т. д.
У той же час існує "техніка" мислення, дискутування, вивчення, пам'яті (мнемотехніка), техніка живопису, малюнку, гри на музичних інструментах, так само як і техніка керівництва людьми, виробництвом, державою та ін.
Тому в сучасному розумінні "техніка" у широкому сенсі слова являє собою:
- світ штучно створених предметів-артефактів;
- галузь людської діяльності (включаючи всілякі засоби і процедури), мета якої - зміна природи і панування над нею відповідно до потреб людини;
- сукупність умінь і навичок, що становлять професійні особливості того чи іншого роду людської діяльності (досконале володіння навичками);
- мистецтво і майстерність людини, що займається цією діяльністю;
- галузь знання, що виступає як з’єднувальна ланка між емпірією і теоретичним знанням.