ВСТУП
Важко знайти таку сферу життя первісних людей, на яку б не впливали релігійні або магічні чинники. З'ясувати їх сутність на основі археологічних джерел є справою складною.
Первісна культура, мистецтво становлять собою безмежне поле для досліджень.
В різні часи цим питанням присвячували увагу Борис Рибаков, Людмила Яковлєва, Аріель Голан, Ярослав Єлінек, Ігор Свєшніков, Тарас Ткачук, Михайло Відейко, Михайло Кучинко, Віталій Конопля та ін. Під час написання, зокрема, праці «Pradzieje ziem Рolskich», (1979, т. 2) теми духовної культури розлого висвітлювали Анна Кульчицька-Лецеєвич, Тадеуш Віслянський. Досить повно проблеми духовної культури описані авторами колективної монографії «Давня історія України» (1997, т. 1. Первісне суспільство) Володимиром Станком, Софією Березанською, Михайлом Гладких, Віталієм Отрощенком, Владиславом Гладиліним.Наше пізнання світогляду, вірувань, ідеології, знань первісних мешканців краю є досить утруднене. Можемо лише здогадуватись про всі ці складові, вивчаючи їх за окремими знахідками, похованнями, малюнками, орнаментацією виробів.
У поняття «первісна духовна культура» як складові входять тогочасні знання про навколишній світ, різні форми мистецтва, вірування та пов'язана з ними культова і магічна обрядовість. Прихований в них зміст стає нам відомим лише з окремих археологічних джерел, які віддзеркалюють все це в мінімальній мірі [Kulczycka-Leciejewiczowa, 1979, s. 89].
Світогляд наших далеких предків уявляється досить екзотичним; його міфопоетичність, казковість ставали наслідком і значних знань про реальну природу, і здогадів тодішньої людності. Обов'язковим його елементом був потяг до краси, декоративності, досконалості форм. У цьому переконуємося на прикладі палеолітичних поховань стоянки Сунгір в сучасній Росії, виробів з музичного комплексу Мізин на Десні (Чернігівська обл.) тощо.
Диниміка еволюції уявлень, знань, вірувань давніх людей була тісно пов'язана з етномігра- ційними процесами, великою рухливістю окремих груп населення, постійним обміном культурними надбаннями, виробленням нових форм та змісту. Отже, проблеми реконструкції первісних суспільств є складними.На палеолітичній пам'ятці Анетівка 2 знайдено три розфарбованих черепи бізонів, розміщених півколом. Можливо, місце пов'язане з культом цієї тварини. Образ жінки (жінки-птаха) як одна з основних тем у палеолітичному мистецтві, семантика їх зображень породжує багато варіантів відповідей. Ініціації, обрядва магія, анімізм, тотемізм були невід’ємними елементами світобачення. На основі вивчення виробів з ритмічними рисками, ямками, хрестиками, крапками дослідники вбачають розвиток рахунку, астрономічних знань. Унікальною пам’яткою мезоліту, неоліту, енеоліту, доби бронзи є Кам’яна Могила, де виявлено сотні знахідок з лінійно-геометричними орнаментами та зображеннями [Давня історія..., 1997, с. 50-51, 110-112, 148].
У період неоліту-енеоліту в різних етнічних групах фіксують схеметичні та реалістичні фігурки (як антропоморфні, так і зооморфні), інколи з зображеннями прикрас, деталей одягу, татуювання обличчя. Багатство декорування, його символіка стають прикметними рисами цього періоду.
Прояви духовного життя, мистецтва особливо збагачуються в енеоліті. З’являються монументальні скульптури, мальований посуд, характерне розмаїття його форм. Як і попередній період, кераміка є найвиразнішою етнографічною рисою етносів. Незвичайне буяння культури простежується в кукутень-трипільських племен. Моделі жител, храмів, вівтарі відтворюють тодішній побут та архітектуру. Як показав Б. Рибаков, космологія та міфологія землеробів, скотарів одержала чудове мистецьке втілення [Рыбаков, 1965].
Надзвичайно віддалені контакти та етнічні міграції фіксуються на теренах України за доби бронзи. Безперечно, встановлювалися контакти, відбувалося спілкування людей різного походження (культури ямна, катакомбна, зрубна, тшинецька, комарівська, Ноуа, сабатинівська та ін.). Варто підкреслити, що в Припонтійській зоні були своєрідні риси в обрядовості (зокрема, багаті поховання), мистецтві (характерна кераміка, знаряддя, як-от кам’яні парадні сокири, прикраси, дерев’яні чаші тощо). Могили жерців, військової еліти, що супроводжувалися особливими знаками влади, ремісничими наборами, предметами для гадання (астрагалами), курильницями та ін. є підтвердженням цього. Поховальні обряди їхніх північно-західних сусідів (культури шнурової кераміки, городоцько-здовбицька, стжижовська) мають скромніший, менш символічний вигляд. Це ж помітно і в архітектурі курганів, відсутності на них скульптур.
Отже, теми первісної духовної культури, мистецтва дають винятково багатий матеріал для роздумів та досліджень.