Логічна характеристика деонтичних висловлювань

Із будь-яким нормативним або деонтичним висловлюванням можна співставити паралельне йому описове або дескриптивне висловлювання, яке виражає зміст бажання чи команди. У зв’язку із цим за кожним нормативним (або деонтичним) висловлюванням треба вбачати два фактори:

1) наказовий (або імперативний) та

2) описовий (або дескриптивний).

Імперативний фактор демонструє, що деяка подія чи річ бажається або наказується, а дескриптивний характеризує бажану або наказувану дію чи річ. Саме дескриптивний фактор може бути виокремлений з імператива та представлений асерторичним вислов­люванням. Це дає змогу оцінити його як істинне, коли команда ви­конується, і хибним, коли цього немає. Іншими словами, необхідно враховувати різницю між нормою та її описом. Якщо норма нічого не описує, оскільки вона містить лише регулятиви людської поведінки й тому не може бути носієм оцінок «істина», «хиба», тоді опис норми оцінюється саме як істинний або хибний. Наприклад, візьмемо деонтичне висловлювання, яке випливає із «Правил гри в шахи»: «Ферзь повинен ходити таким-то чином». У цьому висловлюванні нічого не стверджується про дійсність, а лише вказується, як себе повинна по­водити конкретна шахова фігура на шаховому полі. Але, якщо підійти до цього висловлювання з іншого боку й побачити в цьому твердження, що певна шахова фігура повинна діяти належним чином відповідно до існуючих правил, тоді ця ситуація може бути оцінена в термінах «істина» або «хиба». І тут йдеться не про норму, а про її опис. Фактично це висловлювання треба читати так: «Істинно, що за правилами гри в шахи, ферзь повиний ходити таким-то чином».

В залежності від характеру норм деонтичні висловлювання мають наступні різновиди:

1) висловлювання про наявність або відсутність якого-небудь права. Вони формулюються за допомогою нормативних слів «дозво­лено», «заборонено», «правомірно» тощо. Наприклад, «Дозволено ку­пувати квартири», «Заборонено читати чужі листи»',

2) висловлювання про наявність або відсутність якого-небудь обов’язку. Вони формулюються за допомогою нормативних слів «обо­в’язково», «необхідно», «повинен» та інших. Наприклад, «Обов’язково дотримуватися законодавства», «Необхідно бути чесним».

3.