Привітання від колег

ПЕРВЫЕ 50 ОЛЕГА...

Олег, Олег Валентинович, Олег Валентинович Тубольцев. Человек, кото­рый не подвластен натиску времени. Каким был в 1989 году, таким вы­глядит и сейчас. Визитная карточка — улыбка до ушей.

В 1989 г. он поступил на первый курс исторического факультета Запорожского университета, где мы и встретились — преподаватель и студент. Уже не помню, как Олег познавал учебные дисциплины, но теоретические основы археологии грыз весьма настойчиво, что проде­монстрировал на экзамене, и вспоминает об этом до сих пор. Да это и не удивительно, ведь уже после девятого класса он в составе кружков­цев ОСЮТУР принимал активное участие в работе археологических экс­педиций на территории Запорожской области. Практическим навыкам обучался у С.Н. Кравченко, В.В. Отрощенко, С.Н. Ляшко.

А потом были раскопки стоянок, поселений, могильников — Камен­ная Могила 1, 3, Семеновка 1, 2 (Мелитопольскимй р-н), Юрковка (При­морский р-н), Григорьевка (Запорожский р-н), Косолапова балка (Бер­дянский р-н), Мамай-Гора (Каменско-Днепровский р-н) и др.

Запомнились раскопки курганов у с. Григорьевка. Апрель, раскры­тые насыпи, с неба сыпется снег и дождь... Но Олег и его питомцы — школьники появлялись на раскопе утром и покидали его вечером.

Здесь необходимо отметить, что свои осютуровские навыки Олег продолжил развивать, но уже как руководитель, наставник. Как руко­водитель археологического кружка в Центре туризма он уделял огром­ное внимание полевым знаниям. Ежегодное участие в различных экс­педициях: с Запорожской обласной инспекцией по охране памятников на раскопках узла археологических памятников у с. Беленькое; вме­сте с Запорожским национальным университетом на раскопках Ме- четь-Могилы у с. Юрковка Ореховского района (2007—2009 гг.), на острове Хортица с сотрудниками Национального Заповедника «Хор­тица» (с 2000 г.).

С 2000 г. он руководит исследованиями памятника раннего бронзо­вого века Генералка 2 на о.

Большое содействие в раскопках оказывают участники «Новой ар­хеологической школы», основы которой были заложены в 2002 г. В ней принимают участие молодые люди от 14 до 21 года, которые интересу­ются древнейшим прошлым края. Основное направление деятельности школы — «археологический туризм». Огромная популярность деятель­ности выражена в цифрах — ежегодно в работе принимают участие от 80 до 100 молодых людей.

Поэтому не удивительно, что активные участники экспедиций (школь­ники) занимают нередко призовые места в работе археологической секции Малой академии наук, с успехом выступая и на республиканском уровне.

Лучшие работы изданы в сборнике научных работ Первой открытой конференции молодых ученых по археологии, этнографии и искусство­ведению «Нова археологічна школа» (2006, № 1). К сожалению, второго номера дождаться не удалось...

Научно-организационная деятельность нашего юбиляра сыграла большую роль в проведении паспортизации и инвентаризации па­мятников Запорожской области. За период с 2007 по 2012 год участ­никами Новой археологической школы вместе с сотрудниками Запо­рожского областного центра охраны культурного наследия обработа­но более 1600 курганов в Михайловском, Приазовском, Акимовском, Белозерском, Вольнянском, Новониколаевском, Розовском и Гуляй- польском районах. Современная документация легла в основу новой картографии памятников, которая сделана с применением всех по­следних технологий. Эта огромная работа выправила тысячи ошибок и впервые позволила создать точную, интерактивную карту курганов с учетом границ паев.

На должности директора Запорожского областного центра охраны культурного наследия (2014—2017 гг.) это направление роботы было про­должено. Замыслы были большие, но бюрократическая система в сфере охраны памятников истории и культуры не дала возможности осущест­вить все задуманное.

Первая печатная статья Олега вышла в 1986 г.

Это солидная основа для кандидатской диссертации, над которой ведется активная работа.

В значительной мере этому содействуют активные контакты, как с отечественными, так и зарубежными коллегами, выступления на кон­ференциях разного уровня, ознакомление с новейшими достижениями коллег за рубежом в Португалии, Германии.

Обычно бывает наоборот: поздравления пишут более молодые. Но времена меняются. Отметить и вспомнить здесь можно многое, но у каж­дого есть свои «скелеты в шкафу»...

Олег Валентинович совмещает научную деятельность с педагогиче­ской в лучших традициях своих предшественников. Это две стороны его активной жизненной деятельности. Пожелаем не останавливаться на достигнутом, а в последующие 50 с такой же оптимистической мно­гообещающей улыбкой исполнить все задуманное.

Г.Н. Тощев канд. ист. наук, доц. кафедры истории Украины Запорожского национального университета Запорожье

Цього року свій ювілей святкує наш добрий друг і завзятий археолог, який надихає своєю посмішкою та працьовитістю — Олег Валентинович Тубольцев. Прекрасний педагог, сумлінний науковець із надзвичайною ерудицією та невтомний дослідник — таким його знають близькі друзі та учні. Тож маємо нагоду щиро привітати ювіляра та пригадати його життєвий шлях і науковий поступ.

Олег Валентинович народився у місті Нікополь і міцно пов'язав своє життя із сучасністю та минулим південної України. Середню і вищу іс­торичну освіту він здобув у Запоріжжі. Тут же знайшов своє покликання і ввійшов у професію. В численних археологічних експедиціях на території' українського півдня ювіляр отримав безцінний досвід і загартувався як польовий археолог і науковець. З часом виокремилися археологічні ін­тереси та цілі області наукового пізнання, в яких він став справжнім професіоналом. Олег Валентинович є визнаним спеціалістом з доби неоліту, ранньої бронзи та Середньовіччя українського степу.

Моє особисте знайомство з ювіляром відбулось на початку 2000-х років. На той момент я старшокласником вже кілька літніх сезонів пос­піль пропадав у археологічних експедиціях на о. Хортиця. Нас позна­йомив мій учитель, Максим Анатолійович Остапенко, людина, якій я завдячую вибором професії' та долі археолога. Тубольцев у нашу першу зустріч запам'ятався мені широкою посмішкою та жартами, в які широ­ко впліталися окремі фрази німецькою мовою. Я вчив англійську і сміявся від душі, як справжній німець, хоча, звісно, увесь потаємний зміст ін­шомовних слів від мене вислизав. З часом мені довелося кілька разів працювати в експедиції у Олега Валентиновича на Хортиці та побачити його за роботою. Пам'ятка, яку ми тоді досліджували — Генералка 2, вивчається і донині. Працювати з ним на розкопі було завжди цікаво. Саме здатність зацікавити археологією призводила до того, що навкруги нього постійно роїлася купа дітей, які радісно міняли літній відпочинок на морі на важку працю на розкопі, під палким сонцем. Кожен, хто хоч раз пра­цював з дітьми знає, що зацікавити дитину по-справжньому — завдання не з простих. Подиву гідно, як Олег Валентинович вмів вести діалог з дітьми. Тобто не монотонний менторський монолог, а справжній діалог на науко­ві теми. І, попри те, що в юному віці знань катастрофічно бракує, відчуття від того, що тебе слухають та сприймають серйозно, були фантастичними. Діалог між дорослими та дітьми — окрема значна проблема, адже діти не люблять, коли до них підкреслено ставляться як до малих та спілкують­ся з ними відповідно. Той хто це розуміє, завжди знайде спільну мову з молодим поколінням. І Тубольцеву це вдається як нікому.

Згодом настав час, коли Олег Валентинович допомагав мені вже у моїх власних дослідженнях. Його поради та величезний польовий досвід завжди були у пригоді. Особливо пам'ятаю 2013 рік і дослідження культової споруди доби бронзи на острові Хортиця. Тоді археологічна експедиція затягнулася до осінніх дощів і першого снігу. Ми працювали без вихідних кілька місяців і Олег Валентинович увесь час був в основному складі, жодного разу не підвів.

Педагогічний хист і харизматичність нашого ювіляра стали імпульсом створення в Запоріжжі цілої організації — «Нової археологічної школи», яка існує та успішно діє вже п'ятнадцять років. За цей час було проведено десят­ки археологічних експедицій у причорноморському регіоні, відкрито нові археологічні пам'ятки. Учні «Нової археологічної школи» регулярно беруть участь у конкурсах Малої академії наук України та різноманітних олімпіа­дах і виборюють призові місця, здійснюють регулярні археологічні розвід­ки та пам'яткоохоронні виїзди. Членами археологічної школи є не лише запорізька молодь, а й представники з різних куточків України. Окремим напрямом діяльності школи є міжнародне співробітництво, яке активно розвивається Олегом Валентиновичем в останні роки. Праця ювіляра при­звела до створення археологічного молодіжного осередку в регіоні та ви­ховання покоління сучасних молодих українців, які зі справжньою любов'ю, повагою та інтересом ставляться до минулого своєї країни. Важливість цієї справи годі переоцінити, адже майбутнє нашої держави, як і будь-якої іншої, пов'язано в першу чергу з новим поколінням. І чим більше зусиль буде ви­трачено на його виховання, тим кращим буде і саме майбутнє.

Щиро вітаємо Олега Валентиновича із ювілеєм, бажаємо творчої наснаги, нових наукових здобутків та міцного здоров'я. Сподіваємось, що бурхливий потік позитивної енергії, який він повсякчас випромі­нює, не згасне довіку.

Д.Д. Никоненко старший науковий співробітник відділу охорони пам’яток історіїї, археологіїї та природи Національного заповідника «Хортиця»