У практиці міркувань ми часто зустрічаємося із ситуа­цією, коли необхідно не тільки мати істинне положення, а й продемонструвати, чому це положення істинне чи хибне, в чому полягає його доцільність або недоцільність.

Цей спосіб інтелектуальної діяльності називають аргументаці­єю.

Аргументацію можна визначити як спосіб міркуван­ня, який складається із доведення і спростування, в хо­ді яких формується переконання в істинності чи хиб­ності якогось положення як у самого автора, так і у опонентів.

Доведенням і спростуванням широко користуються в рі­зних науках і різноманітних галузях людської діяльності. Але лише у логіці розкривається природа доведення і спростування, описується їх структура, визначаються спе­ціальні правила.

1.