§ 2 Види питань

Існують декілька класифікацій питань.

1. Всі питання поділяють на прості та складні.

Прості питання — це такі питання, до складу яких не входять інші питання. Тобто прості питання неможливо поділити на складники.

Складні питання - це такі питання, в структурі яких можна χu∂Lιumu два або декілька простих питань.

Наприклад, питання: “Що, на вашу думку, необхідно зробити, щоб ви залишились працювати на нашій фірмі, чи хто може замінити вас?" є складним. Воно складається з двох простих запитань: а) “Що, на вашу думку, необхідно зробити, щоб ви залишились працювати на нашій фірмі?”; б) "Хто може замінити вас? "

2. Всі питання можна поділити на закриті та відкриті.

Відкриті питання передбачають можливість необмеженої кількості відповідей.

Закриті питання — це питання, на які передбачають обмежену кількість відповідей. Наприклад, питання “Яким є Ваше ставлення до діяльності Верховної Ради?" є відкритим, позаяк кожна людина може висловити свою власну думку з цього приводу.

Закритим питання буде, якщо додати до нього перелік можливих відповідей: “Яким є Ваше ставлення до діяльності Верховної Ради?" -І Позитивне. Негативне. Нейтральне. Всі тести з набором відповідей є закритії питання.

Наприклад: “Де і коли вперше з явилися паперові гроші? ” (У Китаї в 12 cm., у Росії в 11 cm, в Англії в 10 cm.).

3. Питання поділяють на правильні і неправильні.

Правильно задане питання (логічно коректне) - це питання, на яке можна дати істинну відповідь. При цьому мається на увазі, шо відповідач має достатньо інформації для відповіді на питання, він добре усвідомлює його передумову і контекст.

істинна відповідь на питання - це істинне висловлювання, яке дає інформацію, що вимагається питанням. Ця інформація може бути повною, чи неповною. Відповідно і відповідь може характеризуватися як повна чи неповна.

Під неправильно заданими питаннями (логічно некоректними) розуміються питання, що не мають однозначних відповідей чи взагалі не мають відповідей.

Проблемна ситуація виникає тоді, коли неясно, правильне це питання чи _ні. тобто чи можлива в принципі істинна відповідь на нього чи неможлива. В умовах такої невизначеності можлива ситуація даремного пошуку вирішення питання, на яке в принципі неможливо дати відповіді.

З іншого боку, якщо питання правильне, але відповіді не виходить, це ше не означає, що відповідь не можливо отримати, і треба продовжувати її пошуки.

Для встановлення правильності питання необхідно:

а) перевірити всі його передумови. Якщо всі його передумови істинні, то питання правильне. Якщо хоч одна передумова хибна, то питання не правильне;

б) перевірити, як ви дійсно розумієте смисл чи значення термінів, що наявні в запитанні. Можна скільки завгодно сперечатися про те, чи може машина мислити, якщо не з’ясувати, що таке машина і що таке мислення. Питання в цьому випадку неправильне, і на нього ніколи не отримати відповіді.

4. Зазначимо декілька випадків логічної некоректності питань.

а) Питання буде некоректним, якщо його формулювання включає терміни, значення яких невідомі співрозмовнику. Наприклад, питання: “Чи володієте ви методом потенціалізацїї як формою мінімізації інтервенції?" буде зрозумілим не для будь-якої аудиторії. Такі питання називають позбавленими смислу.

б) Питання буде некоректним, якщо не всі терміни, що зустрічаються в ньому, є чітко визначеними; із контексту не зрозуміло, що саме терміни означають. Такі питання називають недостатньо визначеними питаннями. Наприклад, питання: “Ви «за» чи «проти» введення приватної власності?" може викликати великі труднощі, позаяк невідомо, що саме має на увазі той, хто запитує, вживаючи певні терміни. Необхідно вияснити, принаймні, найочевидніше: “Що таке приватна власність?”, “Яким саме чином вона буде впроваджуватись? (викуплятись, роздаватись і т. ін.)”, “Що є предметом приватної власності: земля, надра, заводи, фабрики...?” і т.

в) Питання буде некоректним і у тому випадку, коли його передумовою _e висловлювання, ціллю якого є приниження або дискредитація співбесідниад ставлять під сумнів його компетентність чи інші його позитивні якості.

Тому такі питання є етично недопустимі. Такі питання називають^ провокаційними. Щоправда питання кваліфікується як провокаційне тільки тоді, коли той, хто задає питання певно знає, що його передумова хибна.

Приклади: а) “Скажіть, ви припините знущання над моїми виборцями^ Західній Україні, які не проголосували за вас?” (Питання В. Януковича до В. Ющенка на президентських передвиборчих телевізійних дебатах у грудні 2004 р.).

б) “Ваша фірма вже вивела свої капітали з тіні? Так чи ні?” Якщо буде відповідь “так”, то виходить, що капітали фірми дійсно колись були в тіньовій сфері економіки. Якщо ж буде відповідь “ні”, то виходить, що капітали не лише були, але й продовжують бути в тіні. Складність ситуації зумовлюється саме хибністю передумови питання, а саме: “Капітали вашої фірми були і продовжують функціонувати в тіньовій сфері економіки". На такі питанні взагалі прямі відповіді не даються. Яким чином треба відповідати на них? Насамперед треба виявити передумову таких питань і сповісти® співрозмовника про її хибність.

в) Питання буде некоректним, якщо в ньому стверджують характеристики предмета, які суперечать одна одній.

Наприклад: а) “Кого треба слухати: батька чи мудреців? І (стародавньогрецьке). б) “Якщо інфляція негативне явище в економіці, «« вплине вона позитивно на розвиток економіки?". Таким запитанням притаманна внутрішня суперечність. Саме тому їх називають абсурдними. Абсурдними також будуть питання, можливість правильної відповіді на які виключена. Наприклад: “Яка глибина Дніпра?”, чи “Який максимальний Я інфляції можливий для країн з ринковою економікою?". На неправильно задане питання немає сенсу давати відповідь. Відповідь на них може бути тільки У формі жарту. Прикладом такої відповіді може бути одна з історій про ходячі Насреддіна: “Один купець, що вважав себе мудрецем, прийшов в палац до падишаха і почав задавати питання придворним мудрецям.

д) Питання буде некоректним і в тому випадку, коли на нього неможливо дати відповідь, що зменшувала б пізнавальну невизначеність питання. Питання такого виду називають тавтологічними питаннями.

Розрізняють логічно тавтологічні і фактично тавтологічні питання.

Питання є логічно тавтологічними, якщо інформацію, про яку в ньому запитують, виражають за допомогою логічної форми самого питання. Наприклад: “Чи займається емісійний банк випуском в обіг грошей і цінних паперів?" Це питання логічно тавтологічне, адже емісія - це і є випуск в обіг грошей і цінних паперів. На такі питання практично неможливо дати хибної відповіді, яка не була б при цьому логічно суперечною.

Питання є фактично тавтологічним, якщо інформація, про яку в ньому залигують, наявна в термінах, які входять до складу самого питання. Наприклад: “В яку країну постачає газ російський концерн РосУкренерго?”, або “із скількох рівнів складається дворівнева структура банківської системи України? ”