3.2.Чуттєве і раціональне пізнання та їх форми
Ми маємо два головних засоби пізнання – чуттєвий і раціональний.
Чуттєве пізнання забезпечує безпосередній зв’язок людини з навколишнім середовищем та надає нам свідчення про зв’язки й закономірності зовнішнього світу.
На чуттєвому рівні відображення об’єкта здійснюється переважно з боку своїх зовнішніх зв’язків і проявів, які виражають його внутрішню природу. Чуттєве пізнання має три форми: відчуття, сприймання й уявлення. Відчуття – це відображення у свідомості людини окремих властивостей предметів або явищ об’єктивного світу, які безпосередньо впливають на органи чуття людини. Вони зв’язують суб’єкт із зовнішнім світом. Сприйняття – це відображення у свідомості людини предметів і явищ у формі цілісного чуттєвого образу, який виникає на основі відчуттів. Сприйняття має активний характер. Воно формує первинний чуттєвий образ предмета або явища. Уявлення – це образи пам’яті, які відновлюються за відбитками в мозку слідів минулих дій, предметів чи явищ, і уяви, коли з’єднуються й перетворюються різні уявлення в нову систему образів.Раціональне пізнання доповнює емпіричне, сприяє усвідомленню внутрішніх зв’язків, сутності процесів, закономірностей розвитку. В раціональному пізнанні відсутній безпосередній зв’язок з об’єктами. На цьому рівні він вивчається тільки опосередковано, завдяки абстрактному мисленню.
Мислення – це процес активного, цілеспрямованого, узагальненого, опосередкованого відображення внутрішніх, суттєвих, закономірних зв’язків між об’єктами чи явищами. Мислення тісно пов’язане з мовою. Структурними елементами логічного міркування є поняття, судження та умовивід.
Поняття є результатом історичного досвіду людства в цілому. Поняття постійно зіставляються з реальною практикою, перевіряються, уточнюються, змінюють свій зміст. Поняття – це думка, яка відображає суттєві і необхідні ознаки предмета чи явища.
Розкриття змісту поняття називають його визначенням (дефініцією). Поняття – продукти соціально-історичного процесу пізнання, які виявляють і фіксують загальні суттєві властивості, відношення предметів і явищ, узагальнюють знання про них. Розвиток наших знань змушує уточнювати визначення понять, вносити нові ознаки в їх зміст. Без понять людське пізнання було б неможливим.Судження – це форма мислення, в якій стверджується або заперечується щось відносно об’єкта пізнання. В судженнях виражається зв’язок між поняттями, розкривається їх зміст, дається визначення. Формою всебічного розкриття змісту понять може бути лише система суджень, що виражає їх необхідний і закономірний зв’язок, тобто умовивід.
Умовивід – це форма мислення, в якій із двох або кількох суджень виводиться нове судження. В умовиводі перехід до нового знання здійснюється опосередковано, на основі логіки розвитку самого знання, його власного змісту. Класичний приклад умовиводу:
1. Усі люди смертні (вихідне знання).
2. Сократ – людина (обґрунтовуюче знання).
3. Отже, Сократ смертний (висновок).
Умовиводи бувають індуктивними, в яких думка рухається від одиничного до загального, і дедуктивними, в яких має місце зворотний процес.
Чуттєве та раціональне – це діалектично взаємопов’язані сторони єдиного пізнавального процесу, які взаємодоповнюють одна одну. Кожне чуттєве сприйняття опосередковано мисленням. У той же час раціональне пізнання отримує інформацію від чуттєвих даних, які забезпечують зв’язок із навколишнім середовищем.