З’ЯСУВАННЯ ПРАВОВОЇ ПОЗИЦІЇ ТА ХРОНОЛОГІЇ ПОДІЙ

Під час першої зустрічі з довірителем адвокат ще не знає, якого характеру консультація потрібна. Чи виникне потреба консультувати щодо кримінального судочинства, адміністративної юрисдикції або у цивільній справі.

У процесі співбесіди адвокат виділяє юридично значимі факти, за потреби занотовує їх до записника або з дозволу довірителя здійснює звукозапис, встановлює хронологію подій, важливих для справи. І якщо довіритель має намір звернутися у суд (у порядку цивільного або адміні­стративного судочинства), адвокат з’ясовує можливий предмет і підставу такого позову, коло наявних доказів, а також можливість їх одержання в інших осіб, наявність свідків і можливість їх виклику до суду.

У літературі вжито термін про прийоми «слухання через порозуміння» (рос. — «понимающего слушания»), яке полягає у постановці уточнюю­чих і деталізованих запитань. Використовують запитання у такій формі: «Вибачте, я не зовсім зрозумів...», «Уточніть, будь ласка, як...», «Що ви мали на увазі, коли говорили про.» тощо. Наступним прийомом, який з давніх-давен використовують адвокати, є перефразування, наприклад: «Інакше кажучи, ви стверджуєте, що.» або «Якщо я вас правильно зрозумів, то.», «Чи правильно я вас зрозумів.».

Для полегшення роботи окремі адвокати практикують виготовлення таблиць з наперед заготовленим переліком запитань, які найчастіше трапляються. Як правило, адвокат ставить запитання на основі одер­жаних у процесі вільної розповіді даних, передусім звертаючи увагу на хронологію подій. Тобто це стандартні запитання про те, що сталося з довірителем, коли, хто був учасником подій, яким чином і в якій по­слідовності вони розвивались, до яких наслідків призвели.

Часто трапляється ситуація, коли адвокат не розуміє, в чому суть правової проблеми довірителя. Тоді відверто потрібно запитати: «Як ви гадаєте, яку допомогу я можу вам надати?» або «Скажіть, будь ласка, для чого ви прийшли до мене? Чим я можу зарадити?»

Адвокати використовують різні прийоми для з’ясування справи.

Ще один технологічний прийом одержав назву «камінного димоходу (комину)». Суть цього прийому полягає у послідовному дослідженні фактів, які належать до однієї і тієї ж сфери відносин. Наприклад, з’ясовуються групи питань, які стосуються правового режиму квартири, потім — коло співвласників, відтак — можливі спадкоємці тощо. Тобто питання з’ясовуються певними блоками і за певною послідовністю, яка, на думку тих, хто дав цю назву, витягує інформацію, як витяжна труба, складена з блоків-цеглин.

Можна використовувати й інші системи допиту, характерні, напри­клад, для кримінальних справ. У реальності під час опитування насам­перед звертають увагу на хронологію подій.

Якщо довіритель бажає звернутися до суду, то перш ніж приступи­ти до підготовки матеріалів, потрібно відповісти на ключове питання: чи можна позитивно вирішити справу у суді, чи обґрунтовані вимоги, які ставляться.

«Висновок правової позиції — результат аналізу пояснень довірителя та дослідження документів, які стосуються справи. Значення для справи мають тільки юридичні факти, тобто факти, з якими закон пов’язує ви­никнення, зміну або припинення правовідносин». Пояснення довірителя на предмет їх достовірності мають бути перевірені, але не завжди це потрібно демонструвати надто відверто, щоб у довірителя не склалося враження, що ви йому не вірите. Крім того, одержана інформація може бути недостатньою для вироблення певних висновків. Адвокат має це усвідомлювати і якщо є можливість — доповнити цю інформацію з ін­ших джерел, пояснень осіб, які можуть бути свідками, ознайомитись з додатковими документами тощо.

Позиція у справі — це результат, якого хоче домогтися особа або її представник, лінія поведінки в суді, розроблена й спрямована на до­сягнення позитивного результату. Правова позиція містить дві основні складові — законність вимог або спірного інтересу і можливість довести в суді ці вимоги.

РЕЗЮМУВАННЯ