Предмет дослідження логіки
Низка фактів споглядаються безпосередньо. Водночас серед них існують такі, істинність яких виявляється завдяки іншим положенням. Якщо стверджувати: «я голодний», «я чую звук», «я відчуваю тяжкість», «я бачу, що цей предмет круглий», «я бачу, що цей предмет рухається», то можна констатувати, що зазначені факти є безпосередньо пізнаваними, тобто очевидними, адже не потребують жодних доказів.
Отже, їх істинність є очевидною та не потребує доказів. До безпосередньо очевидних положень належать, передусім, такі, що є результатом чуттєвого сприйняття. Усі факти, які відбуваються за нашої відсутності (наприклад, минулі явища або майбутні), можуть бути пізнані лише опосередковано. «Я бачу, що дощ іде» - це факт безпосереднього пізнання; «... що вночі йшов дощ» - факт опосередкованого пізнання, адже дізнаємося про це завдяки іншому факту - наявності мокрої землі. Факти опосередкованого пізнання є наслідком міркування - висновку. Якщо руїни, то стверджуємо, що раніше тут було місто. Коли б ми перебували на цьому місці тисячу років тому, то безпосередньо сприйняли б це місто. Залишений слід свідчить, що проїхав вершник. Якщо б ми перебували тут годину тому, то безпосередньо сприйняли б самого вершника. Опосередковане знання доводиться за допомогою безпосередніх знань, воно є переконливим, очевидним. Зазначений процес називається доказом.Існують положення, які не потребують доказів. Проте є й такі, що потребують доведень, очевидність яких вбачається побічно. Якщо є положення, які потребують доведень, то в чому ж полягає доказ? Доказ полягає в тому, що неочевидні становища ми намагаємося звести до положень чи фактів безпосередньо очевидних. Такого роду зведення положень неочевидних до положень очевидних найкраще можна спостерігати на математичних доказах. Якщо візьмемо, наприклад, теорему Піфагора, то вона на перший погляд є зовсім неочевидною. Але якщо ми почнемо її доводити, то, переходячи від одного положення до іншого, ми прийдемо зрештою до аксіом і визначень, які мають безпосередньо очевидний характер. Тоді й сама теорема стане для нас очевидною. Таким чином, пізнання опосередковано потребує доказів.
Пізнання безпосередньо не потребує доказів та слугує основою для доказу пізнань опосередкованих. Помітивши відношення між положеннями опосередковано очевидними й положеннями безпосередньо очевидними, ми можемо зробити висновок про предмет логіки. Коли доводимо що-небудь, зводимо неочевидні положення до безпосередньо очевидних, можемо припуститися помилки: наш висновок може бути помилковим. Але існують розкриті й систематизовані ще в античності формальні правила, які показують, як розрізняти правильні та помилкові висновки. На ці формальні правила вказує логіка.
Предметом дослідження логіки є формальні правила, яким повинен відповідати висновок, щоб бути правильним. Адже, будучи розкритими ще в античності, такі правила показують, як побудувати правильний висновок.