ВИСНОВКИ
Закріплення позитивних зрушень, що склалися протягом останніх років в економіці України, неможливе без формування політики державного регулювання, зорієнтованої на інноваційний чинник економічного зростання.
Виконання цього завдання потребує, поряд з іншим, реалізації якісно нової інвестиційної політики, що, у свою чергу, вимагає вдосконалення методології макроекономічного аналізу інвестицій. Такий аналіз має враховувати закономірності процесу створення та реалізації нововведень, його масштаб, вплив інноваційного фактора на динаміку виробництва.Існує взаємний вплив процесів розробки, впровадження та поширення інновацій з одного боку, та процесів інвестування - з іншого. Наявність достатнього для підтримання певних темпів зростання та пропорцій відтворення обсягу інвестиційних ресурсів обумовлює рівень інноваційної активності в економіці. Водночас інноваційні тенденції визначають напрямки вкладання капіталу, формуючи таким чином галузеву та відтворювальну структуру економічної системи, а отже, визначаючи динаміку інвестиційних потоків, їх ефективність. Діалектика інноваційного розвитку проявляється у створенні додаткових можливостей для розширення сфери інвестиційної діяльності та одночасному обмеженні можливостей такого розширення у традиційних напрямках. Отже, можна стверджувати про наявність системних взаємозв’язків інноваційного розвитку та процесів інвестування.
Деформація механізмів інвестування, яка і дотепер характерна для вітчизняної економіки, перешкоджає поширенню інновацій. Проте інноваційні процеси протидіють збільшенню капіталовкладень і знижують інвестиційне навантаження на економіку - зменшують обсяг інвестицій на одиницю корисного ефекту.
Аналіз моделей взаємного впливу інноваційних та інвестиційних циклів дозволяє говорити про необхідність орієнтації на модель по - єднання інноваційного та інвестиційного циклів, оскільки саме така модель забезпечує найефективніше відтворення інновації за рахунок синхронізації процесів інвестування та освоєння нововведень, а також створення додаткових результатів у процесі такого освоєння.
До інших переваг моделі можна також віднести такі: скорочення тривалості інвестиційного циклу, можливість оптимізації передвиробничих стадій інноваційного циклу, зниження ступеня ринкового ризику, створення умов для реінвестування, максимальне урахування маркетингових і моніторингових можливостей реалізації нововведення.Особливості інноваційного процесу на окремих його фазах, характер інноваційно-інвестиційних механізмів, інноваційної інфраструктури обумовлюють необхідність розгляду поряд з аналізом загальної величини інвестиційних ресурсів також джерел формування цих ресурсів, їхню структуру та механізми розподілу як самостійні фактори зростання інноваційної активності. Отже, існує необхідність створення комплексного інноваційно-інвестиційного механізму господарювання, який передбачає інтеграцію інноваційної та інвестиційної функцій.
Аналіз моделей, що визначають залежність факторів виробництва та кінцевих макроекономічних показників, виявив їх обмеженість щодо оцінки взаємного функціонування ринків товарів і послуг, факторів виробництва та фінансового ринку. Ґрунтуючись на класифікації ринків за функціональною ознакою, в монографії досліджено їх функціонування у взаємодії. На підставі цього з метою відображення джерел (фінансовий ринок) і напрямків руху коштів (ринок факторів виробництва) обґрунтовано необхідність розглядання “інвестицій” та “інвестиційних ресурсів” як самостійних категорій. Термін “інвестиційні ресурси” характеризує сформовані на фінансовому ринку джерела коштів, що в подальшому будуть спрямовані на довготермінове вкладання в основний капітал. “Інвестиції” запропоновано розглядати як процес упредметнення інвестиційних ресурсів у засобах виробництва, виробничих запасах тощо, який відбувається на ринку факторів виробництва.
З метою комплексного урахування впливу інноваційного та інвестиційного факторів на ЧВП, який був обраний як основний макро- економічний критерій ефективності розвитку економічної системи, в кожному елементі витрат, що формують цей показник, виокремлено інноваційно та традиційно орієнтовані витрати, наведено авторське тлумачення відповідних витрат.
Запропонована класифікація витрат дала можливість відобразити механізм формування попиту на товарному ринку та ринку факторів виробництва як результат взаємодії традиційно орієнтованих та інноваційно орієнтованих витрат кожного виду.Запропонована класифікація витрат є основою для формування системи індикаторів (показників) інноваційності економіки, яка має включати таке: рівень інноваційності економічної системи; коефіцієнт співвідношення чистих інноваційно орієнтованих і чистих традиційно орієнтованих інвестицій; коефіцієнт співвідношення темпів приросту основного капіталу в інноваційно орієнтованому та традиційно орієн - тованому секторах економіки; коефіцієнт інноваційної спрямованості споживчих витрат; коефіцієнт інноваційної спрямованості державних інвестиційних витрат; коефіцієнт інноваційної спрямованості державних споживчих витрат; коефіцієнт інноваційної спрямованості експортних інвестиційних витрат; коефіцієнт інноваційної спрямованості експортних споживчих витрат; коефіцієнт інноваційної спрямованості імпортних інвестиційних витрат; коефіцієнт інноваційної спрямованості імпортних споживчих витрат. У монографії викладено методичні підходи до розрахунку кожного із показників, що включено до системи, а також їхні критеріальні значення, за якими економіка може вважатися традиційно чи інноваційно орієнтованою.
Запропонований поділ чистих інвестицій як однієї зі складових чистого внутрішнього продукту на інноваційно та традиційно орієнтовані є не лише припущенням автора монографії, що підтвердили дослідження особливостей формування попиту на відповідні типи чистих інвестицій. Враховуючи, що традиційно та інноваційно орієнтовані інвестиції є складовими чистих сукупних інвестицій, попит на них знаходиться під впливом загальновідомих факторів - реальної відсоткової ставки та групи факторів, що впливають на очікувану дохідність інвестицій. Щодо реальної ставки відсотка, то можна констатувати однаковий характер, але різний ступінь впливу її динаміки на кожен тип чистих інвестицій.
Стосовно групи факторів, що впливають на очікувану дохідність інвестицій, то спостерігається різниця у напрямках впливу на традиційно та інноваційно орієнтовані інвестиції. Отримані результати дозволили автору монографії виділити три групи факторів залежно від того, яким чином вони впливають на попит на кожен із досліджуваних типів інвестицій у їх взаємодії: перша група факторів - ті, що одночасно впливають на попит на традиційно та інноваційно орієнтовані інвестиції, відповідно змінюючи попит на сукупні інвестиції; друга група факторів - ті, що впливають на попит на один із досліджуваних типів інвестицій, одночасно змінюючи попит на сукупні інвестиції; третя група факторів - ті, що одночасно впливають на попит на кожен із досліджуваних типів інвестицій, при цьому не впливаючи на попит на сукупні інвестиції (тобто змінюють видову структуру попиту на інвестиції).Дослідження факторів впливу на розмір чистих інвестицій у динаміці дозволяють говорити загалом про наявність зворотного зв’язку між ними, що дає можливість характеризувати цей процес як циклічний. Зокрема, на основі аналізу показників темпу зростання та темпу приросту рівня забезпеченості основним капіталом встановлено наявність зворотного зв’язку між рівнем забезпеченості економіки основним капіталом та обсягом чистих інвестицій.
Аналіз валових інвестиційних витрат передбачає аналіз коштів, що спрямовуються на відновлення зношеного основного капіталу - інвестицій на відновлення, які в рамках запропонованої методології макроекономічного аналізу інвестицій також класифіковано на традиційно та інноваційно орієнтовані. Запропонована класифікація дає змогу виділити три базові варіанти структурного заміщення інноваційно та традиційно орієнтованих інвестицій: варіант 1 - відновлення відбувається у співвідношенні, що відповідає видовій структурі інвестицій, яка склалася на початок періоду; варіант 2 - відновлення відбувається відповідно до структурного розподілу чистих інвестицій за досліджуваними видами, що обумовлює однакову структуру валових і чистих інвестицій; варіант 3 - структура інвестицій на відновлення капіталу за видами не відповідає первісній структурі кумулятивних інвестицій і відрізняється від структури чистих інвестицій за цими видами.
Системний підхід до аналізу ефективності функціонування економіки потребує поряд з інвестиціями досліджувати всі елементи витрат, що формують чистий внутрішній продукт. Аналіз формування витрат на споживання, державних витрат та чистого експорту дає можливість виділити в структурі кожного елемента традиційно та інноваційно орієнтовані типи витрат. Критерієм кількісної оцінки залежності відповідних видів витрат від доходу після сплати податків визначено коефіцієнт, що характеризує схильність населення до споживання відповідно традиційних та інноваційних товарів і послуг.
Ґрунтуючись на традиційних засадах макроекономічного аналізу, критеріями оцінки впливу зміни визначених автором конкретних типів витрат на розмір результативного макроекономічного показника - чистого внутрішнього продукту - визначено коефіцієнти граничної схильності до відповідних витрат.
Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що в монографії наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у формалізації та методологічному забезпеченні механізму врахування інноваційної складової в структурі макроекономічних індикаторів економічного розвитку. При оцінці чистого внутрішнього продукту запропоновано в структурі валових інвестицій виокремлювати інноваційно та традиційно орієнтовані інвестиції залежно від їх втілення у кінцевому товарі, виявлено ряд закономірностей щодо їх структурного співвідношення, які стосуються зокрема: особливостей і факторів формування попиту та пропозиції, впливу на розмір результативних показників розвитку економіки та на темпи зростання рівня її забезпеченості основним капіталом, формування структури інвестицій на відновлення та ін. Також у монографії викладено концептуальні основи структуризації чистого експорту, державних витрат і витрат на споживання як складових чистого внутрішнього продукту за критерієм інноваційності, що дозволило, зокрема, обґрунтувати необхідність врахування інноваційної спрямованості складових споживчих витрат і наявність різної схильності споживачів до споживання традиційних та інноваційних товарів і послуг; розробити механізм оцінки інноваційної спрямованості чистого експорту; виявити функціональну залежність між досліджуваними видами витрат і чистим внутрішнім продуктом на основі граничної схильності до цих витрат; удосконалити механізм розрахунку мультиплікатора приросту чистого внутрішнього продукту.