Контрольні вправи

1. Вкажіть, до яких категорій відносяться частини виразів:

а) «Будь-яка планета — космічний об’єкт»;

б) «Якщо деякі операції є угодами, а всі угоди суть громадян­ські правовідносини, то деякі громадянські правовідносини є операціями»;

в).

г). «Рішення вченої ради буде позитивним або негативним, але справедливим».

2. Дайте характеристику (вкажіть число місць, область ви­значення, область істинності) предикаторів, які зустрічаються в наведених висловлюваннях завдання 1.

3. Наведіть приклади застосування предикаторів «читає», «трикутник», «електропровідний», «успішність», «сузір’я», «рівність» у ролі пропозиційної та понятійної функції.

4. У ролі яких функцій можуть застосовуватися слова: «професія», «вивчає», «національність». Наведіть конкретні приклади.

5. Вкажіть предикати, які б відповідали предикаторам: «рове­сник», «форма мислення», «розчинність».

6. Утворіть з цими предикатами відповідні висловлювання.

7. Які підстановки замість змінної х можна зробити, щоб на­ведені пропозиційні функції стали істинними висловлюваннями:

«х + 3 = 8»; «х — столиця Італії»; «х — представник гені­альних фізиків»; «х — складне речення»; «х — формально- логічний закон».

8. Які підстановки замість змінних х та у можна зробити, щоб наступні пропозиційні функції стали істинними висловлю­ваннями: «х — у = 9»; «х причина у»; «х прибуває раніше ніж у»; «хнауковий) реалізується й існує в трьох ос­новних формах: понятті, судженні та умовиводі.

У практиці міркування ці форми взаємозв’язані між собою, тому виділяти серед них простіші і складніші не­має сенсу. У підручниках з логіки, як правило, аналіз форм мислення починають із поняття і переходять від­повідно до судження і умовиводу. Це зумовлено, з однієї сторони, методичними міркуваннями, а з іншої — тією роллю, яку відіграють поняття і судження в структурі умовиводу.

Але можливий і інший підхід, який полягає в тому, щоб почати аналіз із судження, перейти до умовиводу і за­кінчити поняттям. Цей підхід передбачає брати за вихідне типологію формально-логічних теорій і в цій типології ви­ділити мову логіки висловлювань як простішу за мову ло­гіки предикатів. У такій послідовності розглядають форми мислення В. Зегет, А. Івлєв, В. Бочаров, В. Маркін та ін. у своїх підручниках з логіки.

І все ж таки починати розгляд форм мислення з понят­тя має певний сенс. По-перше, з точки зору методики (і це, мабуть, головне), оскільки ми розбиваємо процес мір­кування на досить виразні складові частини. А, по-друге, з точки зору генезису форм мислення, теоретичного осмис­лення їх становлення. Тобто, стає можливим показати, за допомогою яких засобів логіки вилучають форми мислення з природної мови, у якій вони знаходять своє втілення і в якій вони функціонують.

1.