Компоненти сукупного попиту і їхня характеристика

Згідно з кейнсіанською теорією основним фактором, що виз­начає динаміку споживання і заощаджень, є величина доходу у розпорядженні домашніх господарств, а не ставка відсотка.

Зберігається та частина доходу, яка залишається після здійснення всіх споживчих витрат.

Дані залежності відбиваються у таких функціях:

Функція споживання:

С = а + в ? (У-Т),

де: С - споживчі витрати;

а - автономне споживання, величина якого не залежить від розмірів поточного доходу у розпорядженні;

в - гранична схильність до споживання (МРС);

У - доход;

Т - податкові відрахування.

У-Т - дохід у розпорядженні (іноді Yd).

Гранична схильність до споживання (МРС) - це частка при­росту витрат на споживчі товари і послуги в будь-якій зміні доходу у розпорядженні.

де: АС - приріст споживчих витрат;

ΔУd - приріст доходу у розпорядженні.

Середня схильність до споживання (АРС) - частка доходу у розпорядженні, що домашні господарства витрачають на спо­живчі товари і послуги:

де: С - величина споживчих витрат; Yd - величина доходу у розпорядженні. Функція заощаджень:

5 = -а + (1-в) ? (У - Т),

де: S - величина заощаджень у приватному секторі;

а - автономне споживання;

1-в - гранична схильність до заощадження.

Гранична схильність до заощадження (МРС) - це частка приросту заощаджень у будь-якій зміні доходу у розпорядженні:

де: AS - приріст заощаджень;

ΔУd - приріст доходу у розпорядженні.

Середня схильність до заощадження - частка доходу у роз­порядженні, що зберігають домашні господарства:

де: S - величина заощаджень;

Уd - величина розташовуваного доходу.

У короткостроковій перспективі в міру зростання поточно­го доходу у розпорядженні АРС зменшується, а APS зростає, тобто з ростом доходу родини відносно скорочується частка витрат на споживання і відносно зростає частка заощаджень.

У довгостроковій перспективі середня схильність до спо­живання АРС стабілізується, тому що на величину споживчих витрат впливає не тільки розмір поточного доходу у розпоряд­женні, а й розмір загального життєвого статку, величина очіку­ваного і постійного доходу.

До факторів, що визначають динаміку споживання і заощад­жень, відносять:

♦ дохід домашніх господарств;

♦ багатство, нагромаджене домашнім господарством;

♦ рівень цін;

♦ економічні очікування;

♦ величина споживчої заборгованості;

♦ рівень оподатковування.

Якщо споживчі витрати, як 1-й компонент сукупного попи­ту, відносно стабільні, то 2-й компонент - інвестиції - мінливі.

Основні типи інвестицій:

♦ виробничі;

♦ інвестиції в товарно-матеріальні запаси;

♦ інвестиції в житлове будівництво.

Функція автономних інвестицій:

I = e - d ? R,

де: I - автономні інвестиційні витрати;

е - автономні інвестиції, обумовлені зовнішніми економіч­ними факторами;

R - реальна ставка відсотка;

d - емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до динам­іки ставки відсотка.

До факторів, що визначають динаміку інвестицій, відносять:

♦ очікувану норму чистого прибутку;

♦ реальну ставку відсотка;

♦ рівень оподатковування;

♦ зміни в технології виробництва;

♦ наявний основний капітал;

♦ економічні очікування;

♦ динаміку сукупного попиту.

Із зростанням сукупного доходу автономні інвестиції допов­нюються стимульованими, величина яких зростає в міру зрос­тання ВВП (тому що зростає підприємницький прибуток із зростанням У).

Дану залежність відбиває функція: I = e - d ? R+ y ? У, де у - гранична схильність до інвестування.

Гранична схильність до інвестування - це частка приросту витрат на інвестиції в будь-якій зміні доходу:

де:- зміна величини інвестицій;

- зміна доходу.

Основними факторами нестабільності інвестицій є:

♦ тривалі терміни служби устаткування;

♦ нерегулярність інновацій;

♦ мінливість економічних очікувань;

♦ циклічні коливання ВВП.

4.3.