Аналіз і синтез
Аналіз - це поділ цілісного об'єкта на складові частини (сторони, ознаки, властивості або відносини) з метою їхнього всебічного вивчення. Синтез - це з'єднання раніше виділених частин (сторін, ознак, властивостей або відносин) об'єкта в єдине ціле.
Об'єктивною передумовою цих пізнавальних операцій є структурність матеріальних об'єктів, здатність їхніх елементів до перегрупування, об'єднання і роз'єднання. У природі, як відомо, відбуваються в принципі нескінченні процеси створення і руйнування: утворюються нові космічні об'єкти і руйнуються старі, розпадаються і відтворюються мікроелементи, відбуваються хімічні реакції асиміляції і дисиміляції. Інакше кажучи, будь-який процес зміни і розвитку припускає об'єднання або роз'єднання складових частин, що і є тією об'єктивною основою, на якій розвивається аналітико-синтетична діяльність людського пізнання. Можливість такої діяльності перетворюється на дійсність через практику людини. Саме в практиці людина стикається з необхідністю поділяти і з'єднувати об'єкти.
Вже в первісну епоху, очищаючи дерева від суків, обробляючи туші тварин, розколюючи камені, створюючи перші знаряддя праці, примітивний одяг і житло, людина, власне кажучи, користувалась практичним аналізом і синтезом. Ці операція мільйони разів повторювалися в практиці, закріплювалися у свідомості людей і поступово перетворювалися в особливі прийоми мислення.
Правила наукового аналізу і синтезу вимагають, по-перше, точно розрізняти і фіксувати в однозначних термінах мови науки виділювані сторони досліджуваного об'єкта: по-друге, з'єднувати їх у цілісний образ адекватно структурі предмета пізнання; по-третє, не привносити в логічний образ таких елементів, властивостей і зв'язків, які не були виявлені в його реальному прообразі та суперечать його природі.
Аналіз і синтез є універсальними прийомами, які застосовуються на всіх етапах пізнання.
Так, на емпіричному рівні дослідження практичні аналіз і синтез супроводжуються логічними. Наприклад, англійський фізик Уїльям Крукс (1832 - 1919) за допомогою ряду практичних операцій виявив деякі властивості катодних променів. Ввівши в трубку з розрідженим газом радіометр, він виявив його обертання і вирішив, що катодні промені мають механічну дію. Потім, помістивши на шляху катодних променів металевий хрестик, він побачив чітко позначену тінь на стінці трубки і зробив висновок про їхнє прямолінійне поширення. Нарешті, наблизивши магніт до тонкого пучка катодних променів, Крукс помітив зсув світлових плям, що вказувало на скривлення катодних променів магнітним полем і наявність у них заряду. Так єдине явище було розділено в експерименті на його окремі властивості. Підводячи підсумки результатам цього аналізу, Крукс синтезує всі ці властивості й доходить висновку, що вони властиві катодним променям одночасно. Внаслідок цього синтез послужив базою для розроблення теоретичних уявлень про катодні промені як потік електронів.Аналіз і синтез застосовуються в нерозривному зв'язку з іншими загальнологічними прийомами: абстрагуванням, узагальненням, порівнянням та ін. Лише в повній їхній сукупності вдається розкрити закономірні зв'язки явищ і проникнути в сутність досліджуваних предметів.
4.4.4.