Основні джерела сучасних уявлень про соціальну взаємодію

До основних джерел сучасних концепцій соціальної взаємодії, які мають пряме відношення до побудови логічної теорії взаємодії, на­лежать такі філософські та соціологічні теорії як теорія соціальної дії, символічний інтеракціонізм, феноменологічна соціологія та комуніка­тивна теорія дії.

Теорія соціальної дії - це соціологічна теорія, яка вивчає соціальну дію та її смисл як найпростішу одиницю діяльності індивіда.

Вона виникла під впливом ідей німецького соціолога Макса Вебера (1864 - 1920). Її автором є американський соціолог Толкотт Парсонс (1902-1979).

Значний вплив на побудову логічної теорії соціальної взаємодії справив насамперед особливий підхід до пояснення соціальної дії в рамках цієї соціологічної теорії. Відповідно до цього підходу спе­цифіка соціальної дії, на відміну від фізичної та біологічної дії, по­лягає в її:

1) символічності (зв’язок з мовою, традицією, цінностями);

2) нормативності (залежність від правил та норм);

3) волюнтаристичності (залежність від суб'єктивних моментів, мотивів чи спонукань, розуміння ситуації).

Основні положення теорії соціальної дії мають такий вигляд:

1) соціальна діяльність людей передбачає усвідомлення ними себе як суб 'єктів, а інших людей та ситуацій - як об 'єктів;

2) люди діють для того, щоб досягти своїх намірів і цілей;

3) вони використовують відповідні засоби, процедури та методи;

4) їхні дії обмежені незмінними обставинами;

5) вони вибирають і оцінюють те, що зробили, роблять та будуть робити;

6) у прийняття рішень включено правила і моральні принципи;

7) вивчення соціальних відносин передбачає використання суб’єк­тивних дослідницьких прийомів, таких як розуміння, реконструкція за допомогою уявлення або чуттєвого входження у чуттєвий світ іншої людини (емпатії).

Символічний інтеракціонізм (від англ, interaction - взаємодія) - це теоретико-методологічний напрям у соціології та соціальній психо­логії, що зосереджується на аналізі значень символів, на яких ба­зуються повсякденні взаємодії індивідів.

Найкоротше основні положення символічного інстракціонізму можна викласти так:

1) суб’єкт дії взаємодіє з об'єктами дії на підставі тих значень, якими він їх наділяє;

2) ці значення є продуктом соціальної взаємодії (або інтеракції);

3) значення змінюються та застосовуються шляхом інтерпретації символів.

Феноменологічна соціологія (від грецьк. phenomenon - те, що з’яв­ляється) - це теоретико-методологічний напрям у соціології, який розглядає суспільство як суб’єктивний світ, що твориться та відтво­рюється у духовній взаємодії індивідів. Її засновником є австрійський соціолог Альфред Шютц (1899 - 1959).

Основні положення феноменологічної соціології можна подати таким чином:

1) соціальна дія є способом усвідомлення індивідом попереднього досвіду за допомогою процедури типізації;

2) типізація - це набір критеріїв за допомогою яких індивід ор­ганізує попередній досвід в універсам значень;

3) взаємодія між індивідами породжується та підтримується за допомогою застосування типових засобів для досягнення типових цілей у типових ситуаціях;

4) розуміння типіки ситуативної поведінки інших індивідів здійс­нюється за допомогою самовитлумачення індивідом власного досвіду про іншого на підставі культурної практики інтерпретації;

5) успішність соціальної взаємодії залежить від узгодження уявлень комунікантів про типові обставини взаємодії.

Теорія комунікативної дії - це філософсько-соціологічна теорія, яка вивчає комунікативну дію як результат соціальної комунікації, кооперації та дискурсу. Її автором є німецький філософ та соціолог Юрген Габермас (нар. 1929).

Основні положення теорії комунікативної дії формулюються так:

1) комунікативна дія має два аспекти: аспект досягнення цілей або виконання плану дії та аспект інтерпретації ситуацій й досягення деякої згоди;

2) комунікативна дія базується на спільній інтерпретації обставин соціальної взаємодії, яка здійснюється групою індивідів;

3) сама інтерпретація грунтується на зв ’язку життєвого світу як фону виконання комунікативної дії із трьома світами: об’єктивним, соціальним та суб ’сктивним.

3.