ІНДИКАТОРИ СТУПЕНЯ ІННОВАЦІЙНОСТІ ЕКОНОМІКИ НА ОСНОВІ СТРУКТУРИЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ВИТРАТ ЯК ЕЛЕМЕНТА ЧИСТОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ

На нашу думку, для визначення ступеня інноваційності економіки треба мати певну систему показників, які можуть бути використані як так звані індикатори. Виходячи з обраного Україною курсу на іннова­ційне оновлення економіки, при здійсненні макроекономічних дослі­джень можна визначити певні кількісні вимірювачі, які в сукупності з іншими традиційними показниками (рівень наукомісткості продукції, рівень освіти та кваліфікації робочої сили, питома вага держави у фінан­суванні НДДКР, частка інноваційної продукції у ВВП, обсяг виробле­ної інноваційної продукції, сальдо у торгівлі наукомісткою продукцією, кількість працівників, що зайняті у сфері НДДКР, питомі витрати на одного працівника сфери НДДКР, кількість виданих і використаних патентів, ліцензій, показники розвитку діяльності технопарків, кількість приватних і державних замовлень науковим закладам для наукових розробок тощо) мають сформувати цілісну систему визначення рівня інноваційності економіки.

Виходячи з викладеного вище підходу до структуризації інвести­ційних витрат як складової ЧВП за критерієм інноваційності, як індика­тор ступеня інноваційності економічної системи можна використовувати показник, який пропонується назвати рівнем інноваційності економіч­ної системи (РІЕС) та обчислювати за формулою:

Надамо певні пояснення стосовно обраної конструкції даного по­казника. На нашу думку, безпосереднє порівняння між собою обсягів валових або чистих традиційно та інноваційно орієнтованих інвести­цій не буде інформативним з точки зору визначення ступеня іннова- ційності економічної системи, оскільки, враховуючи високий ступінь ризику інноваційного капіталу як такого, в переважній більшості країн значно більше ресурсів вкладається в традиційні сектори економіки. Саме тому ми вважаємо за доцільне порівнювати частки чистих інвести­цій у валових (за кожним з досліджуваних типів інвестицій), акцен­туючи увагу на тому, що характеристикою ступеня інноваційності економіки є саме динаміка, тобто темп збільшення інноваційно орі­єнтованих інвестицій порівняно з традиційно орієнтованими інвестиці- ційно орієнтованою. Ми вважаємо, що з метою підвищення конкуренто­спроможності економічної системи, а також в умовах переходу економіки на інноваційний шлях розвитку, коефіцієнт РІЕС повинен поступово збільшуватися.

Для якісної характеристики рівня інноваційності економічної си­стеми співвідношення між величинами темпів приросту основного ка­піталу в різних секторах економіки також має принципове значення. На нашу думку, для того, щоб мати змогу ідентифікувати економіку країни як інноваційно орієнтовану, темпи приросту основного капіта­лу в інноваційно орієнтованому секторі економіки (тобто сукупності високотехнологічних галузей, орієнтованих переважно на виробницт­во інноваційних товарів і послуг) повинні перевищувати аналогічний показник для традиційно орієнтованого сектора (тобто сукупності га­лузей, спрямованих на виробництво переважно традиційних товарів і послуг), тобто:

Зроблені вище висновки дають нам змогу сформувати ще один показник, що може застосовуватися як індикатор рівня інноваційності економічної системи. Цей показник ми пропонуємо назвати коефіціє­нтом співвідношення темпів приросту основного капіталу в іннова­ційно та традиційно орієнтованому секторах економікита визначати за такою формулою:

де, - темпи приросту основного капіталу відповідно в

інноваційно та традиційно орієнтованому секторах економіки.

Якщо, то можна стверджувати про інноваційну спрямо­ваність розвитку економічної системи, а якщото розвиток

економічної системи можна ідентифікувати як екстенсивний, тобто традиційно орієнтований.

4.