<<
>>

Проаналізована у першій частині класична логіка ви­словлювань є досить специфічною логічною теорією.

Засо­бами цієї логічної теорії можна виділити досить вузьку множину тавтологій. В її рамках обгрунтовується прави­льність досить обмеженої групи дедуктивних міркувань.

Основною причиною такої ситуації є недостатньо вираз­ні можливості логіки висловлювань.

Відомо, що розв’язу­ючи у рамках логіки висловлювань питання про логічну істинність висловлювань, правильність чи неправильність міркувань, відволікаються від внутрішньої структури про­стих висловлювань, замінюючи їх пропозиційними змін­ними. Але нерідко виникає ситуація, коли логічну істин­ність висловлювань, правильність міркувань неможливо дослідити без урахування внутрішньої структури простих висловлювань.

Наприклад: «Будь-який підручник є книгою. Отже, де­які книги є підручниками». Правильність такого міркуван­ня залежить не тільки від зв’язків між висловлюваннями, а й від внутрішньої структури самих висловлювань.

Ефективний аналіз висловлювань і міркувань такого типу потребує використання мов з більш виразними мож­ливостями. Такою мовою є мова класичної логіки преди­катів.

<< | >>
Источник: Конверський А. Є.. Логіка (традиційна та сучасна): Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Центр учбової літератури,2008. - 536 с.. 2008

Еще по теме Проаналізована у першій частині класична логіка ви­словлювань є досить специфічною логічною теорією.: