§ 1. Визначення аргумент ації. Структура аргументації
Для позначення процесу обміну протилежними думками часто, використовують слово “суперечка”. Саме в ситуаціях суперечок найчастіше застосовуються процедури доведення і спростування, аргументації і критики.
Існують різні форми суперечок, такі як дискусія, диспут, дебати, полеміка.Сторони, що сперечаються, називають “пропонентом” (той, хто висува. обстоює деяку тезу) і “опонентом” (той, хто заперечує, піддає сумніву істинність або слушність цієї тези).
Початковою метою пропонента і опонента є розв’язання суперечки,
■ усунення існуючих розходжень у поглядах. У відстоюванні своєї точки зору в тому чи іншому питанні люди використовують певну аргументацію. В найширшому значенні термін “аргументація” вживають для позначення процесів обстоювання пропонентом деякого твердження з метою переконання опонента в його (твердження) істинності, слушності.
В структурі аргументації виділяють тезу (твердження, яке необхідно обгрунтувати), аргументи (твердження, за допомогою яких здійснюють обґрунтування) і форму аргументації (спосіб обґрунтування тези за допомогою аргументів).
Поруч із терміном “аргументація” нерідко використовують термін «доведення». Доведення, на відміну від аргументації, г встановленням істинності деякого твердження-тези за допомогою тверджень-аргументів виключно логічними засобами. Спосіб зв'язку між аргументами і тезою в доведенні називається демонстрацією. Доведення — це завжди міркування, в якому відношення між засновками і висновком є відношенням логічного слідування (такі міркування називають демонстративними) і в якому аргументами виступають достовірні твердження (різного роду визначення, 132
аксіоми і постулати, закони науки, інші твердження, істинність яких доведена раніше, твердження, що фіксують очевидні факти).
Доведення є частковим (особливим) випадком аргументації, позаяк аргументація може здійснюватись не обов'язково за допомогою логічно бездоганних міркувань, та істинних аргументів. Аргументація не буде доведенням або у випадку використання лише правдоподібних (недостовірних) аргументів (інколи аргументи можуть бути просто хибними), або у випадку, коли демонстрація побудована логічно неправильно.