Логічний аналіз дії

Аналіз дії у семантиці логіки дії здійснюється за допомогою понять «дія», «фізична подія», «недія», «утримання від дії», «поведінка», «вчи­нок», «суб’єкт дії», «об’єкт дії», «умови дії».

Дія - цс:

1) зміна, яка спричиняється суб ’єктом дії;

2) втручання суб 'єкта дії у природний перебіг чи хід подій;

3) заподіювання суб’єктом дії певного стану справ.

Термін «дія» іноді використовується у значенні «операція». У цьому випадку дія - це елемент множини конкретних операцій, що склада­ють процес діяльності.

Дія людини проявляється в єдності внутрішнього та зовнішнього аспектів. До внутрішніх проявів дії належать мета, інтенція, наміри, мо­тиви; до зовнішніх - фізичне здійснення дій (фізичні рухи, м 'язова ак­тивність тощо). Вони розрізняються як власне дія та фізична подія. Так, траєкторія руху руки мас значення тільки як вихідний пункт інтер­претації цієї фактичної події як наслідку дії- практичного міркування.

При логічному аналізі дії значна увага приділяється дослідженню саме внутрішнього аспекту дії. Дія починається не з фізичних рухів, а з моменту прийняття рішення, з моменту формування наміру. Як тільки людина сформувала намір діяти певним чином, вона стає здатною до цієї дії.

Відмінність між внутрішніми та зовнішніми аспектами дії ви­користовують для розрізнення дії та діяльності як активної взаємодії людини з навколишнім природним і соціальним середовищем.

Розрізняють також дію як процес та як результат. Процес дії (або діяння) виражається словами «робити», «робиться», а результат — словами «зроблено» чи «зробив».

У логіці дії важливим є опис схем дії, а не власне дій. Дія - це деякий реальний факт чи опис, який може бути або істинним, або хибним. Схема ж дії не є ані істинною, ані хибною. Вона може бути успішною чи неуспішною.

Приклади схем дії:

1) якщо я бажаю P і якщо не буде Q, то не буде й Р. Отже, мені треба зробити Q;

2) А має намір здійснити P.

Протилежністю дії є недія або бездіяльність. Вона наявна тоді, коли суб’єкт дії не втручається у природний перебіг чи хід подій, не спричиняє ніяких змін в існуючому стані справ.

Нсдію слід відрізняти від утримання від дії. Це ситуація, коли суб’єкт дії здатний до відповідної дії і знає, що може її виконати, але віддає перевагу тому, щоб її не виконувати. Утримання від дії є од­ночасно недією чи бездіяльністю та способом дії або поведінки.

Поведінка - це сукупність дій і вчинків людини. А вчинок - це:

1) дія, що розглядається з точки зору єдності мотиву і наслідків, наміру і справ, мети і засобів;

2) дія, яка трансформована через моральну або правову свідомість, підпорядкована моральній чи правовій нормі.

Дії, що здійснюються суб’єктами дій, можна класифікувати так:

1) за ступенем усвідомлення мети дії поділяються на імпульсивні та вольові',

2) за об’єктом, на який спрямована активність суб’єктів, дії поділяються на фізичні та інтелектуальні;

3) за видами людської діяльності дії поділяються на виробничі, адміністративні, політичні тощо;

4) за моральною оцінкою дії поділяються на моральні та аморальні;

5) за правовою оцінкою дії поділяються на законні та незаконні, правові та неправові, заоборонені законом та незаборонені законом;

6) за логічною оцінкою дії поділяються на послідовні та непослі­довні, раціональні та нераціональні, доцільні та недоцільні;

7) за отриманням або неотриманням певного наслідку дії поділя­ються на каузальні та некаузальні;

8) за наявністю мотивів дії поділяються на мотивовані та немо­тивовані;

9) за радикальністю здійснення дії поділяються на радикальні та нерадикальні.

3.