МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ПОПИТУ НА ІНВЕСТИЦІЇ ТА ІНВЕСТИЦІЙНІ РЕСУРСИ З УРАХУВАННЯМ ЇХ СТРУКТУРИЗАЦІЇ

3.2.1. Загальні напрямки формування попиту на традиційно та інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси

У контексті здійснюваного дослідження певний інтерес стано­вить аналіз черговості та особливостей формування попиту традицій­но та інноваційно орієнтованих інвестиційних ресурсів.

У межах загального інвестиційного ринку між традиційним та інноваційним сегментами інвестиційного ринку існує конкуренція за отримання фінансових ресурсів. Отже, якщо робити висновок щодо формування попиту на фінансові ресурси на інвестиційному ринку в економіці, то потрібно відзначити особливості цих процесів.

Формування попиту на інноваційно орієнтовані інвестиційні ре­сурси ґрунтується на необхідності фінансувати потреби виробників інноваційних товарів. Зазначимо, що принципи такого формування є аналогічними для обох досліджуваних типів інвестицій (традиційно та інноваційно орієнтованих). Разом з тим попит на кожному з виокрем­лених сегментів інвестиційного ринку окремо в подальшому гене­рує сукупний попит на інвестиційні ресурси в економіці. При цьому зазначимо, що логічна послідовність формування попиту діаметрально протилежна тій, що характерна для пропозиції цих ресурсів. Схематично формування попиту на інвестиційні ресурси відображено на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Послідовність формування попиту на інвестиційні ресурси в економіці в цілому та на окремих сегментах інвестиційного ринку

Дослідимо механізм формування попиту на інноваційно орієнто­вані інвестиційні ресурси. Згідно з традиційним визначенням попит - це форма вираження потреби, представленої на ринку і забезпеченої від - повідними коштами. Розмір попиту залежить від ціни продукції та платоспроможності споживачів. Попит на інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси формується суб’єктами інноваційної діяльності, що є покупцями на ринку.

На нашу думку, особливістю попиту на інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси є.

• той факт, що він може виходити з власне наукового співтовариства, промисловості або від суспільства в широкому його розумінні;

• відсутність забезпеченості попиту, тобто інноваційна ідея може існувати сама по собі, не маючи будь-якого матеріального підтвер­дження.

Можна розрізняти два види попиту на інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси:

• потенційний (формальний) попит, який формує інноваційний поте­нціал і є джерелом для майбутньої інноваційної діяльності;

• конкретний попит, що відбиває реалізацію реальних намірів суб’єктів інноваційної діяльності.

На нашу думку, саме другий вид попиту і є своєрідним по­штовхом для формування пропозиції інноваційно орієнтованого інвестиційного капіталу в економіці. Іншими словами, суб’єктам ін­новаційної діяльності необхідні інвестиції, а інвесторам - інновації (вигідні об’єкти вкладення коштів). Об’єднання цих потреб і створює умови для укладання угоди на ринку.

3.1.1. Вплив реальної ставки відсотка на формування попиту на інвестиції та інвестиційні ресурси з урахуванням їх структуризації

3.1.1.1. Залежність попиту на інноваційно та традиційно орієнтовані інвестиційні ресурси від їх вартості

Виходячи із сутності інвестиційних ресурсів і визначеної вище черговості формування попиту на інвестиційні ресурси для двох (традиційного та інноваційного) сегментів інвестиційного ринку, ви­значимо фактори, що впливають на величину попиту на іннова­ційно орієнтовані інвестиційні ресурси.

Ключовим з них буде вартість інвестиційних ресурсів. Чим во­на вища, тим меншими будуть кількість та обсяги напрямків викорис­тання інвестицій, дохідність яких відповідає вимозі прибутковості діяльності користувачів інвестиційних ресурсів - суб’єктів інновацій­ної діяльності. Графічно обернена залежність попиту на традиційно та інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси від їх вартості відобра - жена на рис. 3.3.

Рис.

- попит на інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси; _p - попит на традиційно орієнтовані інвестиційні ресурси;

- попит на сукупні інвестиційні ресурси в економіці.

Зазначимо, що цей графік відображає якісну залежність величини попиту на інвестиційні ресурси від їх вартості. За умови значного інно­ваційного розвитку країни величина попиту на інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси може значно перевищувати аналогічний попит на традиційно орієнтовані інвестиційні ресурси, а отже, крива D_iHH буде розташовуватися правіше за криву D_mp. При цьому можлива ситуація, за якої через значно більше зменшення проектів, що забезпечують ре­альну дохідність на сегменті традиційно орієнтованих інвестиційних ресурсів, попит на ньому буде значно швидше скорочуватися при зростанні відсоткової ставки порівняно з попитом на інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси. А значно більша кількість проек­тів на сегменті традиційно орієнтованих інвестиційних ресурсів, які забезпечують відносно невелику дохідність, буде спричиняти значне зростання попиту на інвестиційні ресурси на ньому при зменшенні відсоткової ставки. Тому криві попиту на інноваційно та традиційно орієнтовані інвестиційні ресурси можуть навіть перетинатися (рис. 3.4).

Величина попиту на інвестиційні ресурси, D

Рис. 3.4. Перетинання кривих попиту

на традиційно та інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси:

...... - попит на інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси;

- попит на традиційно орієнтовані інвестиційні ресурси.

Саме тому значно важливіший той факт, що за вихідних стабільних умов, тобто визначеної кількості проектів з відомими рівнями дохідності та величиною інвестиційних потреб, існує можливість встановити гра­ничні значення залежності обсягів попиту на інноваційно та традиційно орієнтовані інвестиційні ресурси від зміни ставки відсотка:

Формування рівноважних ставок відсотка як вартості інновацйно та традиційно орієнтованих інвестиційних ресурсів відбувається у взаємозв’язку, але в конкретних, притаманних кожному сегменту ін­вестиційного ринку, умовах. Саме тому ці рівноважні ставки відсотка для кожного сегмента ринку можуть відрізнятися.

Величину сукупного попиту на інвестиційні ресурси для цього випадку графічно відображено на рис. 3.3. Якщо величина попиту на традиційно орієнтовані інвестиційні ресурси становить D_t за відсоткової ставки r_τ (на рис. 3.3 точка Б), а на інноваційно орієнтовані - відповідно D₁ та r₁ (на рис. 3.3 точка А), то сукупна величина попиту на інвестиційні ресурси в економіці буде становити D_c за ставки відсотка r_c (на рис. 3.3 точка В), які дорівнюють середньозваженим величинам досліджуваних категорій на окремих сегментах інвестиційного ринку.

Тиск щодо вищої ставки відсотка на ринку інноваційно орієнтова­них інвестиційних ресурсів можна пояснити з точки зору саме форму­вання попиту на інвестиційні ресурси, виходячи з того, що інноваційне виробництво забезпечує вищу середню дохідність. Отже, користувачі інвестиційних ресурсів можуть сплачувати порівняно вищу ціну за користування ними. Водночас інноваційна діяльність за своєю при­родою (особливо на початкових стадіях інноваційного процесу) ха­рактеризується підвищеним рівнем ризику. Виходячи з цього можна стверджувати, що пропозиція інноваційно орієнтованих інвестиційних ресурсів буде формуватися за необхідності забезпечення премії за ри­зик, який має різноманітні форми від невизначеності сприйняття спо­живачами інноваційного товару чи послуги до більшого середнього терміну користування ресурсами.

Підкреслимо, що, розглядаючи залежність обсягів попиту на інно­ваційно орієнтовані інвестиційні ресурси від ставки відсотка як вартості цих ресурсів, ми визначили якісну характеристику цієї залежності за інших сталих умов, зокрема за наявності визначеної кількості інно­ваційних проектів з відомими рівнями дохідності. Іншими словами, в економіці може одночасно відбуватися зростання відсоткових ставок (номінальних і реальних) та обсягів інвестування на окремих сегментах інвестиційного ринку. Це пов’язано з тим, що існують інші фактори, які впливають на зміну сукупного попиту на інноваційно орієнтовані інвес­тиційні ресурси. Графічно це буде відображатися зміщенням кривої попиту на інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси (D_iHH) праворуч (DiHHi) у разі зростання попиту або ліворуч (Dj_hh2) у разі його зменшення, що відображено на рис. 3.5.

Величина попиту на інвестиційні ресурси, D

Рис. 3.5. Характеристика впливу факторів на криву попиту на інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси

В узагальненому вигляді формування рівноважної ставки відсотка на інноваційно та традиційно орієнтовані інвестиційні ресурси відобра­жено на рис. 3.6.

Рис. 3.6. Процес формування рівноважних відсоткових ставок на інноваційно та традиційно орієнтовані інвестиційні ресурси

3.2.2.2. Особливості врахування впливу ставки відсотка при формуванні попиту на інвестиції з урахуванням їх структуризації за критерієм інноваційності

Розглянемо особливості формування попиту на інноваційно та традиційно орієнтовані інвестиції. Зауважимо, що на формування цього попиту впливають, по-перше, реальна ставка відсотка, а по-друге - сукупність факторів, що визначають обсяги чистих інвестицій.

Спочатку розглянемо вплив реальної ставки відсотка на фор­мування попиту на досліджувані типи інвестицій.

Загальновизнано, що в існуючих умовах функціонування ринкової економіки попит на інвестиції є однією зі складових загального попи­ту на гроші. Насамперед це пов’язано з наявністю трансакційного по­питу на грошові кошти, який обумовлюється необхідністю здійснення операцій купівлі-продажу товарів і послуг і безпосередньо залежить від обсягів поточного споживання протягом визначеного періоду та шви­дкості обігу грошей в економіці. Для того, щоб забезпечити інвести­ційні процеси, необхідно примусити власників грошових коштів не використовувати їх у поточному періоді, а зберегти у вигляді за­ощаджень з подальшим перетворенням на інвестиційні ресурси.

Єдиним економічно суттєвим та обґрунтованим чинником впливу на раціонально обумовлену поведінку споживачів суспільного продукту щодо їхньої відмови від поточного споживання з метою подальшого інвестування є дохід, який повинні забезпечити підприємці - споживачі інвестиційних ресурсів - власникам грошових коштів, тобто ціна на гроші. В економічній теорії ця ціна отримала назву реальної ставки відсотка. Чим вищу ціну за гроші пропонують підприємці споживачам, тим більша кількість останніх відмовляється від поточного споживання та заощаджує більші обсяги грошових ресурсів. Виходячи з цього за абсолютною величиною зростає потенційна можливість здійснювати інвестиції в економіку.

У свою чергу попит на інвестиції формується залежно від реаль­ної ставки відсотка, що сплачується за капітал, та очікуваної норми чистого прибутку на інвестовані ресурси. З підвищенням відсоткових ставок, тобто ціни залучення інвестиційних ресурсів, кількість та масш­таби інвестиційних проектів, здатних забезпечити вимоги інвесторів до прибутковості своїх вкладень, зменшуються. Якщо споживачі пропо­нують ринку свої грошові заощадження за більш високою ціною, то, зрозуміло, що попит на них з боку підприємців, що реалізують інвести - ційні проекти, зменшується. Це пов’язано з тим, що зменшується кі­лькість проектів, дохідність яких перевищує реальну ставку відсотка на ресурси, що задіяні для їх реалізації. Оскільки кількість суб’єктів господарювання, які бажають користуватися дорогими інвестиційни­ми ресурсами, зменшується, то можна стверджувати, що через падіння реальної дохідності вкладень зменшується сума інвестицій.

Така поведінка характерна як для інноваційно, так і для традиційно орієнтованих інвестицій, але при цьому може різнитися ступінь залеж­ності попиту на кожен з них від реальних ставок. У формалізованих мо­делях, що характеризують залежність кожного з досліджуваних видів інвестицій від реальної ставки відсотка, ця різниця буде представлена різними значеннями коефіцієнтів, які відображають безпосередній фун­кціональний взаємозв’язок між цими макроекономічними категоріями

(як для середніх, так і для граничних їх значень). Якщо це в спроще­ному вигляді зобразити графічно (рис. 3.7), то видно, що різний сту­пінь залежності попиту на кожен з виділених видів інвестицій від реальних ставок відображений відмінними кутами нахилу кривих по­питу. Якщо всі умови функціонування ринку (крім ставки відсотка) залишаються незмінними, то можна стверджувати, що для цілей здійс­нюваного нами аналізу конкретні значення кутів нахилу цих кривих не є принципово важливими.

Рис. 3.7. Взаємозалежність попиту на чисті інноваційно орієнтовані, чисті традиційно орієнтовані та сукупні чисті інвестиції (I₄)

3.2.3. Фактори формування попиту на інвестиції та інвестиційні ресурси з урахуванням їх структуризації

3.2.3.1. Фактори формування попиту на інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси

На нашу думку, найсуттєвішими факторами, що впливають на величину попиту на інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси, можна визнати такі:

• величина реальних доходів населення;

• рівень технічної та технологічної забезпеченості споживачів інно­ваційно орієнтованих інвестиційних ресурсів;

• ступінь монополізації виробництва інноваційної продукції;

• рівень кадрової забезпеченості інноваційної діяльності;

• вартість неінвестиційних ресурсів (витрати, що не пов’язані з платою за користування інвестиційними ресурсами);

• рівень оподаткування інноваційної діяльності.

Розглянемо вплив зазначених факторів детальніше.

Реальні доходи населення безпосередньо впливають на плато­спроможний споживчий попит. Збільшення останнього призводить до зростання сукупного попиту на товари та послуги в економіці. Опосе­редковано це спричиняє зростання сукупного попиту на інвестиційні ресурси. Як результат, збільшується попит на інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси (зміщення кривої з D_im до D_im2 на рис. 3.5) та на традиційно орієнтовані інвестиційні ресурси.

Рівень технічної та технологічної забезпеченості визначається як співвідношення величини наявних техніки й технології підприємств та їх необхідного або оптимального значення:

де- рівень технічної та технологічної забезпеченості дія­

льності підприємств інноваційної сфери;

- обсяг наявних вкладень у техніку та технології підпри­ємств інноваційної сфери;

- необхідний обсяг вкладень у техніку та технології під­приємств інноваційної сфери.

На нашу думку, можна запропонувати розраховувати цей показник як співвідношення величини наявних вкладень у техніку та технології високотехнологічних підприємств та валового внутрішнього продукту (ВВП, ЧВП, НД):

Але оскільки в цьому випадку порівняно невисоке значення ВВП може спричинити підвищення визначеного рівня забезпеченості, цей показник застосовується для країн з відносно однаковим ступенем економічного розвитку. Класифікаційним критерієм може бути показник валового внутрішнього продукту на душу населення. Чим вище рівень забезпеченості технікою та технологіями, тим менше попит на інвести­ційні ресурси, і навпаки.

Зростання ступеня монополізації з боку одержувачів інноваційно орієнтованих інвестиційних ресурсів призводить до можливості мані­пулювання відсотковою ставкою з метою отримання додаткових при­бутків. У той же час потрібно відзначити точки зору Й. Шумпетера [28] та Дж. Гелбрейта [29], згідно з якими для швидкого технічного прогре­су необхідні великі олігополістичні підприємства, оскільки саме вони мають достатньо засобів і стимулів для впровадження нововведень. Та­кож відповідна суперечливість впливу ступеня монополізації на інно­ваційні процеси відображена в інноваційній дилемі Дж. Залтмана [30]: ініціація інновації легше проходить за низької централізації та високо­го ступеня складності організаційної структури, а впровадження шви­дше відбувається за високого рівня централізації та низької складності організаційної структури підприємства.

Підвищення рівня кадрової забезпеченості інноваційних проце­сів призводить до активізації останніх і зміщення кривої досліджува­ного попиту праворуч (від D_iHH до D_iHH2 на рис. 3.5).

Ціни на неінвестиційні ресурси (матеріальні витрати, заробітна плата тощо) прямо впливають на дохідність проектів. Отже, їх зрос­тання зміщує криву попиту на інвестиційні ресурси на ринку іннова­ційного інвестування ліворуч (від D_iHH до D_iHH1 на рис. 3.5), і навпаки, падіння цін на них підвищує дохідність і зміщує криву досліджуваного попиту праворуч (від D_iHH до D_iHH2 на рис. 3.5).

Аналогічним чином впливає на попит на інноваційно орієнтовані інвестиційні ресурси і державна політика щодо оподаткування інно­ваційних видів діяльності. Менший рівень оподаткування спричиняє зростання попиту на інвестиційні ресурси (зміщення кривої від D_iHH до D_iHH2 на рис. 3.5), а більший рівень оподаткування зменшує цей попит.

Отже, у формалізованому вигляді величина попиту на інновацій­но орієнтовані інвестиційні ресурси (D) визначається таким чином:

3.2.3.2. Фактори формування попиту на інвестиції

Досліджуючи специфіку формування попиту на інвестиції, зазна­чимо, що зміщення кривих попиту на інвестиції праворуч або ліворуч залежить від факторів, що впливають на очікувану чисту дохід­ність інвестицій. Основними з таких факторів можна вважати:

• рівень оподаткування;

• очікування інвесторів;

• темпи та напрямки технологічних змін;

• рівень зношеності обладнання та витрат на його обслуговування;

• забезпеченість галузей виробничими потужностями;

• рівень кваліфікації персоналу;

• забезпеченість виробничих процесів робочою силою;

• рівень заробітної плати;

• інфраструктуру інвестиційного середовища;

• ступінь відкритості економіки;

• забезпеченість виробничих процесів природними ресурсами;

• державну підтримку інвестиційних та інноваційних процесів;

• загальний рівень накопичень в економіці тощо.

Виходячи з наявності перерахованих вище, а також цілого ряду інших факторів, що впливають на величину чистих інвестицій в еко­номіці, у формалізованому вигляді досліджувану залежність можна відобразити так:

де r - реальна ставка відсотка;

Φ_i - і-й фактор, що впливає на обсяг чистих інвестицій;

n - загальна кількість факторів.

Можна стверджувати, що, незважаючи на те, що наведені вище фактори в цілому впливають на сукупний розмір чистих інвестицій, але вплив кожного з них на конкретний їх досліджуваний тип буде різний за розміром і характером. У деяких випадках можуть відрізнятися на­віть напрямки впливу. Більше того, якщо розглядати досліджувані про­цеси в динаміці, то виявляється, що деякі фактори, які впливають на розмір інвестицій у поточному періоді, в наступному періоді безпосе­редньо залежать від величини цих інвестицій. Отже, формується зво­ротний зв'язок, причому аналіз досліджуваних процесів у динаміці дозволяє стверджувати про наявність циклічності даного процесу.

Розглянемо наявність зазначеного зворотного зв'язку на при­кладі такого фактора, як забезпеченість основним капіталом. Так, можна стверджувати, що забезпеченість основним капіталом є більш високою в традиційно орієнтованому секторі економіки (тобто сукуп­ності галузей, спрямованих на виробництво переважно традиційних товарів і послуг), ніж в інноваційно орієнтованому секторі економіки (тобто сукупності високотехнологічних галузей, орієнтованих пере­важно на виробництво інноваційних товарів і послуг). Але при цьому слід зауважити, що процес залучення та вкладення інноваційно орієн­тованих інвестицій, що спрямовуються на формування основного капіталу у високотехнологічному секторі економіки, спричиняє по­ступове підвищення рівня забезпеченості ним у цьому економічно­му сегменті за відсутності суттєвого коливання величин факторів, які визначають необхідний розмір основного капіталу.

За умов незмінності інших факторів залежність розміру чистих інвестицій від забезпеченості основним капіталом можна подати у спрощеному вигляді таким чином:

де З_ок - рівень забезпеченості економіки основним капіталом, який,

у свою чергу, визначається як:

де ОК_р - реальний (наявний) обсяг основного капіталу в економіці;

ОК_Н - обсяг основного капіталу, необхідний для досягнення за­планованого темпу приросту інтегрального макроеконо- мічного показника, який обрано як цільовий критерій (наприклад, ЧВП), ОК_Н залежить від фондомісткості про­дукції, прогнозного обсягу виробництва та ін.

Висунуту вище гіпотезу про різні рівні забезпеченості основним капіталом у традиційно та інноваційно орієнтованому (високотехно- логічному) секторах економіки у формалізованому вигляді можна по­дати таким чином :

Для того, щоб зробити попередні висновки щодо наявності зворот­ного зв’язку, можна сприйняти обсяг основного капіталу, необхідний для досягнення запланованого темпу приросту ЧВП, як константу (це тільки зменшує кількість варіантів, які потрібно розглядати, але не супе­речить головній ідеї).

Розглядаючи досліджувані процеси в динаміці, слід зазначити, що науковий інтерес у даному випадку становить не тільки наявний рівень забезпеченості економіки основним капіталом, але й його приріст за певний проміжок часу, який ми пропонуємо визначити як D3_oκ та розраховувати таким чином:

Суттєвими для аналізу будуть також значення темпу зростання

основним капіталом економіки в цілому та досліджуваних секторів зок­рема.

Спочатку проаналізуємо показник темпу приросту рівня забез­печеності основним капіталом. У переважній більшості випадків тем­пи приросту рівня забезпеченості основним капіталом в інноваційно та традиційно орієнтованих секторах економіки не співпадають, тобто:

Подамо розрахунок темпу приросту рівня забезпеченості основ­ним капіталом більш детально:

Зрозуміло, що приріст основного капіталу за певний проміжок часу дорівнює величині чистих інвестицій в основний капітал, тобто

Виходячи з цього отримане співвідношення (3.18) можна записати у такому вигляді:

де- чисті інвестиції в основний капітал відповідно в

традиційно та інноваційно орієнтованих секторах економіки за досліджуваний проміжок часу, при­чому за абсолютною величиною І_{ч nψt} можуть значно перевищувати І_{ч i}.

Проведемо аналогічне дослідження і щодо темпу зростання рівня забезпеченості основним капіталом з метою підтвердження висунутої гіпотези про наявність зворотного зв'язку між рівнем за­безпеченості економіки основним капіталом та обсягом чистих ін­вестицій.

Нарощення основного капіталу за рахунок чистих інвестицій при­зведе за наведених умов до зростання забезпеченості ним у традицій­но та інноваційно орієнтованих секторах економіки, але темпи цього зростання також можуть не співпадати за своєю величиною, тобто :

де- реальні (наявні) обсяги основного капіталу

відповідно в традиційно та інноваційно орі­єнтованих секторах економіки в періоді, на­ступному за періодом t;

- обсяги основного капіталу, необхідні для досягнення запланованого темпу приросту ЧВП відповідно в традиційно та інноваційно орієнтованих секторах економіки в періоді, наступному за періодом t;

- рівні забезпеченості економіки основним капіталом відповідно в традиційно та інно­ваційно орієнтованих секторах економіки в періоді, наступному за періодом t.

Схематично збільшення реального обсягу основного капіталу за рахунок чистих інвестицій відображено на рис. 3.8.

Виходячи з цього можна стверджувати, що формування залеж­ності обсягів інвестицій від забезпеченості основним капіталом у поточному періоді ґрунтується на наявності зворотного зв’язку між забезпеченістю основним капіталом і рівнем інвестицій у попере­дньому періоді, тобто:

Це підтверджує висунуту гіпотезу про наявність зворотного зв'язку між рівнем забезпеченості економіки основним капіталом та обсягом чистих інвестицій.

Рис. 3.8. Нарощення реального обсягу основного капіталу за рахунок чистих інвестицій (досліджується період між моментами часу t та t + 1)

Відзначимо також, що зроблене припущення щодо сталості (тобто незмінності у часі) необхідного розміру основного капіталу суттєво не впливає на висновок про наявність зворотного зв’язку між рівнем забезпеченості основним капіталом та обсягом інвестицій. Так, єдиною можливістю підтримати забезпеченість основним капіталом в іннова­ційно і традиційно орієнтованих секторах економіки на сталих рівнях є збільшення необхідних розмірів основного капіталу в цих секторах на величину, що дорівнює співвідношенню обсягів чистих інвестицій у цих секторах і відповідних рівнів забезпеченості основним капіталом.

У той же час для характеристики спрямованості розвитку еконо­міки динаміка необхідних розмірів основного капіталу має принципове значення. Так, орієнтація на інноваційність цього розвитку спричи­нить зростання необхідного розміру основного капіталу в інноваційно орієнтованому секторі економіки. Темпи такого зростання можуть знач­но перевищувати аналогічний показник для традиційно орієнтованого сектора економіки. Виходячи з цього можна дійти висновку, що зме­ншення рівня забезпеченості основним капіталом буде спричинено, скоріш за все, зростанням потреби в основному капіталі, а не малими обсягами інвестицій.

Далі розглянемо вплив окремих факторів на формування по­питу на інвестиції. На нашу думку, всі фактори впливу на інвести­ційний попит умовно можна поділити на три групи залежно від того, яким чином вони впливають на попит на кожен з досліджуваних видів інвестицій у їх взаємодії:

• перша група факторів - ті, що одночасно впливають на попит на традиційно та інноваційно орієнтовані інвестиції, відповідно змі­нюючи попит на сукупні інвестиції (рис. 3.9а);

• друга група факторів - ті, що впливають на попит на один з дослі­джуваних видів інвестицій, одночасно змінюючи попит на сукупні інвестиції (рис. 3.9б);

• третя група факторів - ті, що одночасно впливають на попит на кожен з досліджуваних видів інвестицій, при цьому не впливаючи на попит на сукупні інвестиції (тобто змінюють видову структуру попиту на інвестиції) (рис. 3.9в).

Для демонстрації впливу кожної групи факторів на інвестицій­ний попит розглянемо вплив деяких інструментів державного регу­лювання.

Першу групу факторів проаналізуємо на прикладі такого ме­тоду державного регулювання, як податкове стимулювання. При­пустимо, що для покращення інвестиційного клімату держава може зменшити податковий тягар абсолютно для всіх підприємств, що ін­вестують гроші в основний капітал (незалежно від того, в якому се­кторі економіки вони працюють). Це підвищить очікувану норму чистого прибутку і, як наслідок, криві попиту на традиційно таінно­ваційно орієнтовані інвестиції змістяться праворуч (догори) здо

як це продемонстровано на рис. 3.9 а). Виходячи з того, що сукупні чисті інвестиції дорівнюють сумі чистих традиційно та інноваційно орієнтованих інвестицій, можна дійти висновку, що сукупна зміна в чистих інвестиціях буде дорівнювати сумарній зміні чистих інвестицій досліджуваних видів:

Другу групу факторів також проаналізуємо на прикладі тако­го методу державного регулювання, як податкове стимулювання. Припустимо, що пільги за податками будуть вводитися сегментарно

(тобто окремо для традиційно та інноваційно орієнтованих сек­торів економіки). У цьому випадку зміна в попиті на чисті інвести­ції також відбуватиметься лише в конкретному секторі економіки. Таким чином, стимулювання інвестування в інновації шляхом надання податкових пільг інноваційно активним підприємствам призведе до зміщення лише кривої попиту на чисті інноваційно орієнтовані інвес­тиції, що при графічному відображенні проявляється як зміщення кривої попиту на чисті інноваційно орієнтовані інвестиції

в той час як попит на чисті традиційно орієнтовані інвестиції залишається сталим, а сукупний попит на чисті інвестиції зросте на ве - личину, що дорівнює зміні в чистих інноваційно орієнтованих інвес­тиціях зміщується до І²), як це продемонстровано на рис. 3.9б).

Третю групу факторів проаналізуємо на прикладі такого ін­струмента державного регулювання, як надання державних гара­нтій. Досліджуючи особливості інвестування в інновації, важливо підкреслити, що інвестиційне середовище характеризується надзви­чайно високою конкуренцією. Основне правило поведінки інвесторів - вибір вищої очікуваної норми чистого прибутку - є визначальним для будь-якого виду інвестицій. При цьому слід зауважити, що в даному випадку ми робимо акцент не на внутрішньовидовій (тобто в межах одного з досліджуваних нами видів інвестицій), а на міжвидовій кон­куренції (тобто між традиційно та інноваційно орієнтованими інвес­тиціями). Подібний поділ інвестиційного ринку за видами надає змогу спрямовувати та досліджувати дію окремих факторів впливу на один з них. Наприклад, надання державних гарантій з метою стимулювання зростання обсягів інноваційно орієнтованих інвестицій не призведе до зростання сукупних чистих інвестицій, тому що безпосередньо не впливає на реальну ставку відсотка. Але при цьому слід зауважити, що воно збільшує попит на інноваційно орієнтовані інвестиції за ра­хунок зменшення попиту на традиційно орієнтовані інвестиції. Графі­чно це відображається зміщенням кривої попиту на чисті інноваційно орієнтовані інвестиції праворуч і догори зв той час як кри­

ва попиту на чисті традиційно орієнтовані інвестиції зміститься ліворуч і вниз за сукупний попит на чисті інвестиції залишить­

ся сталим, як це продемонстровано на рис. 3.9в).

σ> CD

За умов перетікання інвестиційних ресурсів між інноваційно та традиційно орієнтованими інвестиціями принципового значення на­бувають такі характеристики інвестиційного ринку, як частка чистих інвестицій за досліджуваними видами в сукупних чистих інвестиціях, а також їх співвідношення між собою:

3.3.