РОЗВИТОК РАННЬОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ПІВНІЧНО-ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
Швидкий розвиток неолітичних ранньоземлеробських суспільств на Балканах, в Подунав’ї спричинений досягненнями в рільництві, скотарстві. Він призвів до росту населення та міграцій у різних напрямках, зокрема на північ - у Малопольщу, північний схід - Подністров’я, Волинь.
Оскільки колонізація за цими векторами була відома з середини VI-го тис. до н. е., тобто з доби неоліту, коли тут з’явилися носії культури лінійно-стрічкової кераміки [Zakoscielna, 2006, s. 37], то “второваними шляхами” вона, ймовірно, продовжувалася й у першій половині V-го тис. до н. е., коли терени Волині освоювало населення маліцької культури [Kadrow, Zakoscielna, 2000, с. 207]. Балкани та Подунав’я в цей період - VII-V тис. до н. е. (нео- літ-енеоліт) - перебували, як вважають дослідники, під сильним впливом Близького Сходу - Анатолії, звідки до Південної Європи, ймовірно, разом із переселенцями, передалося вміння розводити худобу, вирощувати рослини, а також ткацтво, обробка міді, а згодом і бронзи тощо [Wielka historia swiata, 2005, s. 171]. Важливо звернути увагу на те, що й кераміка, і вироби з каменю, металу, кістки, рогу часто мають форми, запозичені з Анатолії, Подунав’я.У V тис. до н. е. на півдні Європи утворилося кілька культурних комплексів (культури Вінча, Гумельниця, Кукутень-Трипіл- ля, надтишанська, полгарська, лендельська та маліцька). Однією
з характерних їхніх рис був звичай розмальовувати кераміку [Pr- ahistoria.., 1979, s. 95].
Населення маліцької культури, виникнувши в басейні р. Ві- сли на Краківщині, Сандомирщині, біля Жешова, переміщувалося із земель південно-східної Польщі на Верхнє Подністров’я та Волинь, несучи нові елементи господарства, духовної культури [Zakoscielna, 2006, s. 37]. Відстань, яку довелося подолати прибульцям - вихідцям з Подунав’я, була порівняно невелика - приблизно 300 км. На нашу думку, одним з імовірних напрямків руху з Краківщини міг бути шлях до сучасного Пшемисла, звідти - на Верхнє Подністров’я, Західне Побужжя (Львівщину) і долинами річок на північ - в басейн Стиру та Горині (Рис.
1; Рис. 2).Під час дослідження багатошарової пам’ятки Голишів та інших пунктів одержано цікаву колекцію знарядь для обробітку землі, зокрема рогову мотику з отвором (Рис. 4), рала з рогів оленя (Рис. 5), а також вкладні до серпів волино-люблінської (?) культури, які за формою близькі до виробів наддунайського походження.
В. Конопля нарахував на Волині та у Верхньому Подністров’ї близько 20 пам’яток раннього енеоліту (група Костя- нець), а саме Костянець, Листвин, Острів, Ярославичі, Хорів та ін. [Археология Прикарпатья, 1990, с. 4]. Пізніше виявилося, що до маліцької культури належить Голишів біля Луцька, Торчин, Коршів I (роботи Г. Гуртового, В. Коноплі, С. Ревуцького [Конопля, Ревуцький, с. 61-73; Ревуцький, с. 190-191], Г. Охрімен- ка [Охріменко, 2007, с. 319-403]). Вивченню пам’яток раннього енеоліту (маліцької та волино-люблінської культур) у середній течії Горині багато уваги приділив М. Пелещишин [Пелещишин, 1997, с. 37-38; Пелещишин, 1998, с. 83] та археолог з м. Острог О. Позіховський [Позіховський, 2005, с. 206-215].
Міграційним хвилям передували, швидше всього, далекі виправи невеликих груп кременярів з Подунав’я на Волинь по кремінь. Згадуваний напрямок поширення населення міг бути одним із декількох, а міграції неодночасові, тобто міграційний рух був поступовим, тривалим, можливо, у декілька етапів. На цьому шляху міграції відомі такі поселення біля Пшемисла, як Корма- новіци, Федрополь, а ще ближче - Залісці в Жидачівському р-ні на Львівщині. У Залісцях виявлено маліцьку кераміку з “клютим” орнаментом - лінії утворені дрібними відтисками, що є реліктом пізньолінійної кераміки, зокрема лінійно-ямкової [Бандрівський, Крушельницька, 2002, с. 441-452]. На Волині уламки тонкостінного посуду з такою орнаментацією знайдено біля с. Гірка Полонка (1 фрагмент ) та в Голишеві - Замчисько (2 фрагменти) [Охріменко, 2007, рис. 28:2, 29:3, 8 а].
Можливо, був і інший шлях проникнень маліцького населення - через Люблінщину. Так, у Замойському воєводстві відома пам’ятка МК - Вербковіце над р.
Гучвою [Prahistoria., 1979, s. 100]. Проте над р. Лугою, яка є сполучною ланкою між Побужжям та басейнами Стиру й Чорногузки, матеріали МК досі майже невідомі (крім окремих фрагментів МК або пізнішої - во- лино-люблінської культури (ВЛК), зокрема, з с. Мишів (МК) із “клютим” орнаментом. Найбільше в цьому регіоні матеріалів ВЛК знайдено під час розкопок Ю. Захарука, М. Пелещишина,A. Броніцького, А. Закостєльної, Г. Охріменка в Зимному [Археология Прикарпаття..., 1990, с. 4-12, рис. 3; Bronicki, Zakoscielna, Ochrimenko, 1998, s. 12, 29].
У 1984 р. В. Панасюк біля м. Луцьк у заплаві р. Стир (урочище Красне) виявив порушене поселення волино-люблінської культури; обстеження та збір матеріалів у тому самому році зробив Г. Охріменко. Наступного року рятівні роботи проводив
B. Конопля, який опрацював знайдені матеріали. Докладну інформацію про пам’ятку Луцьк-Луг (Красне) подано А. Закос- тєльною [Zakoscielna, 1996, с. 184-186]. Недостатньо вивченою залишається лише кераміка, у тому числі орнаментована. Увесь комплекс цього своєрідного поселення є, ймовірно, волино-лю- блінським, хоча наявні пізньомаліцькі елементи, а деякі деталі декору подібні до баденських.
Зупинимося докладніше на пам’ятках неолітичного та енео- літичного часу, відкритих у надбережжях р. Чорногузки. Ця невелика річка з порівняно широкою долиною, родючими ґрунтами (мабуть, покритими в атлантичний та пізніші періоди лісами, що сприяло формуванню підзолу), островами та півостровами серед болотистих луків, з м’якими торф’янистими відкладами легких для обробітку шарів стала, напевне, ідеальним місцем для ранніх землеробів та скотарів. Безперечно, рибальство (підтвердженням є знайдені в Голишеві під час розкопок 2004-2006 рр. кістки
Галина Пашкевич, Григорій Охріменко РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.) щуки та інших риб, черепах), мисливство, збиральництво (лісове, прирічкове) значно доповнювали харчовий раціон людності дунайського походження. На сьогодні відкрито значну кількість поселень та слідів поселень (близько 20) культури лінійно-стрічкової кераміки на досліджуваній території: Новостав, Голишів I, Голишів II, Голишів III, Коршівець, Полонка, Гірка Полонка I, Гірка Полонка II, Вікторяни, Баїв (поховання та два поселення), Цеперів.
Тобто поселення утворюють суцільну лінію на обох берегах ріки. Неподалік від них розташовані й інші - в Луцьку (всього 5 пам’яток, зокрема на Красному, Гнідаві), Торчин, хутір Валентинів [Охріменко, 2001, с. 11, рис. 2].Прийшлі землеробські племена вдосконалювали знаряддя праці. Крім мотик, для обробітку ґрунту вони почали використовувати ручне рало. Підтвердженням цього є знахідки кам’яних виробів у формі шевської колодки (Schulajstenkeil), які, на думку А. Коковського, могли бути частинами ручних рал у носіїв КЛСК [Kokowski, 2005, s. 7] (Рис. 7). Для мешканців цих місць дуже важливим було й те, що в долині Чорногузки наявні власні поклади високоякісного кременю (Баїв, Цеперів). Варто підкреслити, що згадана річка протікає на межі Лісостепу й Полісся. У зоні Поліської низовини, як відомо, в той час проживали мисливці, рибалки - населення волинської неолітичної культури (ВНК) [Охріменко, 2001], з якими прибульці вступали в тісні стосунки. Як наслідок цього, на берегах Стиру (с. Новосілки, Мала Осни- ця), Прип’яті (с. Люб’язь), Піни (с. Глинно) на доволі ранньому неолітичному посуді знаходимо відбитки зернівок культурних рослин: пшениці, ячменю, гороху, вики ервілії.
Під час розкопок у Гіркій Полонці, Голишеві, Гнідаві одержано велику колекцію кераміки, кістяних знарядь КЛСК, а також кісток свійських і диких тварин. Сенсаційними були знахідки кісток свійського коня в житлі на поселенні Гірка Полонка (визначення канд. біолог. наук О. Журавльова). Розвиткові землеробства на Волині в період неоліту присвячено декілька спільних розвідок Г. Охріменка та палеоботаніка Г. Пашкевич [Охріменко, 2001, с. 89;101].
Пам’ятки маліцької культури відомі на території Малополь- щі та Волині: Лас Стоцкі, Краснистав, Клементовіце-Колонія, Вербковіце, Хорів, Гоща, Голишів-Замчисько, Коршів, Торчин та ін. (Рис. 1; Рис. 2).
Надзвичайно важливими є відомості про дуже яскраве етнокультурне явище, яким була волино-люблінська культура, виникнення якої (на основі маліцької культури) пов’язують з теренами Волині [Zakoscielna, Gurba, 1997, s.
98-117; Bronicki, Kadrow, Zakoscielna, 2003, s. 22-66; Zakoscielna, 2006, с. 38]. Пам’ятки ВЛК ще в довоєнні роки розпочали досліджувати Я. Фітцке (пам’ятка Амбуків та ін.), О. Цинкаловський [Cynkalowki, 1961, s. 30-32]. На сьогодні старожитності ВЛК, зокрема поселення, вивчені недостатньо; потребує дослідження проблема розвитку різних галузей господарства цього періоду. Однак, крім іншого, викликає подив і захоплення майстерно виготовлений посуд, що зберігає на собі релікти традиційного для Наддунав’я формотворення та декору.Населення ВЛК належить до умовно виділеного кола культур з мальованою керамікою. На Волині таких було лише дві - волино-люблінська та пізньотрипільська культури. Їх мистецький феномен оздоблення посуду заслуговує на особливу увагу. До пам’яток того часу О. Цинкаловський відносив такі:
1. Амбуків Володимир-Волинського р-ну Волинської обл. Тут знайдено скелетне поховання з посудом, ліпленим вручну, на темному тлі якого нанесено білою фарбою, напевне, геометричні фігури. На цьому самому місці були вироби з обсидіану [Cynkalowski, 1961, s. 30] (Дослідження проводив Я. Фітцке);
2. Інше скелетне поховання виявлено поблизу Баєва Луцького р-ну Волинської обл. Біля похованого був посуд, “інкрустований білою фарбою”. Тут також знайдено обсидіан, вироби з мідного дроту, кольє з мушель та зубів тварин [op. cit., s. 31]. Додамо від себе, що поховання з такими супровідними дарунками та прикрасами унікальне і належало, напевно, жінці.
3. Кераміку ВЛК виявив у довоєнні роки Я. Фітцке на берегах Чорногузки біля Городка (тобто в сусідньому до Баєва селі).
4. Три посудини, також, імовірно, з поховання, підібрано біля с. Сьомаки Луцького р-ну. Їхня поверхня мальована білою фарбою (ці вироби О. Цинкаловський відніс до моравського типу). Там само знайдено чотиригранну сокиру з “лупаку” та три крем’яні пластини.
В останні десятиліття відкрито такі поселення ВЛК, як Баїв III, Коршів I, Коршів II, Голишів, Полонка, Гірка Полонка, Кор- шівець.
Скупчення пам’яток у басейні невеликої річки Чорногузки є надзвичайним і потребує подальших досліджень. Крім того, поселення ВЛК та їх сліди відомі біля сіл Городок, Ідловиця Рівненського р-ну, Мізоч Острозького р-ну. В останньому виявлено банясту посудину червоного кольору, з заокругленим дном та двома “ґудзками” збоку. Дві посудини ВЛК походять із Острога - одна з циліндричною шийкою та випуклим тулубом. Неподалік від с. Суйми підібрано фрагмент кулястої посудини червоного кольору, оздобленої ямками біля шийки. Поряд знайдено вкладні до серпів, скребки на великих рівних пластинах. Подібні вироби виявлено поблизу сіл Устя Костопільського р-ну, Валентинів Луцького р-ну. Частина згаданих матеріалів зберігається в Археологічному музеї Кракова [op. cit., s. 31-32].
Цікавою й такою, що потребує подальшого уточнення, є пам’ятка, розташована над ставом біля с. Мишів Володимир-Во- линського р-ну. Тут викопано уламки посудини попелясто-брунатного кольору, виготовленої з відмуленої глини і прикрашеної рядами дрібноямкових відтисків. Подібні знахідки на теренах Волині рідкісні, проте важливі для вивчення перехідного етапу від неоліту до енеоліту (маліцька культура).
Поселення Голишів належить до багатошарових пам’яток. Основну масу матеріалів, виявлену тут, відносимо до пізнього Трипілля. Проте і більш ранніх, датованих енеолітом, артефактів чимало. Спочатку їх вважали старожитностями так званої лендельської культури. Пізніше було уточнено культурну належність - волино-люблінська, маліцька культури [Zakoscielna, Gurba, 1997, s. 202]. У зв’язку з накопиченням кераміки, яка є найбільш точним культуровизначальним і датуючим матеріалом, нещодавно вдалося встановити, що в ранньоенеолітичний період тут було два поселення: маліцьке та волино-люблінське. Технологічно їхні керамічні вироби мають помітну подібність завдяки спільній генетичній підоснові, проте формою, декором вони різняться (Рис. 8) [Охріменко, Кучинко, Скляренко, 2007. с. 319-403].
Підраховано, що сумарно за два польові сезони 20042005 рр. лише з культурного шару одержано до 400 фрагментів посуду обох культур. Розділити їх за культурною належністю важко; це робиться переважно за вінчиками та орнаментованими уламками. До складу колекції входить 120 бічних фрагментів, 20 ручок, валиків, псевдоручок, 30 уламків денець, 150 фрагментів вінчиків, 58 орнаментованих частин.
Опис маліцької та волино-люблінської кераміки з однієї пам’ятки подано О. Позіховським у статті “Поселення лендель- полгарської культурно-історичної спільноти біля села Вільбівне на Волині” (2005 р.). Автор зазначає, що для маліцької культури характерний посуд з якісним випалом, дрібнозернистою структурою глиняної маси та значною домішкою піску, зрідка шамоту. Колір сірий або коричневий. Серед столового посуду переважають миски чотирьох типів:
1) біконічні з гострим або заокругленим ребром;
2) біконічні з S-подібним профілем;
3) конічні;
4) з прямою верхньою частиною [Позіховський, 2005, с. 206215].
Загалом посуд і маліцької, і волино-люблінської культур відзначається довершеністю технології виконання та обробки поверхні, а також усталеністю форм і пропорцій. Це може бути ознакою того, що гончарство було справою професіоналів - гончарів або людей, довгий час пов’язаних з цим ремеслом. Помітна тяглість традицій протягом багатьох віків - окремі форми МК, ВЛК мають аналоги в КЛСК і навіть у неолітичних виробах Анатолії [Титов, 1980].
Література
1. Археология Прикарпатья Волыни и Закарпатья (энеолит, бронза и раннее железо). - К., 1990. - 188 с.
2. Бандрівський М., Крушельницька Л. Відкриття поселення класичної фази маліцької культури у Верхньому Подністров’ї // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. - Львів, 2002. - Т. CCXLIV. - C. 441-452.
3. Конопля В., Ревуцький С. Поселення маліцької культури Торчин-За- мчисько // Волино-Подільські археологічні студії. - Львів, 1998. - С. 1-73.
4. Охріменко Г. Культура лінійно-стрічкової кераміки на Волині. - Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2001. - 140 с.
5. Охріменко Г., Кучинко М., Скляренко Н., Собуцький М., Охріменко В. Вивчення багатошарової пам’ятки Голишів на Волині // Охріменко Г. та
Галина Пашкевич, Григорій Охріменко РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.) ін. Олександр Цинкаловський та праісторія Волині. - Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2007. - С. 319-403.
6. Пелещишин М. Поселення мідного віку біля сіл Костянець і Листвин у Західній Волині. - Львів, 1997.
7. Пелещишин М. Поселення і могильник в Голишеві і деякі проблеми періодизації лендельської культури на Західній Волині // Волино-Поділь- ські археологічні студії. - Львів, 1998.
8. Позіховський О. Поселення Лендель-Полгарської культурно-історичної спільноти біля с. Вільбівне на Волині // Археологічна спадщина Яна Фітцке. - Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2005. - С. 206-215.
9. Ревуцький С. Проблема класифікації та дослідження лендельської культури на території Західної Волині. Дослідження лендельської культури коло с. Коршів Волинської обл. // Матеріали ІХ наукової історико-кра- єзнавчої міжнародної конференції. - Луцьк, 1998. - С. 190-191.
10. Титов В. С. Культура Лендель // Археология Венгрии. Каменный век. - М., 1980. - С. 366-420.
11. Bronicki A., Kadrow S., Zakoscielna A. Radiokarbon dating of the neolitic settement in Zimne, Volhynia, in light of the chronology of the Lubl- in-Volhynia culture and the south-eastern group of the funnel beaker culture // Baltik-Pontik Studies. - 2003. - Vol. 12. - S. 22-66.
12. Bronicki A., Zakoscielna A., Ochrimenko G. Badania weryfikacyjno- sondazowe wyzynnej osady neolitycznej na stanowisku “Grodzisko” w Zimn- em rej. Wlodzimiez-Wolynski (Ukraina) // Archeologia Polski Srodkowo-wsc- hodniej.- Lublin-Chelm-Zamosc, 1998. - T. III. - S. 12-29.
13. Cynkalowski O. Materialy do pradziejow Wolynia i Polesia Wolynskiego. - Krakow, 1961. - 265 s.
14. Kadrow S., Zakoscielna А. An outline of the ewolution of Danubian cultures in Malopolska and Western Ukraine // Baltic-Pontic studies. The Western border area of the Tripolye culture. - Poznan, 2000. - Volume 9. - P. 213-227.
15. Kokowski A., Pokropek M. Bug - rzeka, ktora l⅛czy. - Chelm, 2005. - 173 s.
16. Prahistoria ziem Polskich. Neolit. - Wroclaw-Warszawa, 1979. - Т. ІІ. -452 s.
17. Zakoscielna A. Mlodsze kultury naddunajskie na terenie Malopolski i Zachodniej Ukrainy // Тези доповідей. - Вишнівець, 2006. - С. 37-41.
18. Zakoscielna А. Krzemieniarstwo kultury wolynsko-lubelskiej ceramiki malowanej // Lub. Mat. Arch. - Lublin: UMCS, 1996. - T. 10.
19. Zakoscielna А., Gurba J. Z problematyki kultury malickej na Wyzynie Lubelsko-Wolynskiej // Archeologia Polski Srodkowo-wschodniej. - 1997. -Т. 2. - S. 98-117.
20. Wielka historia swiata / Pod red J. Sliwy. - Krakow: Fogra, 2005. - T. 2. - 671 s.
Рис. 1 Пам’ятки маліцької та волино-люблінської культур на території Люблінсько-Волинської височини
(за А. Закостєльною, Я. Гурбою):
1 - Лас Стоцкі, 2 - Луцьк, 3 - Мишів, 4 - Стжижів, 5 - Сверецув Колонія, 6 - Вербковіце, 7 - Комарно, 8 - Новий Майдан,
9 -Краснистав, 10 - Костянець, 11 - Клементовіце Колонія, 12 -Ярославичі, 13 - Лище, 14 - Острів, 15 - Хорів, 16 -Гоща, 17 - Зимне, 18 - Злота, 19 - Маліце, 20 - Жешув, 21 - Броночіце, 22 - Камень Лукавскі, 23 - Вонвольніца, 24 - Голишів.
Галина Пашкевич, Григорій Охріменк РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.
Рис. 3 Мотики з рогу, виявлені на території Люблінщини (3 - Грудек Надбужний)
Рис. 4 Рогова мотика з поселення
Голишів (Луцький р-н Волинська обл.)
Рис. 5 Рала з рогів оленя періоду енеоліту
(1 - Володимир-Волинський музей,
2 - Торчинський народний музей)
Рис. 6 Гнідава.1, 2 - кам’яні знаряддя типу шевської колодки культури лінійно- стрічкової кераміки (робочі частини неолітичних рало?)
Рис. 7 Дерев’яне одноручне рало з с. Страхослав Хелмського повіту
Рис. 8. Голишів. Керамічні вироби маліцької (1-3) та волино-люблінської (4-5) культур та їх реконструкція (за Н. Скляренко, Г Охріменком)