Ринок праці та механізм його функціонування

Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Основу ринку праці становлять дві головні дійові особи: робо­тодавці та наймані працівники. Принципова різниця між ними полягає у відношенні до засобів виробництва.

Пропозиція робочої сили визначається сукупністю таких фак­торів: рівнем заробітної плати, освіти, профспілкового захисту, релігією, податковою системою тощо.

Попит на робочу силу визначається потребою в найманій робочій силі та технічною оснащеністю виробництва.

Мінливість цін товарного ринку безпосередньо впливає на рівень і оплату робочої сили. Це зумовлює перелив капіталу, зміну в попиті й пропозиції робочої сили, появу безробіття та ін. Тому в налагодженні раціональних економічних відносин на ринку праці велика роль належить державі. За своїм змістом ринок праці складається із трьох частин:

♦ потенційного: сфера, де формується сама праця. Він вклю­чає осіб, зайнятих у домашньому та особистому підсобному господарстві; студентів та учнів старших класів, що навча­ються з відривом від виробництва; військовослужбовців; фермерів; підприємців та інше працездатне населення;

♦ циркулюючого: сфера купівлі-продажу робочої сили. До цієї категорії відносять осіб, які перебувають у фрикцій­ному, структурному і циклічному безробітті;

♦ внутріфірмового: на підприємствах між зайнятими прац­івниками. Відносяться особи, що переміщуються безпосе­редньо на підприємствах у зв'язку з появою вакансій за рахунок звільнення працівників, модернізації і розширен­ня виробництва тощо.

Отже, ринок праці є сукупністю економічних відносин, які скла­даються в суспільстві з приводу узгодження попиту і пропозиції на робочу силу. Суб’єктами на ринку праці виступають наймані працівники і роботодавці, а об’єктами - умови найму на роботу, що визначаються попитом і пропозицією на ринку праці.

Співвідношення між попитом та пропозицією на ринку праці проявляється в ринковій ціні робочої сили і залежить від кон'юнктури ринку.

Точка перетину кривих попиту і пропозиції робочої сили (T1) показує рівновагу на ринку праці, якій відповідає певний рівень заробітної плати (рис. 10.1). Зростання пропозиції робо­чої сили при незмінному попиті на неї викличе зниження заро­бітної плати. Збільшення попиту на робочу силу при незмінній її пропозиції спричинить зростання заробітної плати.

Проблеми функціонування ринку праці пояснюються еко­номістами по-різному. З точки зору класичної теорії безробіт­тя є результатом постійного прагнення найманих працівників до підвищення своєї заробітної плати. В умовах, коли заробіт­на плата знаходиться вище рівноважного рівня, виникає над­лишок пропозиції на ринку праці і як наслідок - безробіття (рис. 10.2). Рівновага на ринку праці в цьому випадку досягаєть­ся через ринковий механізм. Надлишок робочої сили має зни­жувати рівень заробітної плати, а це, в свою чергу, підвищить рівень зайнятості.

Отже, класична модель виходить з того, що в умовах безро­біття заробітна плата повинна зменшуватися. Але економічна практика свідчить, що номінальна заробітна плата в період спаду виробництва, як правило, не знижується. Цьому сприяє діяльність профспілкових організацій та зацікавленість робото­давців у стабільній заробітній платі, що дає їм змогу підтриму­вати безконфліктні стосунки з працівниками. Все це стримує заробітну плату та перешкоджає її коливанням залежно від ситуації на ринку праці.

В економіці може виникати ситуація, коли попит на робо­чу силу знижується до рівня, нижче від якого зменшення заро-

бітної плати не дає можливості підвищити зайнятість. У цьому випадку виникає “добровільне” безробіття - працівники не погоджуються зі зниженням заробітної плати і надають пере­вагу безробіттю. Класичній теорії дедалі важче було стверджу­вати, що безробіття - це тимчасова проблема, що наймані пра­цівники вибирають її добровільно. Тому згодом на зміну класичній теорії приходить кейнсіанська теорія.

Кейнс не заперечував, що зменшення заробітної плати може призвести до зростання зайнятості. Але на практиці дуже важ­ко знизити заробітну плату, тому дана стратегія не збалансує попит і пропозицію на ринку праці. На думку Кейнса, існують також сумніви стосовно того, що зниження заробітної плати є ефективним засобом проти безробіття. При знижені заробітної плати на споживчий попит впливають два суперечливі факто­ри. Частково попит зростає внаслідок того, що більша кількість людей одержує роботу, а частково він зменшується, оскільки купівельна спроможність кожного з них зменшується внаслідок зниження заробітної плати. Підсумковий результат може не забезпечити зростання сукупного попиту.

Головний висновок кейнсіанської теорії полягає у тому, що в ринковій економіці не існує механізму, який гарантував би повну зайнятість населення. Стверджується, що для досягнен­ня повної зайнятості працездатного населення необхідне сис­тематичне втручання держави в економічні процеси. Таке втру­чання повинне реалізуватися через стимулювання сукупного попиту. Збільшуючи державні витрати або зменшуючи подат­ки, можна підвищити сукупний попит. Це призведе до зростан­ня виробництва та попиту на робочу силу, що позитивно впли­не на стан ринку праці і зниження рівня безробіття. Проте кейнсіанська теорія досягнення рівноваги на ринку праці є ха­рактерною тільки для короткотермінового періоду.

В 70-ті рр., стало очевидним, що різні варіанти втручання держави в економіку та ринок праці ведуть до інфляції. Кейн- сіанська теорія була піддана критиці з боку монетаристів. На думку монетаристів, держава не повинна втручатися в ринок праці, якщо безробіття не перевищує природний рівень. В іншо- 144

му випадку починає розвиватися стагфляція, тобто одночасне зростання безробіття та інфляції. Відповідно до монетаристсь- кої теорії вихід з будь-якої кризи можливий тільки за умови проведення жорсткої фінансово-кредитної політики.

Аналіз статистичних даних про зайнятість населення та без­робіття за кілька років показують, що розбалансованість ринку праці є наслідком деформації та негнучкості самого ринку праці:

♦ пропозиція та попит робочої сили безперервно змінюють­ся. В кожен період часу є певна кількість безробітних та вільних робочих місць, які призначаються для невеликої групи безробітних;

♦ ринок праці не є однорідним. Він складається з багатьох секторів і робочих місць, що формують різні вимоги до проблеми працевлаштування;

♦ існує велика різноманітність спеціалізованих ринків праці - залежно від професійної категорії, кваліфікаційного та ос­вітнього рівня або регіону.

Отже, безробіття та вільні робочі місця постійно виника­ють і вимагають деякого часу для того, щоб між ними встано­вилася рівновага. За даних умов збалансованості ринку праці не допоможе ні зниження заробітної плати, ні стимулювання сукупного попиту. Необхідно передусім створити більш дина­мічний та гнучкий ринок праці. А це обумовлює необхідність проведення стимулюючої політики зайнятості, основними елементами якої є:

♦ формування мережі центрів зайнятості, здійснення пере­кваліфікації та грошової допомоги безробітним;

♦ створення по території країни системи банків робочих місць;

♦ проведення заходів, спрямованих на створення гнучкішої структури заробітної плати.

Становлення ринку праці в Україні відбувається дуже по­вільно. Процес його формування потребує наукового обґрун­тування, створення надійного механізму регулювання, який був би здатний активно впливати як на пропозицію, так і на попит робочої сили.

10.2.