Інвестиції як елемент сукупних витрат
Програмна анотація
Склад інвестицій, процентна ставка як чинник інвестиційного попиту, очікувана норма чистого прибутку як чинник інвестиційного попиту, крива сукупного попиту на інвестиції, непроцентні чинники інвестиційного попиту.
Інвестиції є одним із важливих і водночас найбільш мінливих компонентів чистих витрат. Згадаємо, що інвестиції являють собою довгострокові вкладення капіталу в підприємства різних галузей, підприємницькі проекти, соціально-економічні програми, інноваційні проекти.
Джерелами інвестицій є:
- збереження населення, тобто засоби, що залишаються, після вирахувань з доходу, в особистому розпорядженні для витрат на особисте споживання;
- нагромадження підприємств, які функціонують в різних галузях народного господарства.
До складу інвестиційних витрат входять: 1) інвестиції в основні засоби підприємств; 2) інвестиції в будівництво житла; 3) інвестиції в товарні запаси.
Рівень інвестиційних витрат залежить, в основному, від двох чинників: 1) очікуваної норми прибутку, яку підприємці розраховують отримати від майбутніх капіталовкладень. Якщо прибутковість, яку очікують підприємці, недостатньо висока, то витрати на такий інвестиційний проект взагалі не будуть здійснені; 2) величини реальної відсоткової ставки. Якщо норма відсотка виявляється меншою від очікуваної норми прибутку, то капітали будуть вкладені до інвестиційного проекту. І, навпаки, якщо норма реального відсотку передбачається вищою за очікувану норму чистого прибутку, то інвестиції не будуть здійснені. Графічно взаємозв’язок між нормою відсотка й інвестиціями має такий вигляд:
Мал.2.3.8. Крива сукупного попиту на інвестиції
На осі ординат позначені різні значення реальної відсоткової ставки (r), а на осі абсцис - відповідні значення попиту на інвестиційні ресурси (І).
Отримана на їх основі крива називається кривою сукупного попиту на інвестиції. Вона показує зміну попиту на інвестиції з точки А до точки В при зміні реальної відсоткової ставки. Якщо при ставці відсотку 8 попит на інвестиції складає 10 млрд. доларів, то при зниженні цієї ставки до 4 попит на інвестиції збільшиться до 25 млрд. доларів. Залежність між реальною ставкою відсотка (ціною) і попитом на інвестиційні ресурси тут зворотня.В розглянутій моделі інвестиційних рішень головним чинником, який визначає величину споживання, є дохід фізичних і юридичних осіб. Але він не єдиний, є й інші чинники, які впливають на споживання, так звані непроцентні, які можуть також впливати на величину інвестиційного попиту і викликати зміщення його кривої. Серед них можна виділити витрати на
придбання, експлуатацію і обслуговування обладнання, податки на підприємства, технологічні зміни, наявний основний капітал, очікування. Будь-які з цих чинників, що викликають приріст очікуваної прибутковості інвестицій, зміщують криву попиту на інвестиції вправо. І, навпаки, якщо вони викликають зниження очікуваної прибутковості інвестицій, то крива сукупного попиту на інвестиції буде зміщуватися вліво.
2.3.4. Базові моделі економічної рівноваги
Програмна анотація
Модель “сукупний попит - сукупна пропозиція”: механізм відновлення рівноваги в короткостроковому та довгостроковому періодах; модель “витрати-випуск”, бісектриса і фактичні сукупні витрати; модель “вилучення - ін’єкції”, склад вилучень та ін’єкцій, заплановані та незаплановані інвестиції та заощадження, рівновага на ринку позичкового капіталу.
Забезпечення збалансованості (рівноваги) макроекономіки є найважливішою проблемою економічної теорії. Різними економічними школами розроблено різні моделі макроекономічної рівноваги, використання яких за певних умов може сприяти розв’язанню цієї проблеми. Найвідомішими є дві моделі макроекономічної рівноваги. Перша називається модель “національний дохід - сукупні витрати” або кейнсіанська модель.
Друга - модель “сукупний попит - сукупна пропозиція”, або модель “АП- AS”, у відповідності з початковими літерами цих слів по-англійськи.Згідно кейнсіанської теорії, макроекономічна рівновага залежить від споживання, збереження й інвестицій. Між цими елементами повинно існувати певне співвідношення. Макроекономічна рівновага буде забезпечена, якщо люди розподіляють свій дохід між споживанням і збереженням так, що величина останнього відповідає величині інвестицій. Інакше кажучи, заощадження (S) мають дорівнювати інвестиціям (І). Недотримання цих умов викликає незбалансованість в економіці.
В сучасних умовах все більше уваги приділяється моделі “AD-AS”. На думку більшості економістів, збалансованість макроекономіки можна забезпечити лише на основі збігу структури сукупного попиту зі структурою сукупної пропозиції. Це досягається тоді, коли бажання покупців придбати певну кількість товарів і послуг при даному рівні цін співпадає з бажанням продавців продати таку ж саму кількість товарів і послуг при тому ж рівні цін. За такої рівноваги кожний продукт виробляється в такому обсязі, на який є попит з боку суспільства.
Збалансованість народного господарства передбачає належний розподіл виробничих ресурсів між різними сферами діяльності. В кожній галузі має бути зайнята лише така кількість капіталу і робочої сили, яка б сприяла виробництву товарів і послуг в тому обсязі, на який є попит.
Графічно координати перетину (точка А) кривих сукупного попиту (AD) і сукупної пропозиції (AS) показують рівноважний реальний обсяг національного продукту і рівноважний рівень цін (мал. 2.3.9.).
Мал. 2.3.9. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції в короткостроковому періоді
У випадку відхилення кривої сукупного попиту (AD) або кривої сукупної пропозиції (AS) від рівноважного рівня конкурентне середовище підключає механізм відновлення рівноваги. Цей механізм має свою специфіку в короткостроковому і довгостроковому періодах, що вимагає спеціального дослідження.
Короткостроковий період і механізм відновлення економічної рівноваги на графіку (мал.2.3.9.) представлені ілюстрацією стану рівноваги сукупного попиту і сукупної пропозиції в момент їх перетину. Точка А є точкою рівноваги. В цій точці перетину обсяг сукупного попиту дорівнює сукупній пропозиції (Qe), а ціна (Ре) виступає рівноважною ціною.
При збільшенні обсягів виробництва з точки Qe до Q1 при незмінному рівні цін рівновага порушується, виникає надлишок пропозиції над попитом. Труднощі з реалізацією надлишкової продукції примусять виробників знижувати обсяги виробництва, довести їх до рівня Qe і тим самим поповнити рівновагу. Якщо збільшення сукупної пропозиції знизить ціну, то ціна викличе збільшення обсягів бажаних закупок до нового рівня сукупної пропозиції. Якщо крива сукупного попиту переміститься вправо (з AD до AD2), то відбудеться збільшення рівноважного обсягу виробництва з Qe до Q1 при незмінному рівні цін.
Довгостроковий період і механізм відновлення економічної рівноваги. В довгостроковому періоді точка рівноваги (точка перетину кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції) знаходиться на вертикальній частині кривої сукупної пропозиції (мал. 2.3.10.). Тому механізм відновлення економічної рівноваги залежить від впливу умов повної зайнятості, тобто мінімального сталого рівня безробіття. При зниженні рівня цін з Ре до Р1 величина сукупного попиту зростає з Qe до Q1. При цьому обсяг пропонованого національного продукту залишається незмінним. Конкуренція покупців, що викликана надлишковим попитом, здатна поновити рівноважний рівень цін. У випадку протилежної ситуації, коли рівень цін виявиться вищим від рівноважного, зменшиться величина сукупного попиту при незмінному обсязі пропозиції. Конкуренція, яка виникає між продавцями через надлишкову пропозицію може привести до зниження рівня цін і поновлення рівноваги.
Мал.
2.3.10. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції в довгостроковому періодіТаким чином, в короткостроковому періоді поновлення економічної рівноваги досягається внаслідок зміни обсягів виробництва при незмінному рівні цін, а в довгостроковому забезпечується зміною рівня цін при незмінних обсягах виробництва.
У процесі аналізу рівноваги між сукупними витратами і реальним національним продуктом застосовуються дві моделі: “витрати-випуск” і “вилучення-ін'єкції”.
Модель “витрати-випуск”. В економічній теорії використовуються дві моделі інтерпретації макроекономічної рівноваги, які співзвучні між собою, тобто мають однакову назву. Перша називається модель “витрати-випуск” Леонтьєва, від імені її автора, американського економіста Василя Леонтьєва. Вона являє собою економіко-математичну балансову модель, яка знаходиться в основі міжгалузевого балансу виробництва і розподілу продукції, заснована на порівнянні вартості продукції, що випускається, і сумарних грошових витрат на її випуск. В моделі “витрати-випуск” Леонтьєва кожна виділена галузь розглядається як покупець (споживач) різних благ, створених у інших галузях, що й складає її витрати, а також - як продавець (виробник) своєї продукції іншим галузям, що й утворює її доходи, або випуск. Міжгалузевий баланс розкриває прямі й обернені зв’язки між галузями, які свідчать про напрями й обсяги потоків товарів і послуг, доходів в економіці та про відповідні пропорції розподілу національного продукту суспільства. На основі цих пропорцій визначаються коефіцієнти витрат виробничих ресурсів (капіталу, праці, природних ресурсів) на одиницю продукції у відповідних галузях, що дозволяє виявити напрями регулювання вказаних пропорцій. Ця модель часто використовується при плануванні економічного розвитку.
Друга модель, з такою ж назвою, використовується кейнсіанцями при аналізі рівноваги між сукупними витратами і ВВП. В кейнсіанській моделі “витрати-випуск” визначальним є сукупний попит, який знаходить своє відображення через сукупні витрати і сукупну пропозицію, яка представлена реальним валовим внутрішнім продуктом.
Ця модель ґрунтується на прямій залежності між ВВП і сукупними витратами. Якщо сукупні витрати зростають, то зростає і ВВП, і, навпаки, якщо зменшуються сукупні витрати, то зменшується і ВВП.Ця кейнсіанська модель рівноважного рівня національного продукту передбачає постійні величини основного капіталу, робочої сили, незмінну технологію, фіксовані ставки заробітної плати, ціни і, отже, очікування людей, тим самим визначаючи статичну рівновагу, при якій пропозиція реального національного продукту дорівнює тій кількості національного продукту, яку люди бажають придбати.
В кейнсіанській моделі “витрати-випуск” обсяг сукупних витрат визначає обсяг виробництва і пов’язаний з ним рівень безробіття. Вона не передбачає можливості виникнення рівноваги на основі повної зайнятості. І навіть, навпаки, прагне продемонструвати можливість існування рівноваги в умовах безробіття. Рівноважний рівень національного продукту встановлюється там, де “втрати” із кейнсіанської системи дорівнюють “вприскуванням”, і може існувати при неповній зайнятості. Якщо таке відбувається, кейнсіанська теорія пропонує збільшення державних витрат, яке з допомогою мультиплікатора приведе до рівня національного продукту й обсягу виробництва, достатніх для забезпечення повної зайнятості.
Графічно рівноважному стану в цій моделі відповідає точка, в якій функція сукупних витрат перетинає пряму лінію, яка проходить через початок координат під кутом 45°. Приведений графік (мал.2.3.11.) досить часто називається “кейнсіанським хрестом”, або хрестом Самуельсона - в честь Пола Самуельсона, який першим запропонував таку графічну інтерпретацію.
Мал. 2.3.11. Кейнсіанська модель “витрати-випуск”
На горизонтальній осі графіка представлено ВВП, а на вертикальній - сукупні витрати. Бісектриса відображає ситуацію, коли фактичні і заплановані сукупні витрати збігаються. Перетин ліній фактичних і запланованих сукупних витрат у точці А свідчить про тотожність між цими витратами і про те, що рівноважний ВВП дорівнює Q.
Однак в реальній дійсності фактичні сукупні витрати, як звичайно, не збігаються із запланованими сукупними витратами. Підприємства можуть виробляти національного продукту більше, ніж зможуть його реалізувати. У цьому випадку відбувається незапланований приріст інвестицій у товарні запаси, що викликає тенденцію до скорочення ВВП від Q2 до Q. Якщо підприємства будуть виробляти національного продукту менше, ніж це відповідає планам покупців, то відбувається незаплановане зменшення інвестицій у товарні запаси, що породжує тенденцію до збільшення ВВП від Qi до Q.
Кейнсіанська модель “витрати-випуск” показує зміну сукупних витрат (від AD до AD1 або до AD2) водночас зі зміною обсягу рівноважного ВВП (від Q до Q1 або до Q2) і точки рівноваги (від А до А1 або до А2). Якщо сукупні витрати (сукупний попит) зростуть, точка рівноваги зміститься по бісектрисі вгору, а рівноважний ВВП - у бік збільшення; якщо ж сукупні витрати зменшаться - точка рівноваги зміститься по бісектрисі вниз, а рівноважний ВВП - у бік зменшення.
Модель ‘‘вилучення-ін'єкції” використовується для визначення ВВП шляхом співставлення витрат і обсягів виробництва. Переваги цієї моделі в тому, що вона акцентує увагу на нерівність С+Іп і ВВП при всіх рівнях виробництва, крім рівноважного.
Згідно цієї моделі, виробництво будь-якого обсягу продукції дає адекватний розмір доходу після сплати податків. Частку цього доходу люди можуть зберегти, тобто не спожити. Виходячи з цього, збереження являє собою вилучення, витік або відволікання, потенційних витрат із потоку витрати-доходи. Внаслідок збереження кінцеве споживання стає меншим від загального обсягу виробництва, або ВВП. В цьому зв’язку споживання як такого недостатньо, щоб вибрати з ринку весь обсяг виробленої продукції, може відбутися зниження виробництва ВВП. Але цього не відбувається, тому що друга частина виробленої продукції реалізується в середині підприємницького сектору у формі засобів виробництва, або інвестиційних товарів. Тому інвестиції можна розглядати як ін 'єкції витрат в потік доходи- витрати, що доповнює споживання. Інакше кажучи, інвестиції - це потенціальна компенсація, або відшкодування, вилучення засобів на збереження.
При перевищенні вилучення засобів на збереження над ін’єкцією інвестицій, С+Іп буде меншим, ніж ВВП, а даний рівень ВВП - занадто високим, щоб бути стійким. Інакше кажучи, будь-який рівень ВВП, коли збереження перевищують інвестиції, буде вищим від рівноважного. І, навпаки, якщо ін’єкції інвестицій перевищують витік засобів на збереження, то С+Іп буде більшим, ніж ВВП, і останній має підвищуватися.
Важливо пам’ятати, що в закритій приватній економіці існує лише один вид витоку (збереження) й ін’єкцій (інвестицій), які заслуговують уваги. В цілому ж витік - це будь-яке використання доходу не на закупівлю виробленої всередині країни продукції. Отже, для реальної ситуації (економічної моделі) необхідно включити в аналіз також додаткові вилучення на імпорт і податки. Подібно до цього: ін’єкція - це будь-який додаток до споживних витрат на продукцію, яка вироблена всередині країни. Ін’єкції можуть мати вид урядових закупок, експорту і т.п. Для того, щоб привести модель в дію, необхідно просто порівняти один витік у вигляді збережень з єдиною ін’єкцією у вигляді інвестицій - для виявлення їх впливу на ВВП.
Визначення рівноважного ВВП за допомогою моделі “вилучення- ін'єкції” можна проілюструвати графічно. На мал. 2.3.12. лінія запланованих інвестицій (Іп) має горизонтальний вигляд, тобто припускається, що інвестиційні плани підприємств не залежать від поточного доходу. Лінія заощаджень (S) має вигляд позитивно похилої лінії і відображає пряму залежність заощаджень від поточного доходу.
За допомогою цієї моделі можна визначити рівноважний ВВП в точці перетину (А) кривої збережень (S) і запланованих інвестицій (Іп). Лише в точці А1 рівноваги домогосподарства мають намір зберегти стільки ж, скільки підприємці хочуть інвестувати. Саме відповідність цих планів і приводить до рівності ВВП і С+Іп.
Виходячи з малюнку 2.3.12., рівноважний ВВП дорівнює Q1, оскільки лише в цьому випадку заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям, про що свідчить перетин їхніх ліній в точці Λ1. За більш високих рівнів ВВП заощадження домогосподарств будуть більші, ніж інвестиції підприємців. Так, якщо ВВП дорівнює Q2, то заощадження більші від запланованих інвестицій (Λ2>In), але врівноважуються із фактичними інвестиціями за рахунок незапланованого збільшення інвестицій в товарні запаси. За більш низьких рівнів ВВП заощадження як функція ВВП будуть меншими, ніж заплановані інвестиції. Так, якщо ВВП дорівнює Q3, то заощадження менші від запланованих інвестицій (Λ3від рівня зайнятості і загального стану економіки. Якщо вона знаходиться в умовах глибокої економічної кризи, то еластичність цін стосовно сукупного попиту є невисокою, а мультиплікатор діє майже на повну потужність. Якщо економіка наближається до стану повної зайнятості, то мультиплікатор все більше втрачає свою потужність і тому зникає доцільність будь-якого приросту запланованих інвестицій, оскільки в результаті отримуємо лише інфляцію.
Основні поняття
> Сукупний попит
> Споживання
> Інвестиції
> Державні закупки товарів і послуг
> Чистий експорт
> Ефект процентної ставки
> Ефект багатства
> Ефект імпортних закупок
> Нецінові чинники сукупного попиту
> Класична модель впливу на сукупну пропозицію
> Кейнсіанська модель впливу на сукупну пропозицію
> Крива сукупної пропозиції в короткостроковому періоді
> Загальна крива сукупної пропозиції в довгостроковому періоді
> Нецінові чинники сукупної пропозиції
> Заощадження
> Закон Енгеля
> Середня схильність до споживання
> Середня схильність до збереження
> Гранична схильність до споживання
> Гранична схильність до збереження
> Джерела інвестицій
> Чинники визначення рівня витрат
> Крива сукупного попиту на інвестиції
> Модель “сукупний попит - сукупна пропозиція”
> Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції в короткостроковому періоді
> Механізм відновлення економічної рівноваги в короткостроковому і довгостроковому періодах
> Модель “витрати-випуск”
> Модель “вилучення-ін'єкції”
> Мультиплікатори витрат і податків
> Коефіцієнт мультиплікатора
> Граничний коефіцієнт податків
> Гранична схильність до імпорту
> Мультиплікатор витрат у відкритій економіці
> Мультиплікативний ефект при стабільних цінах та інфляції