ДОДАТОК (словник термінів)

А

Абстрагування - відволікання від ряду неістотних властивостей і зв'язків досліджуваного предмета і виділення найістотніших і найхарактерніших його ознак, зв'язків і відношень з метою проникнення в суть цього предмета.

а) Абстракція - поняття, отримане внаслідок процесу відволікання (див. Абстрагування).

Аналіз - вичленення окремих властивостей предметів і дослідження їх як певних елементів цілого.

Аналогія - імовірний умовивід, в якому з того, що два предмети мають кілька однакових ознак, робиться висновок, що вони мають й інші спільні ознаки.

Аналогія предметів - аналогія, в якій об'єктом уподібнення виступають два одиничні предмети, а перенесеною ознакою - властивості цих предметів.

Аналогія відношення - аналогія, в якій об'єктом уподібнення виступають відношення між двома парами предметів, а перенесеною ознакою - властивості цих відношень.

Антитеза - судження, яке своїм змістом суперечить тезі, що спростовується.

Антоніми - вираження протилежних понять у мові.

В

Відображення - загальна властивість матерії, яка виражається у здатності матеріальних тіл шляхом власних змін відтворювати особливості взаємодіючих з ними тіл.

а) Відчуття - відображення у свідомості окремих сторін, властивостей предмета.

Властивість - те, що притаманне предметам, що відрізняє їх від інших предметів або що робить їх схожими на інші предмети.

Вказівка - прийом ознайомлення з предметом шляхом віднесення до виду або шляхом перелічення всіх його видів.

Визначеність мислення - якість правильного мислення, яка свідчить про те, що у міркуванні всі думки при повторенні вживаються в одному і тому самому сенсі.

Визначення - логічна операція, за допомогою якої розкривається зміст поняття.

Визначення класичне - визначення, що містить вказівку на клас предметів, серед яких слід виділити визначуваний предмет, і на ознаку, завдяки якій він виділяється з цього класу.

б) Визначення генетичне - визначення, при якому ознаки змісту поняття розглядаються як зумовлені самим способом виникнення предмета.

в) Визначення реальне - визначення, яке розкриває суттєві ознаки самого предмета.

г) Визначення номінальне - визначення, шляхом якого замість опису будь-якого предмета вводять новий термін, пояснюється значення терміна, його походження тощо.

д) Визначення явне - визначення, яке містить пряму вказівку на притаманні предмету суттєві ознаки.

е) Визначення неявне - визначення, в якому зміст того чи іншого поняття виводиться з відношень цього поняття до інших понять у деякому контексті.

Відокремлене поняття - дія, в процесі якої відбувається перехід від поняття з більшим обсягом до поняття з меншим обсягом.

Висновок - судження, яке виводиться із засновків.

Д

Думка - результат, продукт процесу мислення, який відображає загальне в масі окремих речей, фіксує істотне, закономірне в багатоманітності явищ навколишнього світу.

Думка істинна - думка, яка правильно, не спотворено відображає у нашій свідомості дійсність.

Думка хибна - думка, яка спотворює дійсність, не відповідає об'єктивній реальності.

Дедукція - достовірний умовивід, в якому міркування переходить від більш загальних положень до менш загальних.

1. Дедукція проста - дедукція, яка складається з двох засновків.

Дедукція проста категорична - дедукція проста, засновками і висновком якої є категоричні судження.

Дедукція проста роздільна - дедукція проста, засновками і висновком якої є роздільні судження.

Дедукція проста умовна - дедукція проста, засновками і висновком якої є умовні судження.

Дедукція проста умовно-категорична - дедукція проста, в якій один із засновків є умовним судженням, а другий - категоричним судженням.

Дедукція проста умовно-роздільна - дедукція

проста, в якій один засновок - умовне, а другий - роздільне судження.

Дедукція проста роздільно-категорична -

дедукція проста, в якій один із засновків - роздільне судження, а другий - категоричне судження.

Дедукція проста роздільно-умовна - дедукція проста, в якій один засновок - роздільне, а другий - умовне судження.

2. Дедукція складна - дедукція, яка

складається з більш ніж двох засновків.

Доведення - дія з обґрунтування судження за допомогою інших суджень.

Доведення пряме - доведення, в якому теза безпосередньо випливає з підстав.

Доведення непряме - доведення, в якому безпосередньо доводиться не теза, а її заперечення - антитеза.

Демонстрація доведення - форма побудови доведення.

Демонстрація спростування - форма побудови спростування.

З

Знання - результат пізнання навколишнього світу.

Знання безпосереднє - знання про ті ознаки предметів, які доступні органам чуттів.

Знання опосередковане - знання, за допомогою якого відбувається розкриття суті предметів і явищ та їх закономірностей.

Закон логічний - положення, яке відображає внутрішній необхідний суттєвий зв'язок між

елементами думки або окремими думками.

Закон підстави - закон, згідно з яким будь- яке положення для того, щоб вважатися цілком достовірним, повинно бути обґрунтованим.

Закон несуперечності - закон, згідно з яким два положення, з яких одне стверджує те, що друге заперечує, в один і той самий час в одному і тому самому відношенні не можуть бути одночасно істинними.

Закон виключення - закон, згідно з яким з двох суперечних положень одне неодмінно буде істинним, друге - хибним, а третього бути не може.

1. г) Закон тотожності - закон, згідно з яким кожна думка повинна бути визначеною (тобто чіткою за змістом і обсягом) і не підмінюватися в процесі міркування іншою думкою.

Закон відношення - закон, згідно з яким із збагаченням змісту поняття обсяг останнього звужується, а збіднення змісту поняття веде до розширення обсягу цього поняття.

Зміст поняття - сукупність істотних ознак, спільних для всіх предметів даного класу, що входять у дане поняття.

Зв'язка судження - відображення відношення між предметом думки і його властивостями.

Засновки - судження, з яких виводять висновок.

І

Індукція - імовірний умовивід, у результаті якого на підставі знань про окремі об'єкти певного класу одержують загальний висновок, що стосується всіх об'єктів цього класу.

Індукція повна - індукція, в якій загальний висновок роблять на основі розгляду всіх можливих окремих випадків.

Індукція неповна - індукція, в якій загальний висновок про належність певної ознаки цілому класу предметів виводять із засновків, в яких ідеться лише про частину предметів цього класу.

Індукція популярна - неповна індукція, в якій загальний висновок про ознаки певної множини предметів здобувають на основі знання випадкових ознак або зовнішньої зумовленості цих ознак.

Індукція наукова - неповна індукція, в якій загальний висновок про ознаки певної множини предметів здобувають на основі знання необхідних ознак або внутрішньої зумовленості цих ознак.

Логіка - наука про форми і закони мислення.

Логіка реальна - логіка, яка вивчає форми і закони розвиваючого мислення.

Логіка формальна - логіка, що вивчає думки з боку їхньої структури.

а) Логіка природна - традиційний етап у розвитку формальної логіки.

б) Логіка штучна - сучасний етап у розвитку формальної логіки.

Матерія

відображається

об'єктивна

нашими

а реальність,

відчуттями,

яка

снуючи

незалежно від них.

Мислення - активний, цілеспрямований процес опосередкованого і узагальненого відображення дійсності, результати якого матеріалізуються в

мові

перевіряються

суспільно-виробничою

практикою людини.

Мислення правильне - мислення, яке характери­зується визначеністю і чіткістю, несуперечністю і послідовністю, обґрунтованістю і доказовістю.

Мислення неправильне - мислення, якому властиві невизначеність і нечіткість, суперечність і непослідовність, необґрунтованість і бездоказовість.

Мова - необхідна умова формування думок, засіб їх вираження.

Мова природна - звукова мова, що являє собою систему знаків, слів і є членороздільною.

Мова штучна - спеціальна мова, яка створена для тієї чи іншої науки.

Н

Несуперечність мислення - якість правильного мислення, яка свідчить про те, що в міркуванні відсутні логічно протилежні або суперечливі думки про один і той самий предмет, який береться в один і той самий час в одному і тому самому відношенні.

О

Обсяг поняття - певна сукупність, множина, клас предметів, кожний з яких має ознаки,

відображені у змісті поняття.

Ознака - думка про властивості і відношення предметів.

Основа поділу - ознака, за якою здійснюють поділ.

Ознака видова - ознака, яка відрізняє предмети одного виду від предметів інших видів, що входять до одного і того самого роду.

Ознака ствердна - ознака, яка вказує на те, що є у предметі.

Ознака заперечна - ознака, яка вказує на те, чого немає у предметі.

Ознака істотна - ознака, яка необхідно належить предмету, виражає його внутрішню природу, його сутність.

Ознака неістотна - ознака, яка може належати, а може і не належати предмету і яка не виражає його сутності.

Опис - прийом ознайомлення з предметом шляхом перелічення його зовнішніх, несуттєвих рис з метою нестрогого відрізнення його від подібних до нього предметів.

Обґрунтованість мислення - якість правильного мислення, яка свідчить про те, що у міркуванні всі думки спираються на інші думки, істинність яких доведена.

Омоніми - слова, які мають однакове звучання, але різні за змістом.

Обернення - безпосередній умовивід, у висновку якого як підмет береться присудок засновку, а як присудок - підмет засновку.

П

Пізнання - суспільно-історичний процес людської діяльності, спрямований на відображення об'єктивної дійсності у свідомості людини.

Пізнання чуттєве - нижче пізнання людиною матеріального світу, яке полягає у живому спогляданні предметів і явищ дійсності.

Пізнання логічне - вище пізнання людиною мате­ріального світу, яке виникає на підставі даних, отриманих від чуттєвого пізнання.

Предмет - кожна матеріальна річ, об'єкт пізнання.

а) Предмет думки - все, що може бути об'єктом пізнання.

Порівняння 1 - встановлення тотожності і відмінності ознак предметів і явищ дійсності.

Послідовність - якість правильного мислення, яка свідчить про те, що в міркуванні всі думки органічно пов'язані одна з одною і випливають одна з одної.

Прийом логічний - спосіб діяльності мислення, який дає можливість здобувати нове, більш глибоке і всебічне знання на підставі відповідної обробки наявних думок.

Планування - розташування думок у певній послідовності з метою ясності і систематичності викладу.

Помилка фактична - помилка, пов'язана зі створенням у нашій думці відношень між предметами і явищами дійсності.

Помилка логічна - помилка, пов'язана з неправильністю думки, тобто зі спотворенням зв'язків між самими думками.

Поняття - форма мислення, в якій відображається суть предметів і явищ реального світу в їх істотних, необхідних ознаках і відношеннях.

Поняття загальне - поняття, в обсязі якого мисляться два або більше предметів.

а) Поняття загальне реєструюче - поняття, до обсягу якого входить чітко визначена кількість предметів, що підлягають обліку.

б) Поняття загальне нереєструюче - поняття, яке охоплює необмежену кількість предметів, які неможливо перерахувати.

Поняття одиничне - поняття, обсяг якого включає один предмет.

Поняття збірне - поняття, яке відображає ознаки певної сукупності однорідних предметів, що

мислиться як одне ціле.

Поняття роздільне - поняття, в обсязі якого кожний окремий предмет мислиться як елемент класу.

Поняття конкретне - поняття, яке відображає предмет у сукупності його ознак.

Поняття абстрактне - поняття, яке відображає будь-яку ознаку предмета, що відділяється подумки від предмета і сама виступає як предмет мислення.

Поняття позитивне - поняття, зміст якого

відображає наявність певних ознак у предмета.

Поняття негативне - поняття, зміст якого

відображає відсутність певних ознак предмета.

Поняття родове - поняття, яке виражає істотні ознаки класу предметів, що є підпорядковуючим для будь-яких видів.

Поняття видове - поняття, яке виражає істотні ознаки класу предметів, що є підпорядкованим для будь-якого роду.

Поняття співвідносне - поняття, що відображає такі предмети, існування одного з яких немислиме без існування іншого.

Поняття безвідносне - поняття, що відображає предмети, з існуванням яких ми не пов'язуємо необхідного існування будь-яких інших предметів.

Поняття універсальне - поняття, в якому мисляться всі елементи сфери, що розглядається.

Поняття порожнє - поняття, яке не відображає ніяких об'єктів.

Поняття ствердне - поняття, яке відображає наявність у предметі тієї чи іншої якості.

Поняття заперечне - поняття, в якому відображається відсутність у предметі тієї чи іншої якості.

Поняття непорівняльні - поняття, які не мають найближчого спільного родового поняття, оскільки вони відображають предмети різних, віддалених предметних галузей.

Поняття порівняльні - поняття, у змісті яких є спільні ознаки.

Порівняння 2 - прийом ознайомлення з предметом, який стосується тих випадків, коли цікаве нам поняття можна зіставити з іншими поняттями, схожими на нього, і внаслідок такого зіставлення краще з'ясувати це поняття.

1. Поняття сумісні - порівняльні поняття, які у своєму змісті мають ознаки, що не виключають повного або часткового збігу обсягів цих понять.

Поняття рівнозначні - сумісні поняття, які мають однаковий обсяг, але відрізняються одне від одного змістом.

Поняття перехресні - сумісні поняття, які мають частину спільного обсягу, але різний зміст.

Поняття підпорядковані - сумісні поняття, обсяг одного з яких повністю входить в обсяг другого, а обсяг другого тільки частково входить в обсяг першого.

а) Поняття підпорядковане - поняття, обсяг якого повністю входить в обсяг іншого поняття, але не вичерпує його.

б) Поняття підпорядковуюче - поняття, обсяг якого входить в обсяг підпорядкованого поняття тільки частково.

2. Поняття несумісні - порівняльні поняття, обсяги яких не збігаються.

Поняття_____ співпідпорядковані -______________ несумісні

поняття, обсяги яких однаковою мірою підлеглі більш загальному родовому поняттю.

Поняття суперечні - несумісні поняття, в яких зміст одного заперечує зміст іншого, не

утверджуючи будь-яких інших ознак.

Поняття протилежні - несумісні поняття, в яких зміст одного не тільки виключає ознаки іншого, але й заміщує іншими, несумісними ознаками.

Поняття визначуване - поняття, істотні ознаки якого відшукуються.

Поняття визначаюче - поняття чи група понять, за допомогою яких вводиться визначуване поняття.

Поділ поняття - логічна операція, за допомогою

якої розкривається обсяг поняття.

а) Поняття ділене - поняття, обсяг якого ділять.

Поділ класичний - поділ, підставою якого є ознака, при зміні якої утворюються видові поняття, що входять в обсяг діленого (родового) поняття.

Поділ дихотомічний - поділ, при якому поняття ділять на два суперечні поняття.

Поділ класифікаційний - поділ, при якому класи поділяють на підкласи, останні - на ще дрібніші

частини і т. д.

Предикат судження - поняття про властивості предмета.

Перетворення - безпосередній умовивід,

засновок якого змінює якість: ствердний засновок стає заперечним, а заперечний - ствердним.

Протиставлення - безпосередній умовивід, засновок якого спочатку перетворюється, а потім обертається.

Підстави_____ доведення -_______________ судження, які

використовуються для доведення тези.

Підстави спростування - судження, які викорис­товуються для спростування тези.

Р

Речення - матеріальна форма судження.

Речення розповідне - граматична форма виразу суджень.

Рід найближчий - безпосередньо більш широкий клас предметів, в який як вид входять предмети, що розглядаються.

Розподіленість терміна - відношення між обсягами суб'єкта і предиката.

Розрізнення - з'ясування смислу одного і того самого слова, яке означає різні поняття.

Розчленування - розклад подумки цілого на суму його складових частин.

Свідомість - властивість високоорганізованої матерії - людського мозку - відображати

навколишній світ у формі ідеальних образів.

Сприйняття - відображення у свідомості предметів загалом, без виділення їх окремих властивостей і сторін.

Синтез - поєднання тих частин цілого, які вичленені й вивчені в процесі аналізу,

встановлення взаємодії і взаємозв'язку їх та дослідження предмета як єдиного цілого.

Слово - звукова матеріальна оболонка, в якій мова реєструє і закріплює результати роботи мислення; мовна форма вираження поняття.

Словосполучення - мовна форма вираження поняття.

Синоніми - слова, які мають різне звучання, але збігаються або наближаються одне до одного за своїм значенням; вираження рівнозначних понять у мові.

Судження - форма мислення, в якій щось ствер­джується або заперечується про предмет думки.

Суб'єкт судження - поняття про предмет думки.

Судження загальне - судження, в якому за кожним предметом певного класу стверджується або заперечується якась ознака.

Судження часткове - судження, в якому ознака співвідноситься з деякими предметами певного класу.

Судження одиничне - судження, в якому ознака або ознаки співвідносяться з окремим предметом.

Судження ствердне - судження, в якому фіксується наявність ознаки у даного предмета.

Судження заперечне - судження, в якому фіксується відсутність ознаки у певного предмета.

Судження загальноствердне - судження, в якому ознака стверджується за частиною класу предметів.

Судження загальнозаперечне - судження, в якому

ознака заперечується за класом предметів.

Судження частково ствердне - судження, в якому

ознака стверджується за частиною класу предметів.

Судження частково заперечне - судження, в якому ознака заперечується за частиною класу предметів.

Судження підпорядковані - два судження, які мають однакову якість, але різну кількість.

Судження суперечні - два судження різної кількості, які взаємно виключають одне одного.

Судження протилежні - два загальні судження, які взаємно виключають одне одного.

Судження підпротилежні - два часткові

судження, які взаємно виключають одне одного.

Судження істинне - судження, зміст якого відповідає дійсному стану речей.

Судження хибне - судження, зміст якого спотворює дійсний стан речей.

1. Судження просте - судження, яке виражає зв'язок двох понять.

Сполучник логічний - логічний термін, основна функція якого полягає в тому, що за його допомогою з простих суджень утворюються складні. Виділяють такі сполучники логічні: кон'юнкція, диз'юнкція (строга та нестрога), імплікація, еквіваленція.

2. Судження складне - судження, яке складається з двох або більше простих суджень, з'єднаних між собою логічними сполучниками або поняттями (зв'язками).

а) Судження рівнозначне - складне судження, побудоване за допомогою сполучних слів «тоді і тільки тоді, коли».

б) Судження роздільне - складне судження, побудоване за допомогою сполучника «або».

в) Судження умовне - складне судження, побудоване за допомогою сполучника «якщо..., то».

Судження категоричне - судження, в якому вира­жається знання про належність або неналежність ознаки предмету незалежно від будь-яких умов або судження, побудоване за допомогою сполучника «і».

1. Судження категоричне просте - просте судження, в якому виражається знання про належність або неналежність ознаки предмету незалежно від будь-яких умов.

а) Судження існування - категоричне судження, в якому виражається знання про належність або неналежність ознаки предмету незалежно від будь- яких умов.

б) Судження відношення - категоричне судження, в якому відображається факт певної спільності між двома і більше предметами.

в) Судження властивості - категоричне судження, в якому стверджується (або заперечується) наявність певної ознаки у предмета.

2. Судження категоричне складне - складне судження, побудоване за допомогою сполучника «і».

Судження модальне - судження, в якому ствер­джується можливість, дійсність або необхідність будь-чого.

1. Судження модальне просте - просте судження, в якому стверджується можливість, дійсність або необхідність будь-чого.

а) Судження дійсності - модальне судження, яке розкриває факт наявності або відсутності даного явища.

б) Судження можливості - модальне судження, в якому відображається імовірність певного явища.

в) Судження необхідності - модальне судження, яке виражає думку про закономірне явище, процес, відношення.

2. Судження модальне складне - складне судження, побудоване за допомогою таких зв'язуючих понять, як «можливо», «дійсно» і т. п.

доведення

Спростування

неспроможності будь-якої тези.

а) Спростування пряме -

хибності

спростування

або

яке

доводить істинність антитези.

а) Спростування непряме -

хибність наслідків

спростування

яке

встановлює

що випливають з

тези.

Т

Термін - слово, що виражає спеціальне поняття, необхідний компонент судження чи умовиводу.

Термін судження - суб'єкт або предмет судження.

а) Термін судження розподілений - термін, обсяг якого повністю включається в обсяг другого або повністю виключається з нього.

б) Термін судження нерозподілений - термін, обсяг якого тільки частково включається в обсяг іншого терміна або частково виключається з нього.

Термін більший - термін, який виступає предикатом висновку в простому категоричному умовиводі.

Термін менший - термін, який виступає суб'єктом висновку в простому категоричному умовиводі.

Термін_____ середній - термін простого категоричного умовиводу, який знаходиться в обох засновках і не входить до висновку.

Традукція - достовірний умовивід, кількісні характеристики засновків і однакові.

в якому

висновку

Теза - судження, яке треба довести або спростувати.

Теза доведення - судження, яке треба довести.

Теза спростування - судження, яке треба спростувати.

У

Уявлення - чуттєво-наочний образ предметів або явищ дійсності, що зберігається і відтворюється у свідомості людини поза безпосереднім впливом їх на органи чуття.

Узагальнення - поширення загальних істотних ознаку класу предметів, виділених у процесі абстракції, на кожний предмет цього класу.

а) Узагальнення поняття - дія, в процесі якої відбувається перехід від поняття з меншим обсягом до поняття з більшим обсягом.

Умовивід - форма мислення, в якій з одного або кількох суджень виводять нове судження, яке містить у собі нові знання.

Умовивід безпосередній - умовивід, в якому висновок робиться на підставі одного засновку.

Умовивід опосередкований - умовивід, в якому

висновок робиться на підставі двох і більше засновків.

Умовивід простий - умовивід, який складається з двох засновків.

Умовивід складний - умовивід, який складається з декількох простих умовиводів.

Умовивід достовірний - умовивід, в якому з

істинних

засновків

при

наявності

відношення

Ярослав Мельник. Помилки у системі традиційної логіки... логічного слідування між засновками і висновком завжди виходить істинний висновок.

Умовивід імовірний - умовивід, який дає недостовірне знання.

Умовивід повний - умовивід, в якому виражені явно всі його складові частини.

Умовивід неповний - умовивід, в якому не виражена явно яка-небудь його складова частина.

Умовивід правильний - умовивід, в якому є послідовність зв'язку між судженнями.

Умовивід неправильний - умовивід, в якому немає послідовності зв'язку між судженнями.

Ф

Форма думки - будова, спосіб поєднання складових частин думки.

Х

Характеристика - прийом ознайомлення з предметом шляхом перелічення його внутрішніх, суттєвих властивостей.

Ч

Члени поділу - поняття, що утворюються внаслідок поділу.