3.3. Буденне і наукове пізнання
У процесі становлення науки потрібно було подолати перешкоди буденного пізнання, тісно пов’язаного з безпосередньою життєвою діяльністю. Наука орієнтована на предметне й об’єктне дослідження дійсності.
Вона не обмежується пізнанням тільки предметних зв’язків, які можуть бути засвоєні в практичній діяльності на даному етапі розвитку суспільства. Мета науки – виявити об’єктивні закони зміни і розвитку об’єктів, щоб передбачити їх можливі зміни.Буденне пізнання користується природною мовою, яка пристосована до опису об’єктів, уключених у практичну діяльність людини. При цьому поняття природної мови нечіткі та багатозначні. Наука намагається чітко зафіксувати зміст поняття. Вона виробляє спеціалізовану мову, яка дозволяє строго і точно описувати незвичайні для здорового глузду об’єкти. Мірою просування в нові галузі зовнішнього світу мова науки постійно розвивається.
Наукове дослідження вимагає застосування особливої системи спеціальних засобів (наукових приладів), які дозволяють виявити нові об’єкти і їх властивості.
Суттєво відрізняється наукове знання від буденного. Останнє несистематизоване. Його вірогідність з’ясовується в ході повсякденної практичної діяльності. Системність і обґрунтованість – важливі риси наукового знання. Наукове знання виступає як система логічно зв’язаних тверджень. Теорія є вищою формою наукового знання, головною рисою якої є цілісний характер. Це дозволяє як пояснювати численні явища природи й суспільства, так і передбачати події в майбутньому. Широке застосування наукових методів є важливою ознакою наукового пізнання. Засоби буденного пізнання формуються в повсякденній практиці. В науці вивчення об’єктів, їх властивостей супроводжується застосуванням різноманітних методів. Розвиток науки потребував розгортання і систематизації знань про методи – методології як особливої галузі наукового дослідження.