Логіка зміни

Між дією та зміною існує внутрішній, логічний зв’язок. Результатом дії є зміна ситуації. Тому логічний аналіз дії передбачає деяку логічну теорію зміни.

Логіка зміни - це логічна теорія, в якій досліджується вислов­лювання про зміну, про становлення об’єктів, про їх виникнення та зникнення, про можливості поєднання цих характеристик.

Основне завдання логіки зміни - дати опис логічних відношень між висловлюваннями про зміни. Висловлювання про зміни не можуть оцінюватися як істинні або хибні самі по собі, а тільки у співвіднесенні з параметром часу, коли вони істинні або хибні. Деякі з них індексуються моментом часу, інші співвідносяться з часовим інтервалом. Звідси поділ висловлювань про зміни на висловлювання про стани та висловлювання про процеси.

Варіантом логіки зміни є логіка спрямованості. Окрім термінів «іс­нує» та «не існує» її мова містить терміни «виникає», «зникає», «вже є», «вже немає», «ще є», «ще немає». За допомогою цих термінів формулю­ються такі закони логіки спрямованості, як, наприклад:

1) існувати - це те саме, що розпочинати зникати, і те саме, що й припиняти виникати;

2) не існувати - це те саме, що розпочинати виникати, і те саме, що й припиняти зникати;

3) становлення - це припинення неіснування;

4) зникнення - це виникання неіснування.

Логіка спрямованості виходить із чотирьох онтологічних характе­ристик: існування, неіснування, виникнення і зникнення. Виникнення об’єкта у цій логіці уявляється як ситуація, коли його немає і він уже є, а зникнення - як ситуація, коли об’єкт ще є і його вже немає.

Стосовно будь-якого об’єкта правильно, що він існує або не існує, виникає або зникає. Той самий об’єкт не може одночасно існувати і не існувати, виникати й зникати. Перелік наведених онтологічних характе­ристик є вичерпним, а попарно подані характеристики є взаємно несумісні.

6.