Методи викладу змісту тексту

Науковий матеріал може подаватися двома шляхами:

1) природним та

2) штучним.

Природний, або історичний шлях подання матеріалу харак­теризується лінійністю та найменшим втручанням автора тексту у виклад.

Його рекомендують використовувати у текстах, мета яких полягає в інформуванні.

Штучний, або логічний шлях викладу характеризується ієрар- хічністю, коли автор тексту впорядковує сам певний матеріал, при цьому він може порушувати хронологію, лінійну схему раціональ­ності, ставлячи наслідки перед причинами тощо.

Цей шлях реалізується двома способами:

1) дедуктивним та

2) індуктивним.

При дедуктивному викладі матеріалу вихідними висловлюваннями є деякі загальні положення, а остаточним, зазвичай, - висловлювання, які описують часткові чи окремі ситуації та логічно випливають із вихідних.

При індуктивному викладі матеріалу, навпаки, вихідні вислов­лювання описують деякі часткові чи одиничні факти, а остаточним є висловлювання загального характеру, яке не завжди е логічним на­слідком вихідних висловлювань. Кожен з цих способів має свої переваги і недоліки, але вони рідко зустрічаються у чистому вигляді.

Дедуктивний спосіб надає тексту стрункості і послідовності. Кожен фрагмент тексту за такого способу знаходиться на своєму, строго визначеному місці та певним чином взаємопов’язаний з іншими фрагментами. За істинності аргументів дедуктивний спосіб гарантує істинність висновків та положень. Цей спосіб більш економний, він найчастіше застосовується у міркуваннях теоретичного характеру.

Водночас дедуктивний спосіб є неефективним при викладенні наоч­но-образного знання. У такому випадку більш прийнятним є індук­тивний спосіб. Текст, який викладений цим способом, вирізняється зрозумілістю, ясністю і доступністю, є більш переконливим. Застосу­вання індукції робить виклад більш цікавим і розвиває у читача чи слухача навички творчого мислення. Недоліком цього способу є на­самперед те, що у теоретичному плані індукція менш доказова.

При викладенні тексту також використовується аналогія і редукція, яка полягає у зведенні одного явища до іншого з метою його спрощення. Ці логічні схеми є зручними, коли в автора виникає потреба висловити власну думку з приводу того чи іншого запитання, витлумачити ви­словлювання інших авторів.

Названі підходи синтезуються у проблемному способі викладу ма­теріалу, який пов’язаний з фіксацією та розв’язанням проблемної си­туації. Найбільш поширеним видом проблемної ситуації є такий ви­падок, коли деякі з необхідних засобів для досягнення мети відсутні, або шлях до її розв’язання невідомий. Проблемність викладу тексту залучає читача чи слухача до захисту тієї чи іншої точки зору. У такому випадку вони стають учасниками пошуку розв’язання проблеми.