Судження

Судження - форма думки, в якій стверджується або заперечується що-небудь щодо предметів і явищ, їх властивостей, зв'язків та відношень і яка має властивість виражати істину або помилку (напр., «залізо є елемент», «змії не мають ніг»).

Помилки судження

Судження хибне - помилка, яка полягає в тому, що виражена думка не відповідає дійсності (напр.,

«Український полководець Богдан Хмельницький жив у ХІХ столітті», «Сонце - не зірка» тощо).

а) Судження суперечливе - різновид помилки «судження хибне», який полягає в тому, що ознака, яка приписується предмету, з ним несумісна (напр., «Трикутник - це пласка фігура з чотирма кутами»).

Суперечність пряма («суперечність в ознаці») - помилка, яка полягає в тому, що предмету приписується ознака, яка становить пряме

заперечення іншої його ознаки (напр., «низька людина висока»).

Суперечність непряма - помилка, що носить при­хований характер, наявність якої можна виявити лише шляхом логічного аналізу.

Суперечність безпосередня - помилка, яка полягає в тому, що речі приписується ознака, яка нею заперечується (напр., «Білий сніг чорний»).

Безпосередня суперечність зустрічається в таких випадках:

а) коли одному і тому самому предмету приписуються дві протилежні ознаки в один і той самий час в одному і тому самому відношенні (напр., «Ця лінія АВ пряма» і «Ця лінія АВ крива», причому маються на увазі один час і одне відношення);

б) коли двом протилежним предметам приписується одна і та сама ознака (напр., «Цей тупий кут має 120^о» і «Цей гострий кут має 120^о»).

Суперечність опосередкована - помилка, яка носить прихований характер, наявність якої можна виявити лише шляхом логічного аналізу (детальніше про суперечність опосередковану див. у темі «Якості неправильного мислення»).

Формула хибна - формула, заперечення якої істинне. Напр., якщо формула «А є В» хибна, то формула «А не є В» істинна. Це стосується також хибної думки, хибної фрази.

Судження невизначене (нечітке формулювання судження) - помилка, яка полягає в тому, що судження допускає різні тлумачення (напр., подібна помилка міститься в судженні «Петренко добре знає мову», оскільки поняття, які до нього входять, попередньо не уточнені).

Судження невизначене (кількісно) - помилка, яка полягає в тому, що точно не вказується кількісний бік судження, внаслідок чого неясно, чи йдеться про всіх суб'єктів, чи про їх частину (напр., «Книги - могутні джерела знань», «Царі - видатні державні уми»).

Помилка обертання (чистого) - помилка, яка

полягає в тому, що загальнопозитивне судження обертається без обмеження.

Напр., судження «Всі художники - вразливі

люди» обертається в судження «Всі вразливі люди - художники», але невірно, оскільки

загальнопозитивне судження обертається, як

правило, зі зміною кількості, тобто стає частково позитивним, а саме: «Деякі вразливі люди - ху­

дожники».